Пережити пекло війни, отримати поранення, відбути тривалий курс лікування та реабілітації, а далі – невідомість. Втім, після всього пережитого ветерани знаходять в собі сили опанувати нові професії, щоб реалізуватися у мирному житті. На базі училищ для них та цивільних, які отримали інвалідність внаслідок війни, запустили безкоштовні професійні курси. Після цих навчань вони зможуть знайти роботу.
У Львові закінчився перший такий навчальний курс з електрозварювання. Для військових їхній новий фах – теж місійний, адже попереду нас чекає відбудова країни і володіти будівельними інструментами не менш важливо, ніж зброєю. ZAXID.NET відвідав такі курси і розповідає, як відбувалося навчання і які перспективи воно відкриває перед українськими героями.
Із фронту – на навчання
Ветеран АТО Віктор Прус – професійний військовий, служив у Нацгвардії. У 2014-2018 роках захищав Маріуполь, Дебальцеве, а після поранення почав шукати новий сенс життя. Його адаптація до мирного цивільного життя була тривалою, він довго звикав до тиші.
Чоловік проходить реабілітацію і двічі на рік – лікування у шпиталі. Паралельно військовий почав шукати собі нове заняття.
«Коли я звільнився зі служби, мені в госпіталь принесли наказ, що я вилучений зі списку, перша думка: що мені робити? Життя скінчилося. Перший день вдома, другий день щось там зробив. Я собі не знаходив місця. Йшов з книжкою в парк. З часом попробував одне-друге. Але вирішив, що треба зробити той крок невпевненості», – пригадує Віктор.
Після звільнення зі служби він зважився на тренінг для влаштування військових у мирному житті. Коли ж Навчально-методичний центр профтехосвіти Львівщини оголосив набір на професійне навчання, Віктор зголосився також.
«В мене давно було бажання опанувати електрозварювання. Деколи є моменти, які потребують цих вмінь – в побуті, на роботі. Щоб самому прикласти руку, а не шукати фахівців. І себе зацікавити такими роботами. Я працюю в установі дитячих і молодіжних клубів Личаківського району. В роботі виникають нюанси, коли треба провести зварювання чи різальний процес», – пояснює колишній військовий.
Віктор має будівельну освіту і мінімальні практичні вміння зварювання, тому навчання йому далося легко. Проте серед інших учнів були журналісти, художники, люди зовсім далекі від цього фаху.
«Обирають професію зварювальника з різних причин, – пояснює Святослав Витвицький, заступник директора Міжрегіонального вищого професійного училища автомобільного транспорту та будівництва, де відбувалися курси. – Хтось це робить свідомо, хтось хоче змінити спеціальність, спробувати себе в іншій. Додаткові знання не завадять. Навіть в армії це може знадобитися».
Навчання мало свої складнощі: ветерани ще проходять реабілітацію у медзакладах, тому графік занять адаптовували під них. Один із учнів – на милицях, тому він вчився зварювати сидячи.
Саме навчання тривало 20 днів, але воно розтягнулося на більше місяця. Займалися 2-3 дні на тиждень, в залежності від розкладу реабілітації, пояснила заступниця директора Навчально-методичного центру ПТО у Львівській області Наталія Рибак.
Про специфіку такого навчання розповідає майстер виробничого навчання Роман Цюпик: «З ними було легше працювати, ніж з учнями. Бо то дорослі люди. Ти вимагаєш, вони чітко розуміють і роблять. Коли я побачив людей на милицях, думав, будуть труднощі, але, як показала практика, цілком все вдається. Їм це також цікаво, вони з таким раніше не стикались».
Підсумковою роботою професійних курсів для ветеранів стало виготовлення садового набору – лавочки і стола. А для душі вони виробляють тризуби з металу у вигляді літер ЗСУ. Таким вже готовим виробом хизується і Віктор.
«Для підприємства за честь працевлаштувати ветеранів»
На нових випускників вже чекають потенційні роботодавці. Власне, курси організовували саме з тих професій, де був запит від бізнесу.
«Професій багато, ми обирали ті, які були затребувані в регіоні, які вакансії заявили роботодавці: пекарі, будівельні професії, кравці, швачки та інші, – каже Наталія Рибак. – Роботодавці вже чекають на зварювальників. Це українсько-німецьке підприємство “Сферос”, у Миколаєві – Kettenwerk, що робить мости, на Рясному – підприємство, яке зварює стелажі. Взуттєва фабрика давала запит на завгоспа із вмінням зварювати. Багато роботодавців хочуть взяти на роботу військових, бо вони відповідальні, це люди слова, правильної поведінки, налаштування».
Директор миколаївського підприємства Kettenwerk Юрій Яцинич впевнений, що кожне підприємство має бути соціально відповідальним.
«У першу чергу шукаємо людей, які повернулися з фронту, щоб підтримати їх, навчити і взяти на роботу. Вони мають повернутись до нормального життя. Для підприємства за честь працевлаштувати ветеранів, тому що вони багато зробили для держави. Ми маємо особливе ставлення до них, але хочемо забезпечити їх роботою і професією. Вони мають бути на рівних, влитися в життя, працювати», – пояснює Юрій Яцинич.
Святослав Витвицький наголошує, що професія зварювальника важка, але доступна для опанування: «Цей курс розрахований не на отримання повноцінної професії. Але ми даємо базові компетентності. Ми обрали найпотрібніші з них: зварні шви, з’єднання. Вони готові виготовляти прості конструкції. Це той базис, з чим людина може прийти на роботу. А решту можна навчитися на практиці».
Наталія Рибак додає, що електрозварювальник завжди був дефіцитною професією, хоча зарплата таких фахівців – від 30 тис. грн. Але оскільки у цій сфері працюють здебільшого чоловіки, зараз їх багато пішло воювати, тому звільняються робочі місця.
Віктор Прус вже провів попередні перемовини із працедавцями і готовий розглянути їхні пропозиції. Щодо інших можливих професій він із запалом в очах перелічує: «Мені подобається дизайн, креатив, коли із заліза можна щось гарне зробити, воно набуває форми, фігури. То досить цікава штука. Добре, якби була можливість відкрити гуртки для дітей з частковим опануванням професії зварювальника чи різальника, робити якісь картини, фігурки».
Реабілітація та відбудова країни
Фізична праця є частиною реабілітації та соціальної адаптації у мирному житті. Заступник директора училища зазначає, що крім професійних навичок, під час курсів великої уваги приділяли соціальній складовій: проводили психотренінги, влаштовували обіди, кавоперерви для кращого знайомства між собою.
«Вони повернулися з війни, ще досі в стресі, дехто має травми, мусить відвідувати лікаря. Хлопці натерпілися, і це для них шанс, крім нової професії, пройти реабілітаційний шлях, поспілкуватися з однодумцями. Ми розділили курс, щоб з ветеранами працювали різні люди. У них тут є таке своє коло, в якому розповідають хто де воював, які травми отримав. Це для них соціальна реабілітація», – каже Святослав Витвицький.
За цією програмою для ветеранів організували шестигодинний тренінг з психологом. Адже попереду у них зміна діяльності і адаптація в суспільстві.
«Вони постійно були зайняті робочим процесом. Змінили своє середовище, і це допомагало відійти від пережитого, хоч на трохи забувалося. Тут ветерани отримали нові цілі, не було коли думати про щось інше», – додає майстер виробничого навчання Роман Цюпик.
Професія зварювальника буде дуже потрібною в післявоєнній відбудові. Віктор готовий до цього: «Треба буде займатися будівництвом, відновлювати мости. І зварювальник буде одною з найзатребуваніших професій. Майже всі процеси будівництва будуть цього потребувати».
Для військових це як ще одна місія для своєї держави, каже Наталія Рибак: «Усі ці люди, що зараз навчаються, мають вищу освіту. Але зараз вони не бачать себе у своїй професії, не хочуть до неї повертатися. Ось саме тому вони обрали зварювання, бо розуміють, що треба буде відновлювати країну. Кажуть: пізніше, коли ми відбудуємо країну, будемо журналістами, вчителями, співаками».
Миколаївське підприємство Kettenwerk, яке готове взяти на роботу ветеранів, торік почало виготовляти легкозбірні металеві мости. Тому на серійне виробництво додатково потребуватиме зварювальників і слюсарів.
«Такі конструкції можуть бути як тимчасові, так і постійні. Зараз під час відбудови на сході, коли треба відновити логістику негайно, а бетонний міст зроблять за півроку-рік, вони затребувані. Поки що такі мости нам дарують країни-союзники, але важливо налагодити виробництво в Україні, створювати робочі місця. Ми працюємо на перспективу, щоб до початку повноцінної відбудови країни ми мали що запропонувати на ринку», – зазначає директор підприємства Юрій Яцинич.
Однак не всі зараз можуть відбудовувати країну. Із шести учасників професійних курсів для поранених внаслідок війни було двоє цивільних та четверо військових. Один з них вже повернувся на фронт.
«Війна не завершилася, і ці люди не готові її також завершити зараз для себе. Вони пройшли реабілітацію, відновилися і, якщо мають змогу, то повертаються. Тому декотрі реєструються на навчання, а потім повертаються воювати», – пояснює Наталія Рибак.
Святослав Витвицький зазначає, що в їхньому училищі це вже четвертий навчальний курс від початку великої війни. Таке навчання на зварювальників та два курси сантехніків раніше організовували для ВПО, у кожній з груп були жінки, зацікавлені в професії. Більшість з них влаштувались на роботу.
Проект з навчання ветеранів фінансується за програмою розвитку ООН з відновлення і розбудови миру за кошти ЄС. Набір на інші професії триває. Нові курси розпочнуть, коли назбираються групи.