Щонеділі, місто наповнюється мобілізованими котрих відпустили у місто. Вони прогулюються. І п'ють. Інколи багато. Старші дядьки після 45-55 років. І молоді хлопці. Реальні трактористи, роботяги та випускники військових кафедр. Оточуючі часто купують їм алкоголь як форму підтримки чи антистресу. А потім ніяково опускають долі очі, коли такий вояк куняє в куточку маршрутки що їде в бік Яворова. Інколи, я зустрічаю їх в храмах чи навіть музеях. Більшість з них ніколи не були у Львові. Для них це чи не єдиний шанс пізнати власну країну.
Ця армія виглядає як все наше суспільство та життя. І тепер, я нарешті зрозумів, що свого часу написав Ярослав Гашек про Швейка. І мені не дуже весело.
П.С. Існують інші форми підтримки армії