Балістична загроза для України

Початок літа 2026 року приніс обережний оптимізм для України. Завдяки нарощуванню дронових потужностей вдалося майже зупинити просування ворога на фронті. Логістика армії агресора суттєво ускладнилася, а глибинні райони російської території дедалі частіше ставали об'єктом успішних ударів ЗСУ. Проте в середині літа виникли нові підстави для занепокоєння. Через тотальний дефіцит засобів ППО агресор розпочав серію масованих ракетних ударів по Україні. І зараз немає чітких відповідей, як реагувати на цю загрозу.

У липні 2026 року Росія випустила по території України 376 ракет – це рекордна місячна кількість з початку повномасштабного вторгнення, що більш ніж удвічі перевищує червневий показник. Також у другий місяць літа Кремль запустив по Україні максимальну кількість балістичних ракет – 126. До прикладу, за весь 2024 рік агресор застосував близько 200–300 балістичних ракет. Минулого року Росія випустила проти України майже 2000 ракет, з яких близько 900 були балістичними.

За інформацією аналітичного проєкту «Око гора», у червні цього року ворог спрямував проти України 96 балістичних ракет, у травні – 86, у квітні – 50, у березні – 39, у лютому – 116, а в січні – 74. Серед основних типів ракет, які використовує РФ, «Іскандер-М», північнокорейські KN-23, а також модифіковані зенітні ракети до комплексів С-300/С-400.

Українці вже забули байки Арестовича про те, що ракет у Росії в кращому випадку вистачить на два чи три тижні. Ворога потрібно оцінювати об’єктивно. На жаль, можливості російського військово-промислового комплексу досі перебувають на серйозному рівні. Противник зумів налагодити постачання критичних компонентів для ракетобудування в умовах західних санкцій. У 2022 році Росія виготовляла лише кілька одиниць балістичних ракет типу «Іскандер-М» на місяць. Через чотири роки темпи зросли до 55–60 штук. Крім того, суттєво збільшилося виробництво зенітно-балістичних ракет до комплексів С-300 і С-400. План на 2026 рік становить майже 500 ракет такого типу. Також балістично допомагає Путіну його північнокорейський друг Кім Чен Ин.

За приблизними оцінками, сукупне виготовлення балістичних ракет усіх типів у РФ становить зараз 100–120 одиниць на місяць. Крім того, агресор щомісяця виробляє від 70 до 90 крилатих ракет типу «Калібр», «Онікс», Х-101/Х-555. Це дає змогу росіянам здійснювати регулярні масові обстріли української інфраструктури та ще й одночасно притримувати свій недоторканий запас.

Російський диктатор не збирається завершувати війну. Він мріє про Україну без українців. Те, що Путін вирішив не чекати зими для масованих терористичних ракетних атак по інфраструктурі, свідчить про його злочинну самовпевненість, а не слабкість. Путіна особливо спокушає можливість влаштувати гуманітарну катастрофу в нашій державі. Тому російський тиран вирішив скористатися вікном можливостей, коли в України виникла критична нестача ракет до систем Patriot. І компенсувати невдачі на фронті терором цивільного населення.

Остання зима була серйозним викликом для України. Однак катастрофи вдалося уникнути значною мірою завдяки наявності на складах ракет-перехоплювачів балістики. За інформацією, яку озвучив єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс на початку березня 2026 року, за чотири місяці Україна витратила для захисту від російських ракет близько 700 ракет-перехоплювачів до систем ППО Patriot. Це дуже велика цифра, яка відповідає річним промисловим потужностям американських виробників.

Навіть якби у всьому світі панували мир і стабільність, Україні було б нелегко віднайти достатню кількість ракет для протидії російським атакам. Виробництво антибалістичних систем ППО і його основних складників – узагалі дуже технологічний і вартісний проєкт, який потребує часу. Але на планеті відбуваються й інші військові конфлікти. Несподівана військова операція США та Ізраїлю проти Ірану й удари відплати з боку Тегерану за короткий проміжок часу серйозно спустошили запаси ракет до ППО. Під час цьогорічної війни з Іраном США та їхні союзники витратили близько 1500 ракет до систем Patriot. Через це на складах в Америці залишилося лише близько 1000 таких ракет. Це критично мала кількість на випадок серйозного глобального конфлікту.

Колосальний темп споживання антибалістичних перехоплювачів на Близькому Сході не міг не вплинути на Україну. Росія недаремно зробила ставку на ракетний терор. У цьому є економічна й технологічна логіка. Виробництво однієї балістичної ракети коштує в півтора-два рази дешевше, ніж ракети-перехоплювача до неї. До того ж для гарантованого знищення однієї балістичної цілі потрібно запускати два перехоплювачі. Це автоматично подвоює фінансові витрати. Тобто, щоб збити 100 російських балістичних ракет ЗСУ потрібно застосувати приблизно 200 ракет-перехоплювачів.

Можна, звісно, ображатися на Трампа і дорікати Вашингтону за відмову передати (чи продати) Україні додаткову партію засобів ППО. Але технологічно-інженерні обмеження невблаганні. Американська промисловість не всесильна і не функціонує в умовах війни. Головний виробник ракет до Patriot компанія Lockheed Martin лише за сім років планує вийти на виробництво 2000 одиниць. І не треба сподіватися, що всі ракети отримуватиме Україна. Кожна держава, зрештою, має передусім дбати про свій захист.

Через фактичну відсутність в України власної балістики ворог може собі дозволити масово застосовувати проти нас ракети до систем ППО С-300 і С-400. Для цього він модифікує їх і перетворює на балістичні. Такі засоби ураження, можливо, не надто точні, але вони здатні спричиняти серйозні руйнування.

Єдина альтернатива для України, якщо не вдасться знайти ракети-перехоплювачі за кордоном, полягає у випуску власної балістики. Масова поява балістичних ракет у повітряному просторі РФ, які влучають у стратегічні цілі, може виявитися дієвим методом впливу на ворога. А розробка українського аналогу Patriot під назвою «Фрея» здатна частково прикрити українське небо. Проблема в часі та ефективності.

Влада обіцяє якомога швидше розпочати масове виготовлення української балістики. Але виробники стикаються з передбачуваними труднощами. Ракети потрібно протестувати в бойових умовах, а це досить тривала процедура. Шанси на бойове застосування українських балістичних ракет по Росії цієї осені існують. А ось запуск української системи ППО з ракетою-перехоплювачем «Фрея» навряд чи станеться раніше наступного року. І її ефективність під питанням.

Якщо РФ доведеться відбиватися від української балістики, вона може відмовитися від масового переобладнання ракет-перехоплювачів для С-300 і С-400 на балістичні класу «земля-земля». І сконцентруватися на захисті власної території. Це не означає, що російські ракети перестануть загрожувати Україні. Але їх кількість зменшиться. Російську протиповітряну оборону досі не тестували масованими ракетними атаками. Є підстави вважати, що вона може виявитися достатньо дірявою.