Листопадові зустрічі у Клубі шанувальників Галичини традиційно присвячені Митрополиту Андреєві Шептицькому. Цьогоріч мова зайшла про Андрія Коверка – автора монументального пам’ятника, встановленого у Львові до 150-річчя Митрополита. Розповіла про скульптора заслужений діяч мистецтв України, мистецтвознавець Любов Волошин.
Лектор Любов Волошин і модератор Тарас Стефанишин, фото Олександра Шамова
Андрій Коверко (1893-1967) став відомий більшості сучасників завдяки дискусії довкола проекту згаданого пам’ятника, проте творча біографія талановитого скульптора варта пильнішого огляду. І хоч розквіт його творчості минув у Львові, тісно пов’язавши митця з культурою нашого міста, радянська влада зуміла надовго витіснити його ім’я з підручників і суспільної пам’яті, а у 1952 році по-варварськи знищила й кращі роботи, що зберігались у збірках Національного музею. Життєпис митця і сьогодні рясніє білими плямами, особливо мало знаємо про перші роки його творчого становлення.
Народився Андрій Коверко у селі Острів на Львівщині. В 1914 році закінчив Коломийську художньо-промислову школу за фахом «різьбяр по дереву». Згодом поповнює військові ряди УНР і потрапляє в російський полон. Ті часи знайшли відображення в автопортреті, де за профілем бійця в мазепинці проглядаються його обриси у бойовій касці.
В 1921 році Андрій Коверко приїжджає до Львова і починає виборювати собі місце у тутешньому мистецькому житті, беручись до усілякої скульптурної роботи – скульптора-станковіста, різьбяра, столяра, позолотника. Гідне подиву вміння бездоганно працювати з різними матеріалами – каменем, деревом, бронзою.
У Львові митець зближується з пореволюційними художниками-емігрантами, що втекли сюди з радянської України. Це була когорта дуже яскравих талантів, у їх числі такі як Петро Холодний-старший, Павло Ковжун, Роберт Лісовський, Василь Крижанівський. В 1922 році вони заснували Гурток Діячів Українського Мистецтва (ГДУМ). На першій виставці гуртка в 1922 році відбувся творчий дебют Андрія Коверка. З цієї виставки зберігся «Портрет Миколи Вороного», майстерно виконаний у неокласичній манері, характерній для почерку раннього Коверка.
Займаючись різними сферами творчості, Андрій Коверко водночас розумів, що йому потрібно удосконалювати свій професійний рівень. І ось, 1923 року за ініціативи Митрополита Андрея Шептицького у Львові заснували Мистецьку школу Олекси Новаківського, що вже за пів року була приєднана до системи Українського таємного університету як окремий мистецький факультет. Олекса Новаківський був призначений деканом, його заступником став відомий художник Осип Курилас. Історію мистецтв двічі на місяць викладав сам Андрей Шептицький у митрополичій палаті біля собору Св. Юра. Андрій Коверко вступає у Школу і одразу потрапляє в творчу атмосферу, що панувала у середовищі молоді, яка шукала власних творчих шляхів. Були тут і ті, хто керувались інтуїтивними, експресіоністичними принципами Олекси Новаківського, і ті, хто хотіли більш сучасного мистецького розвитку, орієнтуючись на Париж із його інтелектуальним мистецтвом. Перебуваючи у середовищі безперервного творчого та ідейного нуртування, Андрій Коверко дуже швидко професійно зростає. В 1932 році стає членом Асоціації Незалежних Українських Митців (АНУМ), яка приймала у свої ряди передусім художників із сучасними, авангардними поглядами.
Під митрополичою палатою після лекції, 1925р.
На цей період припадає перша спроба Андрія Коверка у монументальному мистецтві - 1925 року на місці зруйнованого в час Першої світової війни пам’ятника Тарасові Шевченку у Винниках молодий скульптор встановлює свою роботу.
Переломним етапом у львівському періоді творчості Андрія Коверка стала його співпраця з Петром Холодним. У 1927 році він отримав дуже почесне замовлення – для каплиці Греко-Католицької духовної семінарії потрібно було виготовити різьблений іконостас. Автором мальованих ікон став Петро Холодний. Іконостас не зберігся, але його фрагменти доступні для огляду в постійній експозиції Національного музею. Делікатна ажурна різьба по дереву Андрія Коверка прекрасно гармоніювала з витонченим каліграфічним стилем Петра Холодного. В цій роботі Коверко з великою майстерністю інтерпретував старі плетінкові орнаменти, апелюючи ще до сакрального мистецтва Київської Русі та засновуючи нові тенденції у різьбярському оформленні церков Галичини.
Іконостас для каплиці Греко-Католицької духовної семінарії.
Різьба Андрія Коверка, ікони Петра Холодного-старшого
Після урочистого відкриття іконостасу з участю самого Митрополита Андрея Шептицького для Коверка відкрились «двері до співпраці з греко-католицькою церквою». Замовлення буквально сипались одне за одним, тому його роботи можна зустріти у дуже багатьох храмах Львівщини. Він різьбив предмети обрядового вжитку для львівських церков Св. Параскевії П’ятниці, Св. Юра, Св. Онуфрія та інших. Його авторству належить різьблений іконостас у церкві Св. Петра і Павла в Сокалі, де розпис зробили Михайло Осійчук і Павло Ковжун. Для храму в рідному селі Острів Андрій Коверко вирізьбив сповідальницю.
У 1931 році митець разом із товаришем по школі Новаківського Василем Дядинюком виконує ще одну резонансну роботу – семискладень «Гріб Господній» для Успенської церкви у Львові, що й дотепер кожного року виставляється перед Великоднем у її каплиці. Ікони малював талановитий художник Василь Дядинюк, а обрамлення і постамент різьбив Андрій Коверко.
Різьблений постамент і обрамлення семискладня Андрія Коверка
Ікони до поліптиха роботи Василя Дядинюка
Важливо згадати про рисунковий портрет Андрея Шептицького, що Андрій Коверко намалював у 1927 році, зумівши схопити проникливий погляд Митрополита, сповнений співчуття і любові до ближнього. Робота є свідченням глибокого психологізму, притаманного творам Коверка у наступні роки.
У 1930 році Львів відзначав кілька важливих дат – 30-річчя Митрополита на владичому престолі та 25-ліття заснування Національного музею. З цієї нагоди Андрій Коверко виготовив медаль діаметром 30см, дуже тонко змоделювавши портрет Андрея Шептицького. Тоді ж ним було створено пропам’ятну мармурову таблицю розміром 100*70см в обрамленні червоного кедрового дерева.
Медаль авторства Андрія Коверка, 1930р.
Черговою важливою віхою у творчості Андрія Коверка стало запрошення Йосипа Сліпого до роботи над пам’ятником Митрополитові Андреєві, що у 1932 році зайняв своє місце у дворі новозаснованої греко-католицької духовної семінарії у Львові, розташованої на вулиці Коперника, 38. Скульптуру планувалося встановити у невеликій ніші, що створювало дуже камерну атмосферу. Це була велика честь і виклик для митця, адже вперше замовлення надійшло на справді монументальну працю з неабиякою історичною вагою. В одному із проектів пам’ятника, що зберігся в Національному музеї у Львові, відчувається разюча зміна почерку Андрія Коверка та вплив конструктивізму. Присутня чітка логіка побудови пластичної форми - Митрополит вбраний у аскетичну монашу рясу, притискає до грудей хрест, покірно опустивши голову перед волею Бога і обов’язком служіння своєму народу. Пам’ятник за проектом Андрія Коверка, відкритий в цьому році у Львові з нагоди 150-річчя від дня народження Митрополита, був адаптований скульптором Миколою Посікірою до нової архітектурно-просторової ситуації на площі Св. Юра.
Ще одним зверненням до постаті Митрополита стало погруддя, виконане у типово імпресіоністичній манері, де скульптор трактує його як українського Мойсея, мислителя, філософа, що підсилюється драматичними заломленнями світла і неспокійною фактурою. Твір зберігся лише у фотографіях, але засвідчує стильове розмаїття, у яких міг працювати митець. Цікаво, що в збірці Національного музею можемо оглядати різьблений рельєф Андрія Коверка «Притча про таланти», де господар усіх талантів також має обличчя Андрея Шептицького.
Рельєф «Притча про таланти», збірка Національного музею у Львові
Мало хто з дослідників творчості Коверка зупиняється на його майстерності аквареліста. Збережені твори дуже промовисті та одразу дають зрозуміти глядачеві, що автор володіє не лише жвавою уявою та досконалим відчуттям колористики, а й глибокими знаннями духовного сенсу Божого слова.
Триптих «Світло Голгофи», збірки Музею Івана Франка
У 1947 році тоталітарна комуністична влада арештувала брата Андрія Коверка Миколу, що допомагав йому в різьбі. Над самим Андрієм Коверком нависла загроза репресій і він вчасно виїхав у Молдову, де на той час вчилась його донька. Там він виконував замовлення у стилі соцреалізму, оформлюючи банки, театри, готелі, вокзали. У 1967 році Коверко помер, поховано його у Кишиневі, хоч кровно та усією творчістю він пов’язаний зі Львовом.
За матеріалами розповіді Любові Волошин підготувала Юлія Корицька-Голуб