Аморальні цінності

Нинішня Верховна Рада безперечно увійде в історію українського парламентаризму. І не тільки завдяки рекордній тривалості своєї каденції. На долю парламенту IX скликання припала низка воістину вікопомних законів, які вона ухвалила. Або не ухвалила.

Скажімо, у довоєнний період монокоаліційний парламент відкрив ринок сільськогосподарських земель. Зараз, на тлі війни й окупації великої частини саме аграрних територій, ця подія закономірно відійшла на другий план. Але її значення нам ще належить відповідно оцінити.

А 28 травня 2026-го Верховна Рада могла зробити крок у напрямку здорового глузду. Ідеться про законопроєкт №12191 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення його окремих положень про кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності». Якщо ж говорити не канцеляризмами, а простими словами: цей законопроєкт мав на меті декриміналізувати дорослий, порнографічний контент.

Суть нинішньої ситуації чудово окреслив у своєму пості один із п’яти авторів цього проєкту закону, народний депутат Ярослав Железняк, у своєму воістину розпачливому пості після чергового сесійного дня. Розпачливого тому, що Верховна Рада не підтримала законопроєкт №12191 навіть у першому читанні. Ба більше, більшість нардепів відмовилася і від повторного читання, і від доопрацювання, тобто фактично його викинули в кошик для сміття. Так-от, Железняк написав дослівно таке: «В сучасній демократичній Україні і далі будуть кидати у в’язницю на 7 років за те що дорослі люди будуть один одному свої оголені фото надсилати».

До речі, про Железняка, точніше, про ту депутатську фракцію, яку він представляє у Верховній Раді. Ця фракція називається «Голос» – і на виборах 2019 року ця партія йшла в парламент як ліберальна політична сила, яка говорила про «державу для людей», про боротьбу зі «свавіллям поліції» тощо. До речі, фрази в лапках – це не мої вигадки, це цитати з розділу «Про нас» офіційного сайту партії «Голос». Так-от, ці ліберали дали на більш ніж ліберальний законопроєкт усього 6 голосів «за». Зате підтримав його, здавалося б, зовсім неблизький такій ідеї «слуга» Георгій Мазурашу, який нещодавно очолив новостворене міжфракційне об’єднання «Пошук Царства Божого і правди його». Такі от гримаси українського політичного життя.

Та мова не про лібералів з «Голосу» чи консерватора Мазурашу. Врешті-решт, вітчизняне політичне життя давно привчило нас до того, що в Україні всі ці вивіски мають досить умовне (і дуже часто винятково передвиборче) значення. Мова про сам законопроєкт. І не тільки про нього.

Норма ця справді відгонить середньовіччям, як іронічно зазначив усе той же Железняк. Але в цій історії є дещо значно більше, ніж просто консервативність частини депутатів або просто небажання голосувати за резонансний законопроєкт, за яким стоїть влада (імовірно, саме тому дві інші опозиційні фракції, «ЄС» та «Батьківщина», у сумі дали за цей проєкт закону рівно 0 голосів).

Минулого тижня Служба безпеки України зайнялася масштабною схемою, у якій виявилося замішане керівництво відразу трьох регіональних управлінь Національної поліції. Схемою, яка має більш ніж прямий стосунок до історії із цим законопроєктом. У СБУ заявили, що затримані ними топ-правоохоронці займалися, якщо висловлюватися без дипломатичних еківоків, кришуванням так званих «порноофісів». Тобто тих самих структур, які, власне кажучи, і займалися виробництвом та продажем контенту для дорослих.

До речі, очільник Національної поліції Іван Вигівський минулого року теж висловлювався на тему декриміналізації порно – звісна річ, негативно, мовляв, це удар по «моральних цінностях». Після історії, оприлюдненої Службою безпеки, напевно, у багатьох виникло запитання: а чи не тому очільник НПУ так захищав кримінальне переслідування дорослого контенту для дорослих, що його підлеглі на цій «сірій зоні» заробляли грубі гроші? Звісно, це лише питання, та й до самого Вигівського в СБУ питань (поки що) немає. Та паралелі між словами одного правоохоронця і діями інших виникли, як не крутіть, миттєво.

Здавалося, що на тлі цього скандалу із кришуванням законопроєкт №12191 пройде у Верховній Раді практично в автоматичному режимі. Мовляв, поліцейські чудово проілюстрували, навіщо їм потрібне кримінальне переслідування таких випадків. Ну і, чесно кажучи, у чому взагалі проблема в перегляді порнографічних фото чи відео дорослими, повнолітніми людьми? Отож-то.

Та сталося зовсім не так, як гадали оптимістично налаштовані прогнозисти. Верховна Рада провалила всі три голосування (за основу, на повторне перше читання, на доопрацювання). Звісно, завжди можна подати новий законопроєкт на цю тему – про що, до речі, заявив «слуга» Данило Гетманцев. Між іншим, він прямо сказав про «моралістів» – захисників «мєнтовських схем». Це якщо хтось сумнівався, навіщо насправді потрібна ця норма.

Що ж, будемо чекати. І чергові викриття СБУ теж. Щось мені підказує, що, як підписували у старі часи деякі карикатури в журналі «Перець», далі буде. Не може не бути. Ви ж не думаєте, що так звані «порноофіси» кришували тільки в Житомирській, Івано-Франківській та Тернопільській областях, правда ж?