Порушення регламенту в стінах Львівської обласної ради – давно не дивина. Але навряд чи знайдеться ще один його пункт, який депутати порушують настільки часто, як пункт 3 статті 62 – той самий, згідно з яким депутати мають при прийнятті рішень голосувати особисто.
Заклики голови Львівської обласної ради Олега Панькевича використовувати картки для реєстрації в електронній системі «Віче» і голосувати тільки персонально переконливими не виявилися – і, очевидно, навіть такими не планувалися.
На пленарних засіданнях 18 та 20 жовтня віртуальна присутність та кнопкодавство серед обранців громади Львівщини знову процвітали. На сесії, скажімо, були цілковито відсутні такі відомі особистості, як «свободівці» Ірина Фаріон та Михайло Блавацький чи рухівець Василь Куйбіда, однак це не заважало їм не лише бути зареєстрованими в системі «Віче», а й активно голосувати.
Автор цих рядків вирішив нарешті поцікавитися в самих депутатів, чому ж вони так зневажливо ставляться до обов’язкових правил гри.
Благородні порушники
Першим, кого вдалося підловити на голосуванні не лише за себе самого, а й за одразу кількох колег, виявився депутат від НРУ Олександр Ганущин. Він відреагував на запитання про порушення регламенту доволі спокійно, пояснивши, що його колеги по фракції ще не встигли зібралися в залі після розминки.
«Просто серйозне дуже питання, я бачив, що воно може не набрати у зв’язку з тим, що депутатів немає в залі… Я думаю, що якби голова його ставив не першим, депутати би були і голосували. А зараз воно не пройде, і обласну раду звинуватять в тому, що вона проти декриміналізації статті по Тимошенко (розмова відбулася під час розгляду звернення щодо декриміналізації – ред.). Тільки тому», - пояснив він.
Голова фракції Партії регіонів Ігор Грещук, відомий захисник регламенту в усіх його можливих формах, невдовзі по тому проголосував одразу за ряд колег-регіоналів. Запитання про кнопкодавство його явно напружило.
«Ви дуже хочете отримати якусь хорошу інформацію? Я би хотів, щоб ви звертали насамперед увагу на порушення регламенту, які є постійно в цьому залі», - сходу перейшов він у контрнаступ.
Після запевнення, що увагу звертають не лише на нього, Ігор Грещук трохи розслабився і пояснив, що його колеги вийшли, передзвонили і попросили проголосувати. Зауваження, що така процедура регламентом не передбачена, його, вочевидь, не дуже зворушила. «Я стараюсь його не порушувати», - тільки й відповів він. Власне, саме так на закиди регіонала свого часу відповів і Олег Панькевич.
Роман Швед із Конгресу українських націоналістів також послався на прохання свого однопартійця проголосувати за питання, яке він підтримує. Зауваження, що перед виборцями така поведінка може виглядати не найкраще, змусило його лише відмахнутися: «Та-та».
Натомість Ігор Ярема з Народної партії таки переполохався: «Я тільки раз проголосував, все. Більше не буду. Вони прийдуть і проголосують, а я тільки за себе голосую». На запитання, чи згоден він, що перед виборцями така його поведінка виглядає далеко не найкраще, депутат також відреагував далеко на так байдуже, як його колега з КУНу. «Без сумніву. Я більше не буду, гаразд, все», - обіцяв він з щирістю малого дитяти. Зауважимо, що зафіксувати кнопкодавство з його боку у той день таки справді більше не вдалося.
Показовий діалог вийшов з Юрієм Вересом з «Фронту Змін», який голосував за відсутнього на більшій частині пленарного засідання Юрія Підлісного. Депутат намагався переконати, що Юрій Підлісний присутній, лише от буквально «тільки що» вийшов і, ясна річ, попросив його проголосувати. Минуло кілька секунд, і «тільки що» перетворилося на «можливо, 40 хвилин тому».
Це при тому, що насправді Юрія Підлісного на той момент в залі ніхто не бачив вже як мінімум години зо дві, і до кінця засідання він так і не з’явився. Добре хоч, що Юрій Верес не почав наполягати, що регламент дозволяє йому голосувати за колег.
Виключно благородними мотивами пояснив своє голосування «за себе і за того хлопця» вже відомий уважним читачам ZAXID.NET кнопкодав Всеволод Білас з УНП. «Для потреб громади я буду голосувати руками, ногами – всім, чим треба, голосувати. Тільки щоби це пройшло питання. Що, краще було б, якби я чи там інші не голосували і питання би не пройшло?», - розвів він руками.
«Є дуже багато колег, які виходять. Вийшли там поїсти, бо важко без перерви, важко просто сидіти… Я на минулій сесії просто не міг бути, бо я був за кордоном. Я вважаю, що краще, коли кожен буде робити свою роботу. Звичайно, що якщо нас вибирали, то ми мали би ходити, але ми ж такі самі люди, як і ви. Ніщо нам не чуже. Ми ж не голосували якесь таке питання – тільки те, яке потрібне людям», - примирливо додав він.
«Свобода» від регламенту
Кнопкодавство депутатів обласної ради від ВО «Свобода» - це, як кажуть, окрема пісня. Хоча б тому, що власне їхній однопартієць, голова ради Олег Панькевич, просив голосувати тільки персонально і реєструватися в електронній системі тільки присутніх депутатів, і тому, що власне їхній однопартієць, Михайло Барбара є головою комісії з питань регламенту. На ділі ж вийшло так, що безпосередньо за спиною головного блюстителя регламенту і відбувалися найбільш активні його порушення.
Так, одразу за Барбарою Остап Канака раз у раз натискав кнопку на апараті зареєстрованої, але геть відсутньої Ірини Фаріон. Діалогу з депутатом-співаком, щоправда, не вийшло – одразу помітивши диктофон, він у відповідь на всі запитання просто мовчав, мило посміхаючись. Навіть запитанням «Як гадаєте, як ваше мовчання буде виглядати перед виборцями?» не вдалося видобути з «свободівця» бодай однієї ноти.
Брат лідера ВО «Свобода» Андрій Тягнибок натомість не виявив жодної оригінальності, відповідаючи, чи знає він, що порушує регламент, голосуючи за Михайла Блавацького, якого 20 жовтня в сесійному залі теж не було. «Я знаю, але я з ним обумовив це питання, і ми з ним по тих питаннях перейшлися попередньо», - ось і все, чим депутат зміг пояснити свою поведінку.
Коли ж ваш покірний слуга вже після завершення пленарного засідання підійшов до голови фракції ВО «Свобода» Ірини Сех, аби з’ясувати, чому її депутати вдаються до настільки непривабливих кроків, на нього чекав сюрприз – Ірина Сех сама, без жодних заохочень, розповіла, що теж тиснула кнопку на пульті відсутнього на своєму місці депутата. «Є і об’єктивні причини. Зокрема, мені депутат залишив карточку і просив проголосувати. Він вийшов, вийшов на прес-конференцію в прес-клуб. Я думаю, що це – правильно. Це щодо регламенту неправильно, але тут є дуже… депутат відлучився. Не те, що його немає зовсім», - поділилася вона власним досвідом кнопкодавства.
Загалом, якщо залишити поза увагою першу реакцію Ірини Сех (очевидно, підозрюючи автора в ексклюзивно-прискіпливому ставленні до ВО «Свобода», голова фракції в першу чергу поцікавилася, чи тільки «свободівці» голосують чужими картками), то її відповідь звелася до того, що вона – категорично проти кнопкодавства і віртуальної присутності депутатів на сесії.
Втім, якщо згадувати, як сумлінно сама Ірина Сех контролює процес голосування своїх однопартійців, як неодноразово на сесіях перед звуковим сигналом про початок голосування лунає її голос з командою «Голосуємо!» або «Не голосуємо!», то напрошується висновок: якби голова фракції справді гостро виступила проти кнопкодавства, то серед «свободівців» його б не було зовсім.
Замість риски
Голова регламентної комісії Львівської обласної ради Михайло Барбара після пленарного засідання у коментарі для ZAXID.NETдемонстрував обурення. «Зараз буде в нас засідання фракції, я зверну на це увагу. Ми домовилися, що всі депутати, за винятком того, хто доповідає, кожен голосує особисто. Але це – проблеми, ви знаєте, у Верховній Раді. Скільки ми пробували, зверталися до Макєєнка… Це є біда, і я вважаю, це є ганьба. Не мають депутати голосувати один за одного… Це стосується всіх. Депутат, незалежно від того, чи він зі «Свободи», не може голосувати. В Бразилії трьох депутатів, які проголосували за інших, виключили просто, позбавили депутатського мандату», - проголошував він.
На запитання, яким чином можна буде покарати кнопкодавів, Михайло Барбара відповів так: «Я думаю, що в першу чергу ми будемо називати цих людей. Ми попередимо керівників фракцій, а тоді, щоб ніхто не ображався, будемо прізвища в пресу давати, хто за кого голосує».
Що ж, якщо вважати таку публічність серйозним покаранням, то багатьох депутатів (хоч, на жаль, далеко не всіх з тих, котрі порушили на минулій сесії п. 3 ст. 62 регламенту Львівської обласної ради) вже покарано разом з публікацією цього матеріалу. А от наскільки це «покарання» виявиться дієвим, зможе показати лише наступне пленарне засідання.
P.S. В розпорядженні ZAXID.NET є фото- та відеоматеріали, на яких зафіксовано порушення названих у статті депутатів, а також аудіозаписи всіх наведених вище розмов.