У свої 24 роки Богдан Мацюра вже встиг і на війні побувати, і власну справу розпочати. Півтора року у зоні бойових дій змінили молодого хлопця і змусили дивитись на життя під іншим кутом. У своєму еко-кафе «Гейзер», що на вул. Івана Франка у Львові, боєць «Азову» готує здорову їжу та разом зі своєю дівчиною мають ще одну особливу мрію.
«Ми готуємо на пару, а пароварка – прообраз гейзера», – так описує ідею власного закладу під назвою «Гейзер» 24-річний Богдан Мацюра.
У нього – усмішка юнака, а за плечима – вже чималий бойовий досвід. На початку 2015 року хлопець пішов добровольцем на схід. Поштовхом стала загибель родича в Донецькому аеропорту. Після цього вдома вже не всидів. Упродовж півтора року обороняв українські рубежі у Широкіному у складі «Азову».
«Я до пори до часу думав, що танчик – то консервна банка. Але коли перший раз по нас почали стріляти три танки, то я змінив свою думку. Під час обстрілу в голові все інше відходить на другий план, забувається. Щоб знайти укриття, розум працює тільки в одному напрямку», – згадує учасник бойових дій Богдан Мацюра.
Після повернення з війни мрія про власну справу не давала спокою і два місяці тому «Гейзер» таки «закипів». Мотивацію шукав на тренінгах «Школи лідерства» і в підтримці рідних. До війни працював сушефом, відтак досвіду не бракувало.
«Будемо робити салат «Квітневий». У нас є замовлення, але будемо робити його з тунцем, оскільки клієнт не їсть м'яса, але їсть рибу», – готується до кулінарного замовлення Богдан.
В його еко-ресторанчику швидкої та здорової їжі майже не використовують пластику та готують лише натуральну їжу. У меню є салати, сендвічі та лимонади. Вже з'явились свої поціновувачі.
«Цей заклад позиціонує себе як здоровий і є вегетаріанське харчування. Власне сам я є вегетаріанцем, тому й вибираю його. В «Гейзері» лояльно можна домовитись, щоб не давати якісь інгредієнти в страву. Дуже класно, що тут соуси, в яких не використовуються якісь банальні майонези, а завжди авторські», – каже відвідувач закладу Руслан.
Допомагає азовцю його дівчина. Разом леліють спільну, хоч поки що маленьку справу, практично без вихідних.
«Насправді, воно може займати набагато менше часу, але ми проводимо тут із задоволенням багато часу. Деколи не віриться. Можемо сидіти, працювати, вигадувати нові страви, ідеї якісь розробляти, це може затягуватись і до середини ночі», – розповіла дівчина бійця-бізнесмена Зоряна.
Є у Богдана ще одна мрія – зайнятись вирощуванням фундука і поєднати це із закладом харчування.