25 вересня відзначає свої уродини один із найяскравіших європейських режисерів – іспанець Педро Альмодовар. Зараз у Києві триває фестиваль «Лінія іспанського кіно», де можна подивитись його новий фільм «Гірке Різдво», що цього року брав участь у Каннському кінофестивалі. У жовтні фестиваль прийматиме Львів. А тим часом ми пригадаємо кілька фільмів режисера, які завжди хочеться дивитись та передивлятись. І так, обмежити себе лише кількома картинами було у цій історії найскладнішим.
Лише важливі новини – підписуйся на наш WhatsApp-канал
«За що мені це?» (¿Qué he hecho yo para merecer esto?!!, 1984)
Головна героїня картини, Ґлорія, має чимало проблем. Її життя наповнене ексцентричними персонажами й подіями. Один із її неповнолітніх синів спить із дорослими чоловіками, а інший торгує наркотиками. Жінка постійно знаходить пригоди: жорстокий таксист, невдячна й скупа свекруха. А також сусідка секс-працівниця, яка платить Ґлорії за те, щоб вона розважала клієнтів-ексгібіціоністів. Випадковий секс із незнайомцем, труп у квартирі… За що їй це?
«Все про мою матір» (Todo sobre mi madre, 1999)
Один з найкращих фільмів Альмодовара. Мануела втрачає свого єдиного сина Естебана в день його народження. Намагаючись впоратися з болем, вона вирушає до Мадрида на пошуки батька хлопця, який тепер став трансгендерною жінкою.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google«Погане виховання» (La mala educación, 2004)
Якось до офісу режисера Енріке заходить молодий чоловік, який називає себе його другом дитинства (Ігнасіо) та просить допомогти йому з роботою. Він має готовий сценарій про час, коли вони з Енріке були дітьми. Перед тим, як почати працювати над фільмом, Енріке вирушає на батьківщину. Він дізнається, що Ігнасіо помер 4 роки тому. У картині Ґаель Ґарсіа Берналь грає три ролі: Ігнасіо, його брата Хуана та травесті-діву. Цікаво спостерігати, як міняється актор, його міміка та пластика.
«Шкіра, у якій я живу» (La piel que habito, 2011)
Фільм є важливою у доробку цього іспанського генія хоча б тому, що до свого вчителя через двадцять два роки повернувся, зробивши голлівудський віраж, Антоніо Бандерас. Повернувся, щоб поринути у світ трилера. Адже Альмодовар займається своєю улюбленою справою: бавиться із категоріями масової культури, іронізує над її стилями та жанрами. Цього разу він робить це за допомогою нуару. Пластичний хірург, геній, що винайшов штучну шкіру, вистежує ґвалтівника своєї доньки та мститься йому за допомогою скальпелю та своєї віртуозної майстерності.
Партнер проєкту Культура – blago – технологічна компанія, яка створює середовище для комплексно якісного життя в місті. Компанія працює з усіма сферами міського середовища і через технології робить міста сучасними, комфортними та зручними для життя. Компанія blago – будує міста третього покоління!
«Біль та слава» (Dolor y gloria, 2019)
Фільм розповідає історію життя Сальвадора Малло (Антоніо Бандерас) – вже немолодого, але колись дуже відомого режисера. Він хворіє та згадує своє життя. Доля підкидає йому шанс не лише осмислити минуле, але і змінити майбутнє. Бандерас у Каннах отримав нагороду за найкращу чоловічу роль (заслужено), Альмодовар не отримав нічого (не заслужено).
«Паралельні матері» (Madres paralelas, 2021)
У палаті пологового відділення однієї з мадридських клінік опиняються дві жінки, які ось-ось народять. 40-річна Яніс (Пенелопа Крус) та підлітка Ана (Мілена Сміт) за кілька годин стануть матерями-одиначками. У цей особливий момент поряд із ними немає нікого з близьких. Приятель Яніс вирішив не визнавати свого батьківства. Матір Ани зайнята собою. Долі новоспечених матерів дивним чином переплітаються.