Нині вулиця Гоголя у покутському Снятині мало відрізняється від інших частин містечка. Проте до Другої світової війни тут жили поселенці, які мали власний побут, мову та релігію. З 1820-х років на півночі Снятина почали селитися німці, які офіційно сформувалися у колонію Августдорф 7 листопада 1837 року. Вони освоїли заболочену місцевість, провели меліорацію і перетворили її на родючі сільськогосподарські угіддя. Після депортації німців їхні будинки поступово заселили інші мешканці. ZAXID.NET розповідає історію німецького Августдорфа та людей, які оселилися тут після них.
Івано-франківський історик Андрій Бойда зайнявся дослідженням колонії через особисту історію. Його прадід, переселенець із Закерзоння, у 1945 році оселився у спорожнілій німецькій колонії біля Снятина. На відміну від деяких інших переселенців, йому довелося купувати хату – не всі отримували житло безоплатно як компенсацію за депортацію.
Як виникла німецька колонія Августдорф
Німецьке поселення почали формувати на незабудованій лісистій і заболоченій ділянці на північ від Снятина. На картах воно нагадувало літеру «Н». Більшість колоністів походила з німецьких земель – зокрема Баварії, Північного Рейну-Вестфалії та Східної Пруссії, а також із західної частини Австрії. Частина поселенців прибула з інших німецьких колоній Галичини.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google
Місцевість була складною для землеробства через болота та ліси. Проте німці опанували основи меліорації і згодом – зрошування полів, що давало добрий результат для сільського господарства.
«Там на околиці Снятина жило кілька німецьких сімей. У 1820-х їх ставало більше. Міська влада зрозуміла, що це вигідно і запропонувала їм поселятись на пільгових умовах, бо землі з потенціалом ніхто не обробляв. У 1836-му туди вже почали з’їжджатися німці не тільки з Німеччини чи Австрії, а й з колоній на Львівщині – біля Дрогобича, Стрия, Борині. Офіційно заснували колонію 7 листопада 1837-го», – розповів Андрій Бойда.
Чим займалися снятинські німці
Основним заняттям колоністів було рільництво. В Августдорфі вирощували злакові культури, розводили коней і велику рогату худобу. Серед мешканців були також ремісники – ковалі, шевці, теслі та кравці. Один із цих ковалів, Гергестаймер, за словами історика, був дідусем художника Ярослава Лукавецького.
Колонія мала вигідне розташування неподалік Снятина та залізничної станції. Свою продукцію мешканці продавали у місті. Частина німців працювала візниками, а коней з Августдорфа закуповували для потреб крайової оборони – ландверу.
«Приїжджала комісія закуповувати коней на потреби кавалерійців чи для ремонту. Щорічно у цій колонії вони купляли від 7 до 20 коней», – каже історик.
Освіта, культура і релігія
Німці збудували свою школу, кірху і клуб. Нині частину цих будівель ще можна побачити в містечку, проте вони втратили свій первісний вигляд і призначення: у школі давно живуть люди, а святиня стоїть пусткою. У центральній частині колишньої колонії збереглися кам’яниці. Історик розповідає, що німці зазвичай зводили на обійсті дві хати – для старшого і молодшого покоління.
В Августдорфі жило також кілька родин українців і поляків, але вони становили заледве 10% всього населення колонії. Німці жили доволі замкнуто, шлюби укладали якщо не всередині громади, то з німцями з інших колоній. Вони підтримували контакти з буковинськими та тернопільськими общинами. Для дозвілля організовували фестивалі з нагоди релігійних чи національних свят, дні молоді, приймали гостей з інших колоній. У них була власна волейбольна команда.
«На деякі свята вони інколи вивішували східнопруські прапори, що провокувало конфлікт з поляками. З українцями жили добре. До речі, німці Августдорфа добре знали українську», – розповідає дослідник історії колонії. Він також з’ясував, що німецька громада мала власне самоврядування і війта.
Августдорф у Першу світову війну
У Першу світову війну через Августдорф кілька разів проходила лінія фронту. Найбільше колонія постраждала в 1916 році – тоді знищили 37 будинків. Частину німців Августдорфа мобілізували до австро-угорської армії.
У квітні 1915 року німецька громада урочисто зустрічала майбутнього імператора Франца Йосифа, який приїхав до Снятина. Втім, це було маленьке свято в горнилі війни. Більша частина колонії потрапила в зону бойових дій, бо мала вигідне для обстрілів розташування.
«Коли росіяни перший раз їх окупували, вони розмістили там війська. А вже за брусиловського прориву 1916-го зробили детальний економічний план колонії з метою, як її можна використати для харчового забезпечення військ. Коли 1917-го вони відступили, більша частина людей не змогла зразу повернутися, бо не було куди – хати згоріли», – зазначає Андрій Бойда.
Один із мешканців Августдорфа Вільгельм Гавер повернувся з війни з офіцерським званням і медаллю «За військові заслуги». А вже у період визвольних змагань був поручником Української галицької армії.
Влада ЗУНР вперше встановила біля Снятина прикордонний загін. Нині місто розташоване на межі Івано-Франківської і Чернівецької областей, тоді ж це був кордон з Румунією, яка окупувала Буковину.
Депортація німців
7 листопада 1937 року жителі Августдорфа відсвяткували сторіччя заснування колонії, освятили новий храм. А вже за два роки розпочалася Друга світова війна, яка стала періодом тектонічних змін для німецької громади. У перші дні вересня 1939 року польська дефензива з поліцією затримала чотирьох німців через підозру, що вони працюють на гестапо.
«Як з’ясувалося, насправді це два інші німці, агенти Абверу, у гробівці цвинтаря на території колонії сховали радіостанцію, за допомогою якої передавали інформацію про радянські війська. Це були представники репатріаційної комісії, що по цілій області готували німців до повернення на Батьківщину», – розповідає історик.
Близько 300 німців Августдорфа виселили у жовтні 1939-го. Велику частину з них поселили в північному районі Вестфалії, де є населений пункт з такою ж назвою.
Хто заселив спорожнілі хати колонії
Спорожніле поселення поступово заселяли іншими переселенцями. З 1939 до 1940-го у колишню колонію перевезли частину місцевих жителів з сусіднього села Кулачин, що зараз теж є частиною Снятина, а тоді було прикордонною територією.
«Я знайшов документальне підтвердження, що на Августдорфі у 1942-43 роках були хати, які населяли мешканці з переважно українськими прізвищами. І потім вже була друга хвиля, у 1945–1947. Тоді першими заселили 18 родин з Бонарівки із Закерзоння», – каже дослідник.
До слова, переселенці із Закерзоння святкували празник або «храм», як кажуть на Покутті, майже синхронно з колишнім німецьким днем Августдорфа – на день святого Дмитрія.
«Що цікаво, Дмитрія за старим календарем – 8 листопада, а день Августдорфа був 7-го. Прадід розповідав, що замішанці, лемки і представники Ярославщини, а також і ті покутяни, які сюди переселялись, в такий спосіб продовжили місцеву традицію. Попри те, що тут немає храму на честь святого Дмитрія», – каже Андрій Бойда.
Він також з’ясував, що у 1944-му сім польських родин Августдорфа підлягали депортації. Для цього вже склали документи, але мешканці двох хат повернулися назад і померли в рідному селі в середині 1970-х. З німців залишився один поселенець, що одружився з українкою.
У 1951 році село приєднали до Снятина, нині Августдорфом цей район називають хіба що неофіційно.
Андрій Бойда встановив зв’язок з пані Маргарет, яка походить з августдорфівського роду Гаверів. У середині 2000-х в Снятин приїжджав ще один житель колонії – пан Курт. Він впізнав свою хату та одвірок, де вони дітьми відзначали ріст.
Нині про давніх поселенців можуть трохи більше розповісти хаба що два цвинтарі Августдорфа.