Давно, коли все тільки починалося, старий мудрий Адам Сміт попередив нас, тобто людей, що "схильність захоплюватись і майже обожнювати багатих і могутніх, зневажати або принаймні не звертати увагу на тих людей, які перебувають у бідних і нужденних умовах... є найбільш універсальною причиною корупції наших моральних сентиментів". Дядько знав, про що говорив. Але хто ж його слухав. Всі кинулися кувати копійку і будувати капіталізм. Збудували. Ну, не всі, але процес вперто не йде до завершення. Тепер ми всі, люди, захоплюємось успішними, багатими, могутніми.
Весь світ так влаштований. «Світом править капітал», - це ще один цікавий дядько казав – Карл Маркс. Ми, українці, з нашим нестерпним бажанням купити, підкупити, вирішити питання, довели цю справу майже до абсолюту. Тобто ми довели, що купувати можна навіть те, що вважалось таким, що не купується. Наприклад, наукові звання, всякі там професори-академіки, честь і славу, всякі там народні й заслужені артисти і художники, судді, всі ці орденоносці. Наші президенти ніколи не були скнарами, не жаліли орденів, звань і почестей злодіям, бюрократам, просто ще одному «нікому», чиє ім’я відійде в забуття, як тільки прийде новий президент. Справа не у тому, хоча, навіть тут ми не унікальні. Ну, не тільки ми українці там внизу, у світі на 160-му місці по корумпованості, не ми одні, перебуваємо у цій великій ганебній ямі хабарників. Багато там народу зібралося.
Річ не в тому. Коли мова йде про людей, ми всі погоджуємось, що якщо ти багатий, значить успішний, значить могутній. Але коли мова йде про поведінку окремих держав або цілих союзів, уній, то вже ні. Починаємо шукати якісь моральні аргументи там, де править суто прагматичний розрахунок. Ну, не хоче Європейська Унія знати нас, поважати нас, не пускає на поріг свого великого дому. Збудувала новий шенгенський мур. Як можна?
Стоп, а чому вона має хотіти бачити нас у себе вдома? Український варіант - багатий, могутній, успішний – звучить так: бідний, немогутній, неуспішний. Все. А нащо ми їм? Ринок праці? Нічого вони тут не збудували і гроші ні в що велике не вклали. Не будемо казати, чому. Ринок збуту їхніх товарів мізерний порівняно з іншими. У нас, в середньому, не в олігархів, сміхотворні доходи. Може, ми щось виробляємо? Сильно вони залежать від нашої продукції? Що? А територія у нас: буфер ми між ними і Росією. Так вони тепер дружать. Це у нас нафти і газу на продаж немає, а в Росії є.
Демократія, ідеали, історично-культурні зв’язки тра-та-та ? Забули, Туркменбаші? Не ми одні. А як Берлусконі частував своїх найкращих друзів Владіміра Путіна і Муаммара Каддафі? Італія сидить на російському газі і лівійській нафті. І знову, не ми такі унікальні. Багаті й могутні європейці, німці, шведи, французи, данці забили на менших і не таких багатих, наприклад, поляків, словаків, чехів, що там ми, коли дали добро на будівництво газопроводу «Північний потік». Дуже дорогого, по дну моря, але в обхід сухопутної Польщі. Ще є «Південний потік».
Не думаю, що німців (мова про широкий загал) сильно цікавить російська культура. Навіть якщо німецький, французький, британський, іспанський, чи італійський депутат парламенту, навіть Європарламенту знає, чув, може і читав заїжджений класичний репертуар – Чехов, Толстой, Достоєвський – то його передовсім цікавить одне питання - газ, за меншу ціну і безперебійно, для своїх. Обиватель цього взагалі не знає, його це не гребе. Він знає, що є російська мафія, яка, за популярністю чи за шкалою страшилок, витіснила італійську і колумбійську. Не знаю, чи тішитись з того, що нас, українців, взагалі, нібито, і немає, якщо не рахувати братів-боксерів, футболістів і наших курвів. І справа тут не в національних преференціях: західна–східна, нова–стара Європа. Свого часу вони там, на Заході, закрили очі на те, як тут, на Сході, совєти відновлювали порядок в Празі й Будапешті. Бо так їм було добре, танки на них не їхали. Або 20 років тому тих же німців, здали французи і британці. Маргарет Тетчер прямим текстом сказала Горбачову, що вони в Європі, проти об’єднання Німеччини (після 20 років починають відкривати деякі документи). А німці вже були на вулицях, вони думали весь демократичний Захід хоче їм добра, прагне затягнути їх у демократію. А Захід маніакально боявся відродження Великої Німеччини. Все – чиста прагматика. Може, стара Європа надто консервативна?
Але Америка – не краща. Обама навіть не приїхав на святкування 20-річчя падіння Берлінського муру. Обама поїхав у Китай, бо той є найбільшим кредитором Америки. Так, так, Китай має в своїх резервах два трильйони американських доларів. Страшно подумати, якщо Пекін захоче поміняти їх, наприклад, на євро. Тривають розмови з подачі Пекіну про альтернативну світову валюту. Тому забудьте, хлопці, про Тибет, Далай Ламу, права людини, відсутність демократії, площу Тяньаньмень, уйгурів, Комуністичну партію Китаю, культуру Китаю древню і велику, а тримайте в голові цифру - два трильйони. Мало вам Китаю, згадайте шейхів з їх монархіями і… нафтодоларами.
Культурні цінності? Багате історичне минуле? Загальнолюдські цінності? Добре, якщо вони є. Тоді представників нашого вузького академічного кола, приймуть представники їхнього вузького академічного кола, прогресивна преса, культурні боги. Можемо покаятися за гріхи, провини, комплекси. Можемо, ніхто не святий. Але, наприклад, шейхи, вони – навіть не антисеміти, вони просто не визнають існування такої держави, як Ізраїль. Звичайно, не на мікрофон. Але вони бажані гості кругом і всюди бо багаті.
Єгипет має суперісторичне минуле, вистачить одних пірамід і фараонів. Багатий, могутній, успішний, бажаний? Хтось колись чув про єгипетську електроніку, автомобілі, взагалі, якусь техніку, а не текстиль, не мило, не пиво і спеції? Косметика – «майже» французький оригінал.
Це несправедливо, що ми «всі», маємо бути колективно покарані за те, що України немає в НАТО, ЄУ і ще сотні могутніх організацій. Так, можемо і будемо протестувати перед їхніми посольствами і консульствами. Будуть окремі перемоги – не більше. Чому? А тому, що це ми просимось до них, а не вони до нас. Тільки, якщо ми їх чомусь зацікавимо, як у випадку УЄФА, яка вирішила зробити експансію на Схід, або різко покращимо свій стан, економіку, може десь знайдемо багато нафти, ситуація буде краща. В іншому випадку все буде, як зараз, а точніше – ще гірше, бо бідна, важко спрацьована Азія, наприклад В’єтнам, стає багатою. Ніхто, ніде й ніколи не хотів, не хоче і не буде хотіти знати бідних, слабих і неуспішних. Адам Сміт мав геніальне передчуття.