Якщо Польща не створить з Німеччиною спільної східної політики Європейської Унії, то її не створить ніхто. Тому що ніхто в Унії, крім Берліна, не має на Сході таких широких інтересів.
кщо німець каже: Схід, він думає: Росія. Для поляка Схід – це, перш за все, Україна – такий стереотип східної політики в наших країнах панує багато років.
Історично він слушний. Для Німеччини Росія понад 200 років головний партнер на Сході або головний ворог – залежно від актуальної кон’юнктури. Оскільки Польща програла безпосередню конфронтацію з Росією приблизно два століття тому (на початку поділів Польщі), як спільне поле суперництва після здобуття незалежності після Першої світової війни і нині залишилася нам боротьба за впливи в Україні та інших державах між Заходом і Росією. Принаймні так можна інтерпретувати польську і німецьку східні політики протягом декількох, кільканадцяти останніх років.
Чари – а час від часу і прокляття – політики полягають, проте, в тому, що в ній немає нічого раз і назавжди. Від певного часу множаться всілякі стереотипи про нездоланні відмінності в розумінні східної політики поляками і німцями. Німеччина вперше в історії є союзником Польщі в НАТО й Унії. Попри суттєві відмінності інтересів, нас значно більше єднає, аніж ділить.
Німеччина виконала колосальну роботу із засипання прірви між Польщею і собою, викопаної трагічною історією, особливо у XX ст. Берлін був головним адвокатом польських зусиль зі вступу до євроатлантичних структур і однією з головних країн у Європі, що підтримувала нашу трансформацію. Німецький бізнес є одним з найбільших закордонних інвесторів у Польщі і одним з найважливіших співтворців нашого вдалого переходу від планової економіки до вільного ринку. Це все сказано вже багато разів, але варто повторювати це по сто разів, оскільки в обох країнах є такі люди, що ставлять під сумнів надбання польсько-німецьких відносин останніх 20 років.
Пропаганда дорого коштує
Що із цього випливає для європейської східної політики? Польські та німецькі експерти, які цікавляться Сходом, спілкуються багато років, але особливо інтенсивно – два-три останні роки. Зустрічі відбуваються радше конфіденційно, припускають, усе, що на них звучить, не можна цитувати деінде. Але можна наважитися зробити декілька висновків на підставі того, що кажуть їхні учасники.
Німецькі експерти зі Сходу зовсім не поділяють безмежного ентузіазму щодо Росії, який повсюдно приписують німецьким політикам і підприємцям. Вони усвідомлюють, що вона є авторитарною країною, яка бореться з цілою палітрою проблем – від корупції до демографічної кризи. Вони свідомі неефективності путінської моделі, необхідності здійснювати глибокі змін, на які російська еліта досі не здатна, хоча все частіше говорить про них.
– З нашого аналізу випливає, що вже восени цього року вичерпається російський стабілізаційний фонд, який накопичували тоді, коли ціни на нафту були рекордно високими. Росія незабаром шалено потребуватиме грошей, – каже Корнеліус Охманн, німецький експерт зі Сходу з Фундації Бертельсманна.
Завдяки стабілізаційному фонду Росія кидає виклик кризі й виконує роздуті соціальні зобов’язання перед власними громадянами, попри падіння цін на сировину та радикальне зменшення її експорту. Але восени сировинне ельдорадо закінчиться. Якщо ціни на нафту не підстрибнуть, російський уряд муситиме взяти мільярдні кредити на Заході. Отримає їх дуже легко, але йдеться про психологічний ефект. Три роки тому Росія з галасом виплатила всі свої борги завчасно і є однією з нечисленних країн регіону без боргу. Витрати були, проте, високими – штрафи за передчасне погашення.
– Для Росії було б значно краще спокійно виплачувати старі відсотки за ставкою 2-3%, ніж брати нині нові кредити, яких ніхто не надасть на умовах, нижчих за 5%, – каже Охманн. – Росія вкотре переконається, що ставка на пропагандистський ефект коштує дорого.
Роман з Росією менш палкий
Другий елемент, що охолоджує німецький ентузіазм щодо Росії, так само пов’язаний з кризою. Перед нею, ще два роки тому, спільний товарообіг Німеччини та Росії становив рекордні 68 млрд євро! Здавалося, ніщо не ослабить привабливого темпу його зростання. Сьогодні, після економічної кризи, він нижчий, ніж товарообіг між Німеччиною і Польщею. Це витверезило деяких прихильників німецької ставки винятково на Росію.
– У Росії ми купуємо, перш за все, сировину, а продаємо там "Мерседеси", – стверджує Охманн. – Зате структура торгівлі з Польщею з року в рік є більш нормальною та врівноваженою. Все частіше ви продаєте нам продукти з високою доданою вартістю, наприклад, автомобілі, хоча кілька років тому деревина була головним експортним товаром із Польщі до Німеччини.
Інші причини послаблення флірту Берліна з Москвою є вже суто політичними. Нова коаліція християнських демократів і лібералів менш русофільська від опозиційних соціал-демократів. Німецьким політикам також не подобаються деякі методи ведення зовнішньої політики росіянами. Йдеться про газові шантажі, війну в Грузії, меншою мірою – про відсутність поступу в дотриманні прав людини, боротьбі з корупцією і будівництві правової держави.
Під час останнього візиту до Берліна російський президент Дмітрій Мєдвєдєв розмовляв з канцлером 12 годин, але наслідки були незначні. Перелік сфер, у яких обидві країни мають співпрацювати, радше звузили, ніж розширили. Єдина тривожна декларація після цієї зустрічі стосувалася туманної обіцянки канцлера Анґели Меркель того, що Унія створить із Росією консультаційний комітет у справах політики та безпеки. Але цілком незрозуміло, чи таки створять його і що саме він робитиме.
Нас хвалять
Поліпшення відносин Польщі з Росією, яке спостерігають останніми тижнями, – це черговий елемент, що наближає нас до спільного бачення східної політики з Берліном. Ще два місяці тому в розмові з німецькими колегами впливові російські дипломати переконували, що Польща є головною причиною поганих відносин Москви з ЄУ. Сьогодні ті самі люди розхвалюють Варшаву до небес. Постає питання, коли вони були щирими – вчора чи сьогодні. Але не надто реально отримати відповідь на нього. Тому замість з’ясовувати, якими є російські наміри щодо Польщі, краще почати будувати щось на цих дружніх деклараціях.
Україна також перестає бути спірним пунктом у відносинах між Берліном і Варшавою. На відміну від попередників, її нова влада не хоче антагонізувати відносини з Москвою, хоча має багато інших вад, наприклад, усе сильніше тягнеться по арсенал методів, що межують з авторитаризмом. Це наразі лише провісники на кшталт спроб залякати медіа й опозицію чи підкуповування депутатів, аби ті змінили ставлення до коаліції, проте вони мають непокоїти, оскільки доти Україна була лідером демократичних змін серед пострадянських держав Співдружності незалежних держав.
– Ситуація в Україні не дуже весела. Мені здається, що ми дуже слабо усвідомлюємо собі це, – каже Павел Свебода, директор аналітичного центру demosEuropa.
Під час однієї з дискусії про Україну, організованій у Польщі, німецькі експерти були приємно заскочені, що їхні польські колеги дивляться на Київ аж ніяк не оптимістично, а добре розуміють загрози й усілякі вади політичної системи над Дніпром.
– Ми ведемо діалог у східних справах багато років. Він насправді плідний, хоча й може мало видимий, – казав кілька днів тому під час Польсько-німецький днів медіа у Дрездені посол Німеччини у Варшаві Міхаель Ґердтс.
Це зовсім не дипломатична новомова. Німеччина все більше готова зробити щось для України, аби Польща не торпедувала її ідей щодо Росії. Реалізація такого компромісу сьогодні необхідна і можлива, хоча ще декілька, кільканадцять місяців тому видавалася нереальною.
Німеччина є ініціатором плану ЄУ для Росії "Партнерства задля модернізації" – хоча і не вдалося започаткувати його під час останнього саміту Росія – ЄУ в Ростові-на-Дону. Він має на меті модернізувати Росію, та досі невідомо, чи лише технологічно, чи також демократично.
Польща разом зі Швецією два роки тому оголосила проект Східного партнерства, який став фундаментом офіційної політики Унії щодо Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Молдови, Грузії й України. Цей проект діє, хоча наразі його наслідки не є захопливими. "Він вигорів ще до старту", – насміхався минулого року один з німецьких дослідницьких інститутів.
Проте Східне партнерство триває, недавно відбувся його черговий саміт у Сопоті, виникають чергові проекти, що стосуються головно посилення кордонів, спільних дій у разі природних катастроф, економії енергії. Сьогодні видно, що воно буде еволюціонувати, мабуть, у бік діалогу громадянських суспільств Унії, але це краще, ніж ніщо. Країни, більш зацікавлені в європейській інтеграції, зможуть скористати з нього більше, ніж ті, які не мають таких амбіцій. Але вони самі мають створити умови для цього, проводячи сміливі реформи.
Новий двигун Унії
Спільна підтримка Німеччиною та Польщею Східного партнерства і Партнерства задля модернізації Росії може стати фундаментом всієї унійної східної політики.
– Ми повинні налаштуватися на стратегію довгого маршу, копіткі структурні зміни, розтягнені в часі, – каже Павел Свебода.
– Процес перетворень у східних сусідів Унії рушив уже якийсь час тому. У принципі, не треба нічого робити, крім стабілізації й очікування ефектів, які з’являться приблизно через 20 років, – додає Корнеліус Охманн.
Це трохи розчаровує, оскільки перспектива змін, що наближають східних сусідів до ЄУ, є віддаленою. І досі невідомо, стануть вони членами Унії чи лише її партнерами. Але її неможливо прискорити. Ці країни мають пережити глибокі метаморфози. Приєднання їх до ЄУ зараз матиме ще гірші наслідки, ніж її розширення на не в повній мірі підготовлені до членства Румунію чи Болгарію. Це розуміє все більше поляків, а все більше німців усвідомлює, що східний кордон ЄУ не може залишатися закритим, особливо якщо країни, що лежать нині за ним, досягнуть відчутного поступу в трансформації.
Таке переконання потрібно зміцнювати в обох наших країнах і разом пропагувати його в усій Унії. Усе частіше чути нині, що франко-німецький двигун ЄУ надто слабкий, щоб надавати їй достатнього динамізму в разі чергових викликів.
Для Польщі це величезний (щоб не сказати – історичний) шанс. Ми можемо стати частиною цього двигуна і завдяки цьому досягати також своєї мети на Сході. Може, не на 100% згідно з нашими уявленнями, але зате за підтримки найважливіших членів Унії. За якийсь час така послідовна політика може принести надзвичайно цікаві плоди.
"Польща і Німеччина – партнери на Сході" – це назва цьогорічних Польсько-німецьких днів медіа, які відбулися у Дрездені 7-8 червня. Організаторами заходу були Фундації польсько-німецької співпраці, Фундація Роберта Боша і влада Саксонії.
Автор: Марцін Войцеховський [Marcin Wojciechowski]
Назва оригіналу: Berlin z Warszawą ruszają na Wschód
Джерело: Gazeta Wyborcza, 12.06.2010
Зреферував: Омелян Радимський