Петро – українець, Белла - єврейка. Господарі розмовляють між собою українською та англійською. На подив сусіда-афроамериканця, Петро на невеличкому клаптику подвір’я вирощує помідори. У підвалі їх будинку квартирує студент з України.
Нью-Йорк вражає своїми розмірами і контрастами. Кажуть, що це місце, де прірва між багатством і бідністю найвужча, але, щоб її перестрибнути, іноді не вистачає цілого життя. Населення Нью-Йорка - 9 мільйонів осіб. У 20-30 роки минулого століття за містом, з легкої руки джазменів, закріпилася ще одна назва - «Велике яблуко». У ті часи було дуже популярним прислів'я: «На дереві успіху багато яблук, але якщо тобі вдалося завоювати Нью-Йорк, то тобі дісталося велике яблуко».
Мегаполіс складається з 5 частин: Мангеттена, Брукліна, Бронкса, Квінса та Стейтен Айленда. Мангеттен - острів у центрі міста, який у 1626 році голландці викупили в індіанців за 60 гіней. Нині - це найпрестижніший діловий центр міста, фінансова столиця світу. Нью-Йорк разом з Лондоном, Міланом та Парижем входить до четвірки світових центрів моди.
Найвизначнішими місцями Нью-Йорка є Таймс сквер, хмародер Емпайєр Стейт Білдінг, Уолл-Стріт, Бродвей, Медісон Сквер Гарден, Централ парк, Бруклінські мости, і, звичайно, «Леді Свобода». На місці зруйнованого у 2001 році Всесвітнього торгового Центру (веж-близнюків), яке називається Гранд зеро, нині зводять чотири нових хмародери.
Містом-сателітом, найближчим сусідом Нью-Йорка, є Джерсі-Сіті. Їх розділяє річка Гудзон, а з'єднує тунель під нею. Знаменита статуя Свободи, яку Америці подарувала Франція, височить у Гудзонській затоці на острівці Ліберті Айленд.
24 лінії метро (сабвею), до речі, найбільшого у світі, з'єднують різні райони величезного міста між собою. До 1940 року воно належало трьом різним приватним компаніям, його гілки будувались хаотично і лише після переходу у власність міста були об'єднані, а подальше будівництво стало системнішим. У результаті заблукати в підземці дуже просто. Одна з моїх знайомих американок навіть колись плакала від розпачу, заблудившись там. Що вже говорити про приїжджих іноземців, які вперше туди потрапляють. Порівняно з чистим і новим вашингтонським, метро Нью-Йорка гнітить брудом, відсутністю ескалаторів, сміттям. Часом там можна побачити і щурів. Вартість проїзду, незалежно від відстані, 2 долари. Подорож з атлантичного узбережжя Брукліна углиб Бронксу у вас забере щонайменше 1,5 години. Протягом такої тривалої поїздки більшість пасажирів найчастіше роблять три речі: слухають музику, сплять або читають. З огляду на рівень розвитку громадського транспорту і вічне поспішання, нью-йоркці кажуть, що у їх місті можна обійтися без двох речей: машини та надмірної чемності.
Мешканці Джерсі-Сіті, яким пощастило працювати на Уолл-Стріт - вулиці банків і потужних фірм на Мангеттені, дістаються на роботу катером через Гудзон. Це швидше і комфортніше, ніж підземкою. До слова, метро у Нью-Йорку йде не лише під землею, по землі, а й над землею. Понад містом прокладено систему мостів і надземних ліній. Їхати або проходити попід платформою, де постійно гуркотять поїзди, досить незвично, але місцеві жителі на це не звертають уваги.
Нью-Йорк - це сучасний Вавилон. Такого міксу рас, мов, національностей не зустрінеш ніде інде. Російськомовна громада міста, переважно єврейського походження, найбільше зосереджена на легендарному Брайтон-Біч. Ця частина нью-йоркців досі не асимілювалася, живе окремішнім життям. Про це навіть складено чимало анекдотів.
Абрам запитує у Мойсея, якого не бачив 20 років після приїзду в Америку:
- А ти англійську вже вивчив?
- А навіщо? Я ж до них не ходжу.
Коли ви потрапляєте на Брайтон-Біч, то таке враження, ніби повернувся в Одесу часів СРСР. Розмови, вивіски на крамницях, газети - все російською мовою; на вітринах - шоколад «Аленка», горілка «Столичная водка», чорна та червона ікра; оголошення у пресі на кшталт: «Профессор, бухарский еврей ищет женщину для создания семьи. Где ты, мое еврейское счастье? Отзовись». Все назване - елементи колориту і місцевого декору. Більше того, у брайтонській крамниці вам можуть навіть нахамити, як було звично у СРСР. Моїй приятельці, коли вона попросила додатковий поліетиленовий пакет, продавщиця у відповідь буркнула: «А одного вам не хватит?»
Мультинаціональність та мультикультурність визначають побут. Я мав цікаві спостереження, побувавши в гостях у сім'ї колишніх репатріантів з Радянського Союзу. Петро - українець, Белла - єврейка. На стіні помешкання вишита картина про гуцульський побут та намальована - про обрядове дійство хасидів. Господарі розмовляють між собою українською та англійською. На подив сусіда-афроамериканця, Петро на невеличкому клаптику подвір'я вирощує помідори та іншу зеленину. У підвалі їх будинку квартирує студент з України. Господар каже, що беруть на квартиру лише своїх.
Нью-Йорк - місто студентів. Найбільший і найстаріший серед ВИШів - Колумбійський університет. Студентство цього престижного навчального закладу звично дуже інтернаціональне і революційне. Днями там трохи не побили Збігнева Бжезінського, виступ якого чомусь дуже не сподобався юним радикалам. «Колумбія» постійно розростається. Найближчим часом університет потіснить сусідні райони. У зв'язку з цим мешканці негритянського Гарлему навіть почали протестувати, щоб університет не руйнував самобутності їх мікрорайону.
У Нью-Йорку багато речей коштують дорожче, ніж у інших містах. За цигарки, ціна яких 5 доларів у Вашингтоні, тут треба викласти 7. Дорожчим є й бензин. Але зарплати у Нью-Йорку і Джерсі-Сіті вважаються одними з найвищих у країні.
Нью-Йорк здавна приваблює людей як із самої Америки, так і з інших країн: як місце, де можна зробити вдалий старт кар'єри, заробити гроші. Не всім це дається однаково просто. В газеті «Русский базар» нещодавно прочитав лист молодого емігранта з Росії. Він пише, що ніякої взаємопідтримки у російськомовній громаді не існує. Як приклад зловтішання з чужих проблем, наводить слова свого працедавця: «Коли у мене через роботу зі скловатою почалося кровохаркання, господар сказав: Терпи, в Америці всім спочатку важко».
Подібно говорить і мій знайомий професор, американець українського походження: «Останнім часом сюди приїжджає багато молоді з України. Часто вони обурюються необхідністю непрестижної праці. Наприклад, мити начиння у якоїсь пані Стефи. А ми коли починали тут, то були готові і саму пані Стефу помити, лише аби вижити».
Фото з сайтів https://www.hist.msu.ru/, festival.1september.ru