Балтійська спокуса Путіна

У Балтійському регіоні зростає напруга. Литва, Латвія та Естонія укріплюють кордони, будують фортифікаційні споруди і розробляють плани евакуації населення у випадку російської агресії. А Москва посилює гібридний тиск та сипле погрозами. І хоча Путін запевняє, що РФ не готується до жодних бойових дій проти Європи, це не зовсім заспокоює керівництво країн, які межують з Росією.

На перший погляд, Москва зараз перебуває не в найкращому становищі, щоб відкрити другий фронт. Так, агресор досяг помітних успіхів у масштабуванні виробництва дронів і ракет та перейшов до відвертого терору українських міст і знищення української економіки. Але він не демонструє помітних просувань на фронті. Навпаки, на деяких ділянках росіяни змушені відступати під натиском ЗСУ. Розпочинати додаткову військову ескалацію, коли не завершені активні бойові дії на основному напрямку, суперечить стратегічним канонам і здоровому глузду. Та все-таки ймовірність подібного сценарію нині є вищою, ніж була у 2022–2023 роках. І вона надалі зростає, посилюючи тривогу на східному фланзі НАТО.

Наразі західна розвідка не фіксує ознак підготовки РФ до повномасштабного сухопутного вторгнення до Литви, Латвії чи Естонії, які спостерігалися у 2021-му й на початку 2022 року напередодні агресії проти України. Немає великого скупчення військової техніки й особового складу армії РФ поблизу кордонів країн-членів НАТО. Основні збройні сили Путіна задіяні у війні проти України. При всьому бажанні для Кремля буде важко знайти засоби для повноцінного прориву до Калінінградської області, швидкої окупації й ізоляції країн Балтії. Але це не означає, що Путін сидить склавши руки. Розвідки фіксують підготовку до гібридних дій, провокацій і створення умов для агресії в майбутньому.

Москва регулярно вдається до диверсій проти інфраструктури. Здійснює підпали складів. Систематично глушить сигнали супутникової навігації над Балтійським морем. А також використовує нелегальних мігрантів для дестабілізації кордонів. Окрім того, Росія відновила Ленінградський і Московський військові округи та має наміри збільшити військові угруповання на кордоні з Естонією та Фінляндією. Проте ці плани затримуються через дефіцит ресурсів.

На відміну від України зразка 2021 – початку 2022 року, країни Балтії всерйоз готуються до можливого вторгнення Росії заздалегідь. Вони не дуже вірять запевненням російської влади про відсутність будь-яких військових планів щодо Європи. Тому розпочали реалізацію проєкту «Балтійська лінія оборони». Вона передбачає будівництво бункерів, копання протитанкових ровів, створення інженерних загороджень, водних перешкод, встановлення «зубів дракона». Основна увага приділяється Сувальському коридору, Нарві, основним автомагістралям, які ведуть до Білорусі та Росії. Але ці роботи розтягнуті в часі на кілька років. До того ж зміна характеру бойових дій і нарощування дронової компоненти дещо зменшує ефективність традиційних захисних споруд.

Проте чи справді Москву на поточному етапі цікавить повна окупація країн Балтії? Чи ворог переслідує трохи інші цілі? З позиції Кремля, потенційна вигода від нападу (або обмеженої військової операції) на країни Балтії, або й на Польщу чи Фінляндію, випливає не стільки з бажання завоювати території, скільки із ширших стратегічних цілей. Такі цілі якраз і не потребують розгортання великого контингенту сухопутної армії.

Якщо в Кремлі найближчим часом ухвалять рішення підняти ставки у протистоянні із Заходом, то його формат, імовірно, набуде військово-психологічного й гібридного відтінку. Путіну дуже хочеться підірвати довіру до НАТО й нівелювати дієвість п'ятої статті. Для цього немає сенсу здійснювати велике вторгнення чи знімати війська з українського театру військових дій. Достатньо вдатися до серйозної провокації. Атакувати прикордонні населені пункти. Ввести обмежений контингент на територію балтійських країн. Завдати серії ударів по військовій і логістичній інфраструктурі. А далі – спостерігати за реакцією Північноатлантичного Альянсу.

Існує велика вірогідність, що обмежена військова операція РФ може створити більше проблем для НАТО, ніж відверта пряма й повноцінна агресія. Локальні бойові дії чи гібридні атаки спровокують дискусію всередині блоку: як реагувати і чи варто розпочинати велику війну з РФ через відносно незначний інцидент? Чи, може, краще спершу послухати, чого хоче Путін? Послати до нього чергову переговорну делегацію. А вже потім ухвалювати якісь рішення. Нам би, звісно, хотілося, щоб будь-яка агресія Росії проти європейських країн спричинила негайні удари відплати. Але є сумніви, що буде саме так. Власне, на це й розраховує російський диктатор.

Ізоляція Балтії через встановлення контролю за Сувальським коридором теж є спокусливою метою для Москви. Проте це може бути наступним актом агресії, якщо перший не отримає рішучої відповіді. Кремлю вигідна тактика дрібних порізів, які перебувають на межі больового порогу реакції противника. Так, певні ризики для нього існують. Але відкриття нового театру бойових дій проти Європи – це не лише можливі ризики, а й потенційні вигоди.

Путіна насамперед спокушає перспектива зменшення військової і політичної підтримки України з боку Європи. Досягти цього можна не тільки очікуючи на електоральні зміни внаслідок виборів у деяких державах ЄС і на втому європейських союзників, а й завдяки відкриттю нового театру бойових дій. Якщо Європа зазнає навіть обмеженого російського нападу, вона буде змушена концентруватися на власному захисті. Частина коштів і військової допомоги, яка призначалася для України, може залишитися в межах Євросоюзу. Захопивши навіть незначний клаптик землі, розташований на території держави-члена НАТО, Путін отримає вагомий важіль для шантажу й геополітичного торгу.

Звісно, Кремль намагатиметься досягти припинення військової і фінансової підтримки України, цинічно обіцяючи відмовитися від подальшої агресії. Така тактика не є складною і легко прослідковується. Проте справжню реакцію Європи й Америки на обмежене вторгнення до країн Балтії, навпаки, важко спрогнозувати. Саме це й створює вікно можливостей для Кремля. Ми не знаємо, чи в Кремлі вже вирішили, що можливі здобуті дивіденди виправдовують ризики вторгнення до Балтії. Але в голові Путіна точно курсують подібні думки.