18 вересня у межах Форуму видавців відбувся круглий стіл «Останній шанс для поетократії? Можливі спроби впливу митців на сучасний політичний процес» за участі Володимира Єшкілєва, Юрка Іздрика та модератора Ігоря Сіда.
У вступному слові Ігор Сід нагадав, що раніше поети впливати на суспільство, для прикладу – шістдесятники, вони були саме поети, письменники, а не інші представники політики чи мистецтва.
«Те, що відбувається в країні в політиці – це все не є політика, або це політика в дуже специфічній формі. Чи може в такому суспільстві створюватися поезія? Мені здається, що саме в такому суспільстві створюється поезія хороша. У дуже розвинених суспільствах, в яких добре працювала глобалізація, в такому суспільстві не дуже виходить з поезією», - зазначив В. Єшкілєв, додавши, що «поет вище депутата, тут достатньо подивитися на обличчя одного й іншого».
«Українські політики не співрозмірні з українськими письменниками. Для прикладу Микола Азаров самотужки створив діалект, - зазначив під час круглого столу Юрко Іздрик. - Поет має вплив на свою аудиторію, а поет який програмує свою аудиторію, уже не дуже й поет».
Він додав, що вплив мають і історики, але чим вони займаються, якщо за 20 років, немає підручника з історії, «який би влаштовував би всіх, і Донбас, і Крим, і мене, бандерівця».
Володимир Єшкілєв нагадав також, що єдиний успішний тоталітарний режим, який поставив на службу поетів, поезію – був тоталітаризм Сталіна. Крім того, він зазначив, що сьогодні поети йдуть у владу, а владні мужі - у поезію.