Тероризм прийнято вважати інструментом залякування і шантажу. Історія не знає жодного випадку, коли б засобами терору вдалося окупувати бодай якусь країну. Якщо на штиках ще можна якось вмоститися, то всидіти на поясах шахідів абсолютно неможливо. Однак тероризм спричиняє руйнівний вплив на самі основи сучасних європейських країн, підламуючи їхній внутрішній стрижень. Тому шахіди, підриваючи себе, розхитують ще й основи ЄС. Тому нинішня хвиля терористичних атак може мати далекосяжні наслідки для всього західного світу.
Західний світ стає щораз небезпечнішим місцем. За даними Європолу, лише за попередній рік у країнах ЄС готувалося 211 терактів – це найвищий показник за останні 10 років. Для порівняння, у 2015-му в ЄС готувався 201 теракт, а у 2013-му – 152. Цього року найбільшу активність терористи розгорнули у Британії – там зафіксовано 103 випадки, а також у Франції (72 випадки) та Іспанії (25 випадків). Також терористична активність спостерігалася у Данії, Греції та Італії. Частину з них вдалося попередити, але 151 людина загинула і ще 350 отримали поранення. 687 осіб були заарештовані за участь у джихадизмі, причому у 94% провина підтвердилася.
Що означають ці цифри? Передусім, що спецслужбам не вдається захистити європейців від терористичної загрози. У більш широкому контексті це означає нездатність державних інституцій забезпечити базову потребу людини у безпеці. В цьому сенсі тероризм навіть гірший за пряме військове вторгнення. Навіть коли на Донбасі було зовсім гаряче, більшість українців могла жити цілком звичайним життям. Там, куди не дострілює російська артилерія, населення почувається у безпеці. Принаймні підвищення тарифів і зростання цін на продукти турбують його набагато сильніше, ніж чергові інциденти на лінії розмежування.
А от тероризм, від якого потерпає ЄС, отруює почуттям небезпеки абсолютно всіх і всюди. І це ставить під сумнів суспільний договір між державою та громадянами. За Гоббсом, держава покликана відвернути війну всіх проти всіх, забезпечивши своїм підданим порядок і безпеку. В сучасних демократичних країнах роль держави зменшується – дедалі більше сфер суспільного життя віддаються під контроль недержавних суб’єктів, але за нею незмінно залишається функція «нічного сторожа», тобто захисника. Однак тероризм наочно демонструє європейцям, що нічний сторож куняє на посту. Застосовувати армію проти шахідів – все одно, що відстрілюватись від малярійних комарів з гранатомета. Але і спецслужби не можуть гарантувати населенню безпеки.
Розв’язати проблему тероризму засобами політики та економіки також неможливо. Теорії про те, що в терористи ідуть від бідності та соціальної невлаштованості, не підтверджуються ні фактами, ні логікою. Ті, хто прагне розв’язати власні матеріальні проблеми, йде працювати або грабувати, але не підривати себе в ім’я Аллаха. Також не витримує критики теорія про те, що тероризмом займаються біженці з арабських країн, котрі сьогодні масово прибувають до країн ЄС. Приміром, Салах Абед Аль Салам, якого затримали за підготовку терактів у Парижі в листопаді 2015-го, народився у Брюсселі і був громадянином Франції, а отже, мав доступ до всіх благ європейської цивілізації. Теракт у брюссельському аеропорту у березні 2016-го готували також зовсім не нелегали-аутсайдери. Ібрагим Ель Бакрауі народився у Бельгії, Наджім Лаашрауі навіть поступив до брюссельського університету, а Фейсал Шефу працював журналістом.
Розглядати тероризм як засіб шантажу також можна лише умовно, позаяк шахіди зазвичай не висувають жодних конкретних вимог до урядів країн-жертв. У кінцевому підсумку країни ЄС залишилися сам-на-сам з радикальними ісламістами, котрі хочуть знищувати «невірних» просто через те, що вони «невірні». Зрозуміло, що спецслужбам вдається попереджати значну частину атак і знешкоджувати радикальні угруповання. Але у цьому випадку навіть однієї успішної атаки достатньо, аби породити в суспільстві страх та зневіру.
Головним результатом тероризму прийнято вважати посилення праворадикалів в ЄС. Справді, саме вони є бенефіціарами незадоволення, що його провокує наплив біженців та релігійно забарвлені терористичні атаки. Однак глибинні наслідки безпорадності перед терором породжують сумніви у дієвості самої демократії. По-перше, громадяни стають перед вибором між свободою та безпекою. Впродовж останніх десятиліть європейці крок за кроком відбивали свої свободи у Левіафана, але під акомпанемент шахідських вибухів вони можуть почати зворотній рух. Аналітична компанія Stratfor уже прогнозує оновлення національних законодавств у галузі безпеки. В кінцевому підсумку, під гаслами боротьби з тероризмом може початись і згортання демократії, як це було в Росії на початку 2000-х. Враховуючи культ Путіна в європейських праворадикальних середовищах, ця аналогія не видається аж такою натягнутою.
По-друге, під питанням може опинитись сама єдність Європейського союзу. Навіть проблема біженців викликала серйозні суперечки і взаємні звинувачення всередині ЄС. Ну а релігійно забарвлений тероризм здатен надати цій проблемі граничної гостроти. Приміром, міністр внутрішніх справ Польщі Маріуш Влащак назвав теракти наслідками толерантності та мультикультуралізму і пообіцяв, що Польща не повторюватиме помилок «легкодухого» Заходу. Схожі настрої присутні і в інших країнах ЄС. І тут знов на сцену виходять праворадикали, які є за сумісництвом євроскептиками. Зважаючи на успіх євроскептиків у Великобританії, вони мають цілком реальні шанси посилити своє становище і в інших країнах ЄС. І вибухи шахідів працюють на користь виходу з «безпорадного ЄС» переконливіше, ніж економічні викладки британських «євросепаратистів».
Судячи з усього, поки що ЄС має достатній запас міцності, аби терпіти терористичні атаки, не звертаючи зі шляху свободи і зберігаючи єдність. Однак наскільки великий цей запас – невідомо. Цілком імовірно, що якоїсь миті його буде вичерпано, і тоді ЄС увійде у зону політичної турбулентності. Питання лише в тому, коли настане цей момент і чи не забракне лідерам ЄС політичної волі, аби зберегти його єдність у протистоянні з обуреними національними елітами та наляканими обивателями. У тому, що ісламістам не забракне шахідів, жодних сумнівів нема.