Багатьох вчора здивував хід Мартиненко, який відмовився від депутатського мандата. Буду банальний, думаю, що це безпосередньо пов'язано з приїздом Байдена в Києв, який буде приводити в адекватність і президента, і прем'єра. Очевидно, що обидва пішли в гіперпростір ілюзій, мало сумісний з реальністю.
Американців турбує безвихідність ситуації, яка може закінчиться достроковими виборами в Раду (і це буде ще не найгірший варіант), які напевно приведуть Тимошенко в прем'єрське крісло. І про прозахідної коаліції можна буде забути. У всякому разі, вплив США на процеси різко зменшиться.
Тому Байден їде на розбір польотів. Мені він нагадує нашу вчительку української мови та літератури Любов Василівну. Вона наводила на нас такий жах, що сама її поява на горизонті, призводила до встановлення абсолютної тиші, щоб було чутно як мухи б'ються в скло.
Ось і тут, мухи б'ються в скло в очікуванні стимуляції всіх ерогенних зон дідусем Байденом. Не думаю, що його розжалоблять такі показові самовбивчы кроки, які направлены на симуляцію якоїсь боротьби з якимись корупційними перегинами. Зрештою, ми всі прекрасно знаємо які рішення ухвалює найсправедливіший український суд, щоб Мартиненко відчував себе в небезпеці. Але я також не думаю, що Байден буде здатний змінити щось принципово в цій купі гною. Навіть якби на Київ впала б ядерна бомба, наші таргани звично ворушили б у пошуках чогось смачненького.