«Бандитам тюрми» – гасло з часів Помаранчевої революції, що виявилося актуальним і під час Революції гідності. Останні два роки демонструють, що цей постулат досі має велике значення для українського громадянського суспільства, українських патріотів і західних партнерів Києва.
Київська влада, на думку багатьох експертів, не дуже зацікавлена у боротьбі з тими співвітчизниками, котрі або активно, або за мовчазною згодою сприяли російській анексії Криму та розгортанню бойових дій на Донбасі.
Сьогодні на лаві підсудних сидить низка осіб, котрі виконували наказ Віктора Януковича і його оточення – «Сім'ї».
«Судять, наприклад, беркутівців, котрі побили студентів у ніч на 30 листопада 2013 року чи розстрілювали протестувальників на Майдані 18-20 лютого 2014 року. Жодних наслідків не мали порушені два роки тому справи проти колишніх політиків Партії регіонів про розкрадання державної власності або перевищення службових повноважень. Досі жоден політик або чиновник високого рівня не був покараний – навіть ті, хто кричали: "Путін, ми чекаємо тебе". Що більше, деякі з них знову прийшли до влади, на цей раз на плечах сформованого на руїнах Партії регіонів Опозиційного блоку. Деякі з них стали народними депутатами», – з гіркотою розповідає координатор Української Гельсінкської групи з прав людини Євген Захаров.
Солідарний з ним заступник голови Служби безпеки України Віктор Трепак. Минулого тижня він передав Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) докази цілковитої скорумпованості попереднього уряду, які також вказують на зв’язок між колишніми й нинішніми правителями. «На жаль, Революція гідності не призвела до зміни якості влади», – визнає Трепак.
На думку численних українських коментаторів, єдиний спосіб, яким можна покарати «Сім'ю» Віктора Януковича, – це економічні санкції, накладені на попередню владну команду. І так було вчинено: на запит Києва навесні 2014 року Європейський союз запровадив санкції щодо двадцять двох осіб з близького оточення Януковича, зокрема й його самого. Проте 2015 року Брюссель частково скасував санкції. Приміром, вони більше не торкаються сина колишнього прем'єр-міністра України Миколи Азарова Олексія, колишніх голів Служби безпеки України Ігоря Калініна і Олександра Якименка, колишнього радника Януковича Андрія Портнова. А в березні цього року така ж доля спіткала і санкції щодо колишнього міністра охорони здоров'я Раїси Богатирьової. Хоча було вирішено продовжити до березня 2017 року санкції щодо інших сімнадцяти чиновників і самого Януковича.
«Якщо НАБУ і Генеральна прокуратура України нарешті проведуть необхідне розслідування і доведуть факти корупції в оточенні колишнього президента і щодо нього самого, а також антидержавну діяльність, то санкції буде подовжено. В Україні економічні впливи януковичевої групи стають щораз меншими, їхні активи викуповують окріплі нині олігархи і фінансово-промислові групи, пов'язані з чинною владою. Остання, однак, також погрузла в корупційних скандалах», – зізнається депутат і донедавна журналіст-розслідувач Сергій Лещенко.
Більшість впливових політків та чиновників з оточення Януковича сьогодні перебувають в Росії. Дехто придбав нерухомість в елітних районах Підмосков'я і тихенько намагається влаштуватися, іншим вдалося розкрутити якийсь бізнес. Ще інші провадять публічну діяльність – наприклад, колишній прем'єр-міністр Микола Азаров створив Комітет порятунку України і час до часу проголошує якісь заяви (головним чином на російському телебаченні), у яких «повчає» чинну українську владу.
Час до часу в українських ЗМІ з'являються повідомлення про плани Кремля б повернути Януковича на окуповану частину Донбасу на посаду такого собі губернатора «ЛНР-ДНР». Проте будь-яка згадка про таку можливість провокує хвилю критичної реакції, причому не тільки в Україні, але й у сепаратистських медіа. Поки що Янукович перебуває в Росії, і в Москві не погоджуються на його екстрадицію до України, де його мали б судити за розстріл Небесної сотні в лютому 2014 року.
Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію.
Оригінальна назва статті: Bandyci do więzień? („Nowa Europa Wschodnia”)