Пішохідна інфраструктура
Берлін, поміж іншого, відомий своїми світлофорами для пішоходів з Ampelmann’ом. Він дуже популярний як у самих берлінців, так і в туристів з усього світу.
У нього навіть є свій сайт. Але сьогоднішня історія не про нього. А про світлофори, переходи, доріжки і все інше для пішоходів в Берліні.
В цьому плані там все так само гарно продумано і втілено, як і в інших сферах, про які я вже писав.
Ось, наприклад, типовий регульований пішохідний перехід в центральній частині міста. Дорога на 4 смуги, розділена острівцем безпеки. Такі тут є майже усюди. До речі, світлофори для людей і машин перемикаються не синхронно, а з затримками в кілька секунд – даючи таким чином більше часу пішоходам, щоб перейти. А машинам, щоб зупинитись.
Інколи, правда, буває, що світлофор треба вмикати самому. Так зроблено там, де потік машин великий, а людей – менший. Відповідно – коли людині треба перейти дорогу – вона має таку можливість, але при цьому світлофор не зупиняє весь час потік транспорту без потреби.
Але є світлофор, чи нема, регульований перехід, чи ні – все одно існує якийсь із способів убезпечити дорогу для пішоходів.
Острівці безпеки – це один з таких способів. І він може виглядати по різному, в залежності від конкретної локації.
Ще один нюанс: на дорогах, де суттєво обмежена швидкість (до 30км/г), в дворових проїздах – острівці коротші, а розмітка, яка попереджає про них водія – всього кілька метрів.
А на магістральних вулицях, де швидкість руху авто вища – і острівці мають більші розміри, і розмітка значно довша. Сягає кільканадцяти метрів. Таким чином це місце стає безпечнішим не тільки для пішоходів, а й для водіїв. (Привіт острівцям небезпеки на Івасюка, зроблених по-українськи: для галочки і через одне місце!).
Буває, що таким острівцем не просто створюють зону безпеки, а виділяють зупинку трамваю, або вхід в U-Bahn/S-Bahn.
Іншим способом підвищити безпеку проїжджої частини – є звуження дорожнього полотна на переходах, поворотах і перехрестях.
Ось тут – прямий відрізок дороги, який звужується на переході. Водію доведеться пригальмувати.
А це в’їзд в житлову зону. Найчастіше по таких дорогах обмеження швидкості 10 км/г. Вони для того, щоб припаркувати своє авто. (До речі, пам’ятаєте, я розказував, що берлінці садять дерева всюди, де тільки можна? ;))
Ще один спосіб змусити водіїв зменшити швидкість , і одночасно підвищити безпеку і комфорт для пішохода – підняти рівень дороги на переході/перехресті. Таке роблять лише в житлових районах і на не перевантажених вулицях.
На жаль на фото це погано видно, але на всьому перехресті рівень дороги піднятий до рівня тротуару (а не навпаки, до речі! Привіт тротуарам на Сорохтея і Хоткевича, де пішоходам не дають забувати, що жизьнь – ета боль!) Плюс – тут крім підвищення дороги облаштоване ще й її звуження! Все для людей, а не для машин, як у нас.
Дуже багато є пішохідних зон не в центрі Берліну, а в його районах. Там взагалі фактично кожен район має свій центр, зі своєю інфраструктурою і всім необхідним для життя і відпочинку.
Ось центр району Тіґель (Tegel). Щось на кшталт нашої стометрівки.
В процесі розростання Берлін поглинав менші містечка по периметру, і, як у випадку Тіґеля, окреме місто стало районом зі своїм центром. Але є й райони, які були збудовані вже як частина Берліну, і при цьому в них теж з початку був запроектований подібний центр. Хіба що архітектура вже зовсім інша. Але підхід – аналогічний: автономний район з усім, що потрібно жителям для комфорту.
В таких пішохідних зонах, звичайно, і машини можуть проїхати, але і швидкість і простір для них – суттєво обмежені. (Це він не запаркувався, а просто проїжджав повз. Повільно).
Ось ще один з способів облаштування пішохідної зони:
Взагалі там є багато по-різному організованих тротуарів, але абсолютна більшість викладена кількома типами гранітної плитки і бруківки, кожен з яких використовують для конкретної цілі – велика пласка плитка – для візків і велосипедів, мала бруківка – для тротуарів, дрібна бруківка – для візуального розділення різних функціональних зон.
Виглядає в основному отак:
І стильно, і гарно, і функціонально.
Стик різних доріжок:
Креатив:)
Пішохідна доріжка в дворі житлових будинків:
Типовий тротуар, об’єднаний з велодоріжкою:
Трапляється, що десь проводять якийсь ремонт, і розмітку на дорозі, велодоріжках і тротуарах тимчасово змінюють. Така розмітка – жовтого кольору. Ось тут, наприклад, облаштовано тимчасовий регульований перехід, бо по цій вуличці пустили транзитний транспорт на час ремонту (правда, що заважало поставити світлофор пів метра правіше – я так і не зрозумів…):
А ще в Берліні дуже зручна навігація для пішоходів. Не буду зупинятись надто детально, бо всюди вона типова. Але суть в тому, що на кожному повороті чи перехресті є вказівники, які вказують, які район/вулиця/номери будинків розташовані в тому напрямку. Інколи навіть може коротко писати про людину, в честь якої названо вулицю.
А тепер найцікавіше:)
Не повірите, але в Берліні теж є рагулі:). Правда, їх там на порядки менше, бо інфраструктура побудована так, щоб по-перше максимально відбити в тебе бажання бути рагулем. В основному високими штрафами. Оштрафувати там можуть і водія і велосипедиста і пішохода. Але по-друге там створюють всі умови, щоб тобі було комфортно і не виникало потреби поводитись, як рагуль. Тобто є і заохочення до хорошого, і покарання за погане. В нас якось ні одного ні другого…
Словом, є в Берліні і таке:
І таке (при тому, що смітник кілька метрів збоку):
І таке:
І навіть отаке (хоча в даному випадку я вважаю це недоліком інфраструктури – біля зупинки мав би бути перехід.):
Отже, як бачимо – можна зробити місто для Людей, не витрачаючи для цього мільярдів грошей і десятків років. Всі ці приклади – це не будівництво нових мостів і розв’язок. Там при підняли, там опустили, там зробили острівець – і вуаля! Стало краще! Але найважливіше – перед тим як робити щось конкретне в конкретному місці – треба сісти, і добре подумати, а не валити криво по шаблону, щоб здати якнайшвидше для галочки в звіті, і для освоєння бюджетних коштів. Зробити один раз недорого і якісно – це значно ефективніше, ніж кожен раз робити криво, дорого і не довговічно. Якась така очевидна річ, що аж смішно це писати. Радий, що в нас в місті нарешті частина людей, яка займається інфраструктурою – вже це зрозуміла. Але… переважно це люди середньої ланки, які не сильно впливають на прийняття рішень, і змушені працювати з тим, що їм дають наші обранці. Тому то вже питання до нас – кого ми назначимо обранцями.
Ну і порушники завжди будуть, бо люди – не роботи. Навіть якщо це німці:) Тому давайте більше витрачати часу і енергії на вивчення і втілення вдалого досвіду розвиненіших міст, а не на срачі з приводу хто правий – водій на тротуарі. Чи пішохід на проїзній частині;)
Дякую за увагу! Далі ще буде і буде;)
Оригінал: facebook/Денис Квасов