Нова війна на Близькому Сході спричинила стрімкий злет цін на енергоносії та пальне. Деякі мережі українських АЗС уже в перші дні військової операції США та Ізраїлю проти Ірану суттєво підняли вартість бензину, чим зумовили справедливе обурення суспільства й обіцянки влади перевірити їхні дії. Але потрібно розрізняти спекулятивне бажання отримати максимальну вигоду, користуючись панічними настроями, і реальну ситуацію на світових ринках.
Наші гравці паливного ринку дійсно часто грішать схильністю специфічно реагувати на світову кон'юнктуру. Вони, як правило, довго не помічають зниження вартості нафти на торговельних майданчиках. І вкрай неохоче змінюють цінники на АЗС у бік зменшення. Але поводяться зовсім інакше, коли енергоносії летять вгору.
Наприкінці 2024 року вартість нафти марки Brent в середньому становила 72–73 долари за барель. Через рік вона впала до 60–62 доларів. Ідеться не про різке миттєве зниження вартості «чорного золота», а про ринкову тенденцію, яка спостерігалася впродовж усього 2025 року. Проте ціни на українських заправках мереж WOG та ОККО за цей час не лише не знизились, а зросли в середньому з 58 до 62 грн за літр А-95. Хоча під час згаданого періоду курс долара був стабільним. Та й інші економічні індикатори в державі суттєво не змінилися.
Однак як тільки нафта поповзла вгору через паніку у країнах Перської затоки, гравці енергетичного ринку зреагували миттєво і підняли цінники. Ще 1 березня вартість А-95 на заправках мереж WOG та ОККО становила 65,99 грн. А вже 4 березня ціни виросли до 70,99 грн. Лише кілька днів знадобилося операторам ринку, щоб підвищити тарифи на 5 грн.
Що буде з цінами на пальне найближчим часом? Чи є серйозні підстави стверджувати, що бензин в Україні може подорожчати до 90, а то й 100 грн за літр? Ризик такого сценарію справді існує. І він не з категорії фантастики. Перша реакція окремих українських операторів паливного ринку на війну в Ірані й на подальші події у країнах Перської затоки є радше спекулятивною, а не ринковою. Але це не значить, що дуже скоро не сформуються об’єктивні ринкові причини для здорожчання пального.
9 березня ціна нафти марки Brent пробила позначку 100 доларів за барель. Пікова вартість «чорного золота» досягала позначки 116 доларів. Якщо нафта торгуватиметься на міжнародних майданчиках за ціною понад 100 доларів за барель упродовж місяця, нам не вдасться уникнути серйозного зростання цін. Як тільки в українських операторів АЗС вичерпаються запаси бензину, придбаного за старою ціною, розпочнеться хвиля тотального коригування цінників. Імовірно, що за найгіршого сценарію бензин подорожчає до позначки 100 грн. Це спровокує нове значне прискорення інфляційних процесів і боляче вдарить по доходах населення. Усі можливі побічні ефекти такого сценарію навіть важко спрогнозувати.
Те, що масштабна війна проти Ірану спровокує проблеми на світових енергетичних ринках, було зрозуміло давно. Удари відплати режиму аятол по нафтогазовій інфраструктурі країн Перської затоки теж були в цілому передбачуваними. Власне, вони є чи не єдиним способом Ірану змусити США та Ізраїль припинити бойові дії й відмовитися від своїх військово-політичних планів.
Через Ормузьку протоку в середньому проходить 20,5 млн барелів нафти на добу. Це становить близько 20% світового споживання нафти і нафтопродуктів та приблизно чверть усієї морської торгівлі «чорним золотом». Компенсувати такі величезні обсяги нарощуванням видобутку в інших місцях просто неможливо. Крім того, через протоку експортуються великі обсяги зрідженого природного газу. Їхня частка у світовій торгівлі теж становить близько 20%. Через проблеми з експортом ціна природного газу після початку війни на Близькому Сході зросла удвічі – з 32 до 62 євро на газовому хабі TTF у Нідерландах.
Через погрози Ірану атакувати будь-яке судно, транзит Ормузькою протокою фактично зупинився. Причина не в тому, що Тегерану вдалося фізично перекрити водний шлях. Іран для цього не має ні сил, ні можливостей. А в тому, що танкери бояться заходити в потенційно небезпечну зону військового конфлікту, оскільки можуть стати об’єктами атаки. Деякі зі суден уже були обстріляні. Окрім того, через неможливість експортувати нафту й газ, сховища в Іраку, Кувейті, ОАЕ вже переповнені. А іранські удари по нафтогазовій інфраструктурі, портам і терміналам додатково ускладнили ситуацію.
Ніхто у світі, за винятком хіба що Росії, не бажає серйозного зростання цін на нафту. Надто висока вартість пального невигідна і Європі, і США, і Китаю. Вона може спровокувати обвал економіки і спричинити внутрішньополітичні потрясіння. Водночас ці чинники можуть зіграти свою роль і допомогти стабілізувати енергетичний ринок якомога швидше.
У Трампа теж хвилюються через ріст цін на пальне. Для республіканців низькі ціни на бензин були одним із головних козирів у передвиборчій кампанії. Тому Білий дім відчуватиме постійний електоральний тиск і намагатиметься контролювати ескалацію так, щоб мінімізувати вплив військових дій на видобуток й експорт нафти і газу. Не дивно, що нещодавні удари Ізраїлю по нафтосховищах і нафтопереробній промисловості Ірану спричинили невдоволення у Вашингтоні. Там вважать, що енергетика буде основою розвитку й гарантією добробуту іранського народу після падіння теократичної диктатури. І розраховують непогано заробити, відкривши для іранської нафти світові ринки.
За інформацією з різних джерел, американський президент налаштований завершити військову операцію проти Ірану до початку квітня. Якщо до цього моменту будуть досягнуті головні цілі кампанії і вдасться змінити режим у Тегерані, це був би непоганий сценарій. Тоді ціни на енергоносії різко підуть вниз. Ормузька протока знову буде відкрита для руху танкерів. А Росія й Китай втратять важливого союзника. Але немає гарантій, що станеться саме так. Знищити мілітарну потугу країни іноді легше, ніж змінити режим і створити новий дієздатний уряд.