Від редакції. Львів Сергія Жадана – у цьому тексті, який він написав на прохання ZAXID.NET. Львів дещо незвичний, бо в ньому немає сецесії, мулькультурності, пасіонарності та інших «звичних для кожного львів’янина атрибутів Міста Лева». Зате є вокзал, готелі, студенти і футбол. Тобто те, чим живе справжній Львів Сергія Жадана.
Львівські вокзали
Залізничний вокзал - гарячий улітку, замерзлий від осені до квітня - печальний перевалочний пункт, у глибинах якого ховаються від сонця діти, міліція та проститутки. На відміну від інших вокзалів, Львівський залізничний не сприймаєш як кінцеву зупинку, скоріше як просто зупинку, вимушену паузу в мандрівці через дощ, туман і Карпати. Відразу за Львівським вокзалом починається державний кордон, причому - відразу з усіма країнами, рейки від його платформ поступово звужуються на Захід і розширюються на Схід, а пасажири в потягах, в'їжджаючи на передмістя, зазирають до вікон помешкань, видивляючи там якісь натяки на життя і смерть мешканців цього вічно транзитного міста.
Колись давно, близько п'ятнадцяти років тому, взимку, я спав на підлозі цього вокзалу, вклавшись на пачки з газетами, зігріваючи папір своїм диханням, вимащуючи руки типографською фарбою. Це був дивний час - холодний, ніби океанське дно, з персонажами, ніби витягнутими з океанського дна - всіма цими синіми від алкоголю і холоду курсантами, циганками і поляками, яких тягло назад - вниз, в темряву, на дно. Натомість, на вокзалі автобусному є дивна ригачка, про котру мені свого часу розповів Володимир Єшкілєв. Ми під'їжджали до міста, а він усе повторював: ти навіть не уявляєш, які смачні там готують реберця! Після того я кожного разу підіймаюсь сходами до цього кафе, кожного разу відчуваю цей важкий неможливий запах, і кожного разу згадую Володимира Єшкілєва. Згадую-згадую, і не можу згадати.
Львівські готелі
Готелі в цьому місті схожі на армійські казарми. Працівники цих готелів схожі на офіцерів російської армії - так само строгі й корумповані. У львівських готелях добре помирати, проте незручно жити. Старі меблі, котрі свідчать не стільки про епоху, скільки про її занепад, добре було б використовувати для розтопки, всі ці столи і тумбочки з інвентарними номерами, мальованими брунатною фарбою - вони навіть ні на що не натякають. Вранці ти лежиш і слухаєш дихання сусіда за стіною. І сусід теж лежить і слухає твоє дихання за стіною. І поступово ви починаєте дихати в унісон. Це нагадує синхронне плавання.
Львівські студенти
Вони рано дорослішають, можна навіть подумати, що вони швидко живуть, проте це не так - живуть вони повільно, звертаючи увагу на дрібниці й деталі, з яких, за великим рахунком, і складається система освіти. Пам'ятаю свої перші враження від публіки на другому «Вивиху», якраз від студентів, котрі бігали навколо дерев «перед Оперним, в центрі»: в міру вмазані і понад міру безтурботні. Це, до речі, теж було років п'ятнадцять тому. Зараз вони всі, очевидно, стали дорослими людьми. Крім тих, хто залишився на другий рік.
Львівські «Карпати»
Кожна людина намагається вибудувати навколо себе невеличку стіну, за якою можна сховатись, якою можна відгородитись від цього прекрасного і жахливого світу. І вже сидячи за своєю стіною, людина схильна оточувати себе міфами, загальними уявленнями та стереотипами, вона обставляється ними, ніби китайською порцеляною, розкладає навколо себе всі ці дорослі іграшки і перебирає їх довгими зимовими вечорами, ніби про щось сокровенне, розповідаючи про улюблені міста, про улюблені кав'ярні та бари в цих містах, про звички і поведінку мешканців цих міст, вигадує щоразу нові легенди і дурниці про вокзали, університети, їдальні, трамваї, проблеми з водопостачанням, цвинтарі, рецепції, пиво, каву, футбольну команду, за яку мешканці цих міст уболівають. Розповідає також про уболівальників цієї команди - легких, мов янголи, мешканців спальних районів, котрі приходять на стадіон, кричать і співають, помирають і відроджуються разом зі своєю командою, після чого знеможено їдуть до свого спального району - очевидно, щоби спати.
Довідка ZAXID.NET
Сергій Жадан - культовий поет, прозаїк, есеїст, перекладач.
Народився 1974 року в Луганській області. Живе і працює в Харкові.
Закінчив Харківський національний педагогічний університет, де викладає на кафедрі української і світової літератури.
Автор поетичних збірок «Цитатник», «Генерал Юда», «Пепсі», «Вибрані поезії.1992-2000», «Балади про війну і відбудову», «Історія культури початку століття», «Цитатник», «Марадона».
Автор книг прози «Біґ Мак», «Депеш Мод», «Anarchy in the UKR», «Гімн демократичної молоді».