Сім’я починається з батьків. Вони будують стосунки між собою, створюють дім, народжують і приймають в родину дітей. На них лягає чимало обов’язків і велика відповідальність. За рутиною та постійним намаганням балансувати в усіх сферах життя батьки не завжди вміють побачити свій потенціал, оцінити свої сили, побачити, як багато всього їм вдається, подякувати собі й одне одному. Кожен потребує розуміння та підтримки.
Психологи благодійного фонду «Рідні» розповіли, як працюють з батьками, усиновлювачами, опікунами/піклувальниками, батьками-вихователями у дитячих будинках сімейного типу, прийомними батьками; чому спільнота та стосунки з іншими людьми зі схожим досвідом можуть стати джерелом сили.
Новий ритм життя
Дитина в сім’ї ― це завжди про новий темп життя. До рішення народити чи прийняти дитину варто підготуватися: усвідомити всю відповідальність, реально оцінити емоційні та фінансові можливості.
У БФ «Рідні» організовують групи підтримки для людей, які тривалий період перебувають у процесі пошуку дитини. Часто це складний емоційний момент ― ви готові стати батьками чи опікунами/піклувальниками, мрієте про більшу сім’ю, але на пошуки дитини потрібні сили й витримка. Інколи це відбувається дуже швидко, інколи потрібен час. Буває, люди хотіли прийняти в сім’ю маленьку дитину, але їм показали історію старшої. І тепер вони через високий рівень емпатії не можуть думати про жодну іншу дитину.
«На етапі пошуку дітей потенційні батьки, опікуни/піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі більше звертаються до юристів. Однак психологічна допомога теж вкрай важлива. У цьому переконуємося через місяць-два після потрапляння дитини в сім’ю. Тоді починаються перші труднощі. Групи підтримки для тих, хто прийняв дітей, корисні тим, що стають місцем зустрічі людей зі схожим досвідом. Тут можна обговорити різні теми, з’ясувати, як впоратися з тими чи іншими викликами», ― розповідає психологиня БФ «Рідні» Анна Синицька.
Та й загалом саме тут можна почути, що труднощі ― нормальний процес у вихованні дитини. Те, що вони виникають, не означає, що ви погано виконуєте свою роль. Просто це моменти зростання, зближення, вибудови стосунків, створення та засвоєння правил.
Життя з дитиною змінюється. Маленькі діти хочуть присутності дорослих, підлітки більш сепаровані, але мають інші потреби.
«Ми часто говоримо батькам, що потрібно навчитися саморегуляції, зрозуміти, які в них є ресурси та опори в житті, як вони дають раду у стресових ситуаціях. Краще це зробити ще до появи дітей у сім’ї. Бо вже в процесі адаптації до нових правил у сім’ї важливо навчитися правильно взаємодіяти з дитиною, відновлювати власні сили. Додасться ще потреба навчити дитину розуміти та проявляти емоції, давати з ними раду, справлятися зі стресом. А ще витримувати дитячі істерики й агресію. Це нормальні речі. У дітей бувають різні реакції на новий досвід. Це в жодному разі не означає, що вони погані», ― ділиться психологиня.
З появою дитини та перебудовою життя люди часом спрямовують усі сили на цю нову сферу батьківства, виховання. Однак уже згодом починають відчувати, що їм бракує тих речей, якими вони займалися досі. Також є ситуації, коли дорослі, вирішивши залишитися на роботі чи продовжити якусь справу, картають себе за те, що є недостатньо хорошими батьками, опікунами/піклувальниками.
«Коли народжуємо чи приймаємо дітей, то це як про нові можливості, так і про нові обмеження. Однак цього не варто лякатися. У кожному періоді запитайте себе: що я можу зараз? Це допоможе сформувати розпорядок, визначити пріоритети й зрозуміти, скільки часу вдасться приділяти кожній сфері життя. Якщо говоримо про виховання дітей, то треба розуміти, що на все свій час. Потрібно встигнути вкласти цінності, розуміння різних речей, навчити дитину того, що їй знадобиться. Ми не можемо відкладати важливі розмови, які актуальні саме в той чи інший період розвитку нашої дитини. Звісно, робота для нас теж важлива, адже це й про фінансову стабільність і відповідальність перед дітьми. Однак треба вчитися шукати баланс ― ніхто не зможе бути ідеальним у всьому (і не треба цього робити)», ― додає психологиня БФ «Рідні».
У батьківстві також мусить бути час для відпочинку. Часто жінки після появи дитини розриваються між новими обов’язками та роботою. Треба прийняти те, що в минулому ритмі жити не вийде. Вчитися гнучкості. Зараз хтось з батьків менше працюватиме, але їхня цінність полягає в іншому. З часом усе нормалізується.
Важливо показати дитині, що дорослі теж живуть повноцінне життя. Батьки чи опікуни/піклувальники можуть відмовитися від якоїсь діяльності, якщо почуваються зле, можуть обирати, так само втомлюються. Ми живі люди й наші ресурси теж мають межі. Треба бути не ідеальними батьками, а достатньо добрими ― такими, що люблять, приймають, роблять помилки та рухаються далі. Так само ми не маємо виконувати всі-всі бажання дітей (деякі з них попросту не несуть жодної користі). Дітям важливо вчитися співчувати, бути емпатичними, розуміти інших.
Емоційний контакт
Людині властиво уявляти майбутнє, будувати якісь очікування. Проте вони далеко не завжди відповідають реальності. Так і з дітьми. Часто, шукаючи, люди уявляють собі щось зовсім інше, ніж є насправді: зріднилися з дитиною іншого віку, або ж вона має зовсім іншу зовнішність, характер. Стосунки, як каже психологиня БФ «Рідні» Анна Синицька, неможливо запрограмувати.
«Важливим є вміння бачити не свої очікування, а іншу маленьку людину, яка теж має потреби, своє бачення всього, ті чи інші реакції й навички. Цілий світ! Діти хочуть, щоб ми його бачили. Часто дорослі є занадто дорослими і не взаємодіють з дітьми через свою дитячу частку: не сміються, не граються, не фантазують, не мріють разом. А так ми пізнаємо дітей і себе самих. Дозвольте дитині бути дитиною, помилятися, досягати чогось. Діти завжди хочуть показати своїм дорослим, що вони варті любові, хочуть, щоб їх приймали, щоб ними захоплювалися», – зазначає психологиня.
Батьки хочуть дати своїй дитині все якнайкраще. Часом вони звинувачують себе в тому, що чогось не додали. Однак треба розрізняти матеріальне і нематеріальне. Цінні не самі іграшки, речі, книжки (вони теж, звісно), а якісно проведений час, турбота та теплі стосунки. Наприклад, купити настільну гру не для того, щоб «відкупитися» за затримку на роботі, а щоб разом пограти в неї і якісно провести час та поспілкуватись з дитиною. Діти відчувають, коли дорослі замінюють свою увагу іграшками чи іншими речами.
Та дати все ― неможливо. І часом усвідомлення того, що щось зробили недосконало, викликає негативні емоції та стани. Якщо прослідкували за собою таке ― рекомендуємо звернутися до психолога. У БФ «Рідні» консультації безкоштовні. Фахівець допоможе дорослим з’ясувати, які їхні потреби не задоволені, чому прохання дитини здаються вимаганнями, чому вони вдаються до покарань (і чи справедливі вони).
«Люди часто думають: якщо я не впорався ― отже, слабкий. Але до психолога ходити соромно. Ми вважаємо, що кожна людина є експертом свого життя. Просто часом їй потрібно більше знань у тій чи іншій галузі ― тоді варто звернутися до того, хто може ними поділитися, хто здатен подивитися на їхню картину життя віддалік, цілісно», ― додає пані Анна.
На якість стосунків дітей і батьків, чи осіб, які їх замінюють, впливає емоційний зв'язок. Якщо в дитини сформувалася здорова прив’язаність, то вона почувається вільно й безпечно поруч з близькими дорослими, довіряє їм свої почуття, ділиться тим, що відбулося, розповідає про плани та мрії.
Прив’язаність формується роками. Люди, які мають біологічних дітей, починають налагоджувати контакт з дитиною з народження. Ті, хто приймає дітей у сім’ю, не мають можливості переживати разом з дитиною її перші місяці чи навіть роки. Однак контакт усе одно можна налагодити.
Першим етапом є усвідомлене прийняття рішення взяти дитину, а потім ― збір документів, навчання, пошук дитини. Це той час, коли потенційні всиновлювачі, опікуни/піклувальники, прийомні батьки чи батьки-вихователі готуються до того, що невдовзі їхня сім’я поповниться.
«Потім відбувається навчання. Воно дозволяє ще раз усе обдумати. Цей процес схожий до періоду вагітності, адже відбувається обдумування майбутнього, виношування, народження дитини “в серці”. Так само, як і батьки новонародженого, облаштовуємо побут, шукаємо місце для дитячого ліжечка (чи вже великого ліжка), купуємо іграшки, створюємо простір, який вона відчуватиме своїм. Дитина, яку приймають у сім’ю, так само “народжується” для цього світу, незалежно від того, скільки їй років. Адже тепер вона очікує, що її любитимуть і оберігатимуть, вона стане важливою», ― пояснює психологиня БФ «Рідні».
У період адаптації дорослим варто набратися терпіння та допомагати дитині почуватись у безпеці та захисті. У дитини може бути негативний, травматичний досвід, пов’язаний з рідними, які її залишили, тому їй не легко буде одразу довіритися іншим дорослим. Вона може закритися в собі, злитися, поводитися агресивно. Тому важливо давати дітям відчуття опори та розуміння, прийняття та любов, реагувати на їхні почуття та переживання, бути щирими. Добре працювати спільно з психологом.
«Прив’язаність не формується за два тижні. Це процес. Прив’язаність ― це більше про емоційне, а не раціональне. Часто можна від людей почути: “я все розумію, але відчуваю по-іншому”. Дітям теж треба давати час. Розмов недостатньо ― потрібне відчуття. У психології ми говоримо про стосунки як про пори року: закінчується зима і настає весна. Але часом зима повертається на кілька днів. Чи літо-осінь. Тобто прогрес-регрес. Усе добре ― прекрасно. Складно ― не назавжди. Діти ростуть, віддаляються і зближуються, їхні межі змінюються, стаються конфлікти, вибудовуються цінності. І все це ― нормальний процес», ― пояснює Анна Синицька.
Досвід батьківства є новим і для біологічних батьків, і для тих, хто приймає дітей у сім’ю. Батьками не народжуються ― цього мистецтва треба вчитися постійно.
Спільнота як ресурс
Спільнота допомагає тим, хто виховує дітей, відчути, що вони в цьому не самі. Що в усіх трапляються проблеми, виникають труднощі та бувають дуже щасливі моменти. Зустрічі батьків-усиновлювачів, опікунів/піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів ― це безпечне місце, де ніхто нікого не осуджує та не знецінює, не скаже токсичного «навіщо ж ви брали дітей, якщо не можете впоратися», де можна порадитися щодо тієї чи іншої ситуації, поспілкуватися про дітей, про те, як правильно з ними взаємодіяти, як вирішувати проблеми.
Окрім того, під час зустрічей психологи БФ «Рідні» пропонують вправи та інструменти, які допомагають батькам віднайти власний ресурс, створити схему, яка триматиме їх у ресурсі. Люди також діляться своїми досвідами ― це дозволяє іншим звернути увагу на щось таке, чого вони у своєму житті не практикували.
«Батьки, що мають біологічних дітей, так само переживають схожі ситуації в житті. Хоча на цьому так не наголошують ― звикли говорити лише про проблеми, які виникають з дітьми, яких прийняли. Але в кожній сім’ї відбуваються кризи, буває складно вибудовувати стосунки з дітьми в тому чи іншому віці, трапляються конфлікти та непорозуміння. Тоді варто не спирати труднощі на «погані гени» та «нелюбов» дитини до вас ― навпаки, поставитися з розумінням, знайти в собі ресурс, щоб упоратися; з’ясувати, яка незадоволена потреба дитини стала причиною конкретної ситуації», ― каже психологиня БФ «Рідні» Анна Синицька.
Програма «Батьківський оберіг»
У часі війни викликів для сімей значно більше. А дітям важливо почуватися захищеними, знати, що їх люблять і про них подбають. Задля розвитку батьківських компетенцій і резильєнтності сімей, які виховують дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, БФ «Рідні» за підтримки дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) запустили проєкт «Батьківський оберіг». Його учасниками можуть стати батьки-усиновлювачі, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, опікуни та піклувальники.
Програма створена на основі понад десятирічного досвіду роботи команди психологів БФ «Рідні» зі сім’ями зазначених категорій ― у тому числі робота в часі повномасштабної війни. Підтвердженням використаних теорій і технік є результати наукового дослідження «Психічне здоров’я дітей, переміщених під час війни в Україні: роль навичок емоційної регуляції батьків», проведеного в перші шість місяців повномасштабної війни. В опитуванні взяли участь 340 осіб, здебільшого матері (98%) з 23 областей України, які разом з дітьми у віці 3-17 років переїхали до 28 країн світу.
Згідно з дослідженням, основними факторами, що впливають на виникнення у дітей посттравматичного розладу, є:
- емоційна регуляція батьків;
- якість стосунків між мамою та дитиною;
- попередні проблеми з психічним здоров’ям;
- кількість пережитих травматичних подій.
Проєкт «Батьківський оберіг» покликаний поліпшити стосунки дітей і батьків чи осіб, які їх замінюють. Дорослі зможуть підсилити конструктивні та виявити неконструктивні моделі взаємодії, а також дізнатися про нові методи вирішення складних ситуацій, особливо в умовах травматизації внаслідок війни.
Основна ідея програми: безпечний дорослий + безпечне місце = дитина в безпеці. Не існує фізичної безпеки без емоційної безпеки!
Програма складається зі семи модулів, які можуть поглибити знання сімей у різних галузях, допомогти спілкуватися з дітьми на різні теми: від саморегуляції та статевого виховання до фінансової грамотності. Модифікувати програму можуть тренери-психологи, зважаючи на потреби та зацікавлення групи. Щонайменше в межах проєкту має відбутися чотири зустрічі сімей. Верхньої межі немає ― група та психолог самі визначатимуть, скільки зустрічей потрібно саме їм. Окрім цього, «Батьківський оберіг» передбачає дві активності, через які учасники зможуть закріпити пройдене.
Учасники, які закінчать програму, отримають знання щодо таких питань:
- поняття позитивного батьківства;
- важливість надійної емоційної прив’язаності у сім’ї;
- зв’язок емоцій і потреб, базові засади саморегуляції;
- основні потреби дітей і способи ефективної взаємодії з ними;
- фактори виникнення стресової реакції у дорослих і дітей;
- особливості та шляхи ефективного реагування дорослих на стресову реакцію дітей;
- ненасильницькі методи комунікації та виховання дітей;
- основи гігієни, етики та культури статевих відносин;
- планування бюджету, управління фінансами.
(фото БФ «Рідні»)
«Цінність цієї програми ― цілющий простір, куди можуть прийти дорослі, де вони можуть бути почутими та дізнатися про досвід інших. Ми говоримо про різні спектри життя, а кожна сім’я може почерпнути саме те, що їй потрібне в цей момент. Наприклад, модуль про статеве виховання ми додали через запит учасників, бо часто чули, що батьки й ті, хто їх замінює, не знають, як коректно та без сорому обговорювати цю тему з дітьми різного віку. Тобто кожна тема має підґрунтя й пояснення», ― пояснює психологиня БФ «Рідні» Марина Якименко.
Батьки-усиновлювачі, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, опікуни та піклувальники приймають дітей, які вже переживали травми. Вони потрапляють у нові сім’ї, вже маючи певну історію свого життя.
«Так, у кожної дитини, є бекграунд. Іноді це дуже невесела історія, в якій мало приємного. Дорослі мусять спитати себе: чи витримаю я ту історію, яку дитина може розповісти? Чи маю я у старшому віці повідомити дитині, яку приймаю у віці немовляти, що колись ми її всиновили? Це непрості питання, але ви ― дорослі. Для цього потрібно самим створити опори, у вашій сім’ї мають бути сформовані цінності. “Батьківський оберіг” стає колом підтримки для таких сімей. Програма допомагає їм почуватися більш упевненими у своїх силах. Тоді дорослі, переживаючи труднощі, зможуть усвідомити, що це просто такий етап. І зможуть його пройти. А для цього ми надаємо різні допоміжні інструменти, вчимо допомагати дітям через розмови, звертання до себе самих, до своїх ресурсів», ― додає Марина Якименко.
За словами психологині, після того, як батьки-усиновлювачі, опікуни/піклувальники, батьки-вихователі в ДБСТ, прийомні батьки отримають підтримку, то зможуть підтримати своїх дітей. Головне для них ― розуміння того, що вони не самі. Адже майже в кожного виникає відчуття провини, що чогось не додали, недодивилися, не зробили. Інколи люди бояться прийняти дитину в сім’ю саме через сумніви у своїй спроможності. Але в просторі, де можуть поговорити про все, поділитися, побачити перспективи та можливості для зростання своєї сім’ї, вони наповнюються.
Окрім цього, у підсумку учасники програми розвинуть навички:
- моніторингу стресових реакцій у себе та в дітей;
- використання послідовних кроків подолання стресу та використання конструктивних копінг-стратегій;
- ненасильницької комунікації та позитивного батьківства (чутливість до актуальних потреб дитини);
- розуміння особливостей, потреби та правил статевого виховання дітей;
- ведення сімейного бюджету, створення заощаджень, розуміння власних ресурсів.
Зараз у БФ «Рідні» 25 фахівців реалізовуватимуть проєкт «Батьківський оберіг» у Львівській та Закарпатській областях. Стати учасником можна, написавши на сторінку фонду у Facebook або Instagram.
Хочете дізнатись більше про те, як прийняти дитину в родину? Отримайте юридичну та психологічну консультації за телефоном гарячої лінії БФ «Рідні» – 0 800 300 484.
*Цей матеріал було створено благодійним фондом «Рідні» за сприяння дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW та Австрійської Агенції Розвитку (ADA). Зміст матеріалу є виключно відповідальністю благодійного фонду «Рідні» та не обов’язково відображає точку зору дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) та державного банку розвитку KfW й Австрійської Агенції Розвитку (ADA).