Біла сомалізація України

Хто презентує Україну расистською і ксенофобською країною?

21:01, 16 листопада 2018

Якщо переглянути окремі новини з України і про Україну, причому не тільки російського виробництва, то виникають чіткі асоціації з європейським і водночас расистським Сомалі. Спочатку моє здивування викликав, здавалось би, абсолютно недоречний на новинному телеканалі Euronews репортаж про літній навчальний табір на Тернопільщині. Репортаж з’явився одразу після картинки з арабськими виступами в Ґазі та ракетними обстрілами звідти ж території Півдня Ізраїлю. Подумалося, що редактори каналу захотіли показати ще одну гарячу точку, але вже на Сході Європи. Проте побачене віддавало дикою маніпуляцією.

Те, що канал Euronews і раніше не був безстороннім, відомо було давно. Проте зі зміною власника не тільки збереглися проросійські акценти, але й додалися відверто антиізраїльські. Чого варта тільки розкручувана історія восьмимісячної дівчинки, яка загинула в зоні конфлікту від рук «ізраїльської воєнщини», а насправді померла в лікарні. А тітка, що вирішила заробити кругленьку суму на зйомках пропагандистського ролика, принесла її в саму гущу конфлікту.

Цього ж разу редакція скористалася матеріалом від The Associated Press, підготовленим журналістом Юрасом Карманау, який називався «Підготовка дітей до вбивства в українському націоналістичному таборі». Репортаж вразив показаним. Якщо навіть вимкнути звук, то картинка не відпускає і нав’язує до якоїсь зовсім не європейської країни, де вдягнені в камуфляж діти від 8 (!) до 18 років вправляються з автоматами Калашникова. З пам’яті виникають зображення сомалійських дітей з автоматами, які дорівнюють їм за зростом, або сягають до підборіддя. Про що ж тут мова?

Ідеться про літній табір в Тернопільській області, організований молодіжним крилом ВО «Свобода» – «Сокіл». Прослухавши інструктаж від ветерана АТО Юрія Черкашина (псевдо – Чорнота), стає ще більш моторошно, ніж від вигляду дітей з АК в руках. Перш за все тому, що в цьому випадку йдеться не просто про індоктринацію дітей, а про знелюднення уявного ворога. Закадровий голос перекладає настанови Чорноти: «В живих людей ми не цілимося в жодному випадку. ДНРівці, сепаратисти, новороси, зелені чоловічки, московські окупанти людьми не вважаються, тому цілитися в них можна і треба».

Чорнота вважає, що молодих людей, дітей також, потрібно захопити національною ідеєю, щоб вони могли боротися не тільки проти Росії Путіна, але й протистояти «викликам, що можуть повністю зруйнувати європейську цивілізацію». Ознаками занепаду західної цивілізації Черкашин-Чорнота вважає ЛГБТ та ґей-паради. Тобто національна українська ідея у формулюванні ідеологів-виховників від ВО «Свобода» звучить приблизно так: ворог для українців стоїть не тільки на Сході, він також на Заході. Українці – захисники європейської консервативної цивілізації та білої раси.

На допомогу Чорноті приходить Руслан Андрейко, керівник молодіжного крила ВО «Свобода», який пояснює діткам: «Ви повинні бути в курсі цього всього. Всі ці ґендерні речі, всі ті збочення сучасних більшовиків, які прийшли до влади в Європі і тепер намагаються зробити ЛГБТ та ґей-паради частиною системи освіти». На додачу один з підлітків виконує націоналістичний марш на гітарі з наклейкою із зображенням ракети, що потрапляє в мечеть, і з написом: «Біла Європа – наша мета». Такий образ сучасної України вимальовується з репортажу Euronews та матеріалу журналіста Юраса Карманау.

Що ж, скажете ви, нам не звикати до медіаманіпуляцій, пропагандистських антиукраїнських програм і фільмів. І матимете рацію. Але тільки частково. Повністю з такою думкою можна було б погодитися, якби в цих програмах не розповідалося про конкретні явища і факти. Якби в них не фігурували конкретні люди, які реально є носіями подібних поглядів. І зрештою, якби українське суспільство хоч якось проявляло свою реакцію на подібні факти, а державні органи мали чітку позицію, що дітей за жодних обставин не можна піддавати індоктринації. Якби реально діяли закони про заборону розпалювання ксенофобії і расизму.

Якби Міністерство молоді та спорту в особі Наталії Вернигори не відповідало журналістові, що вони не аналізують отримувачів фінансових дотацій на «національно-патріотичне» виховання щодо їх ксенофобських або расистських поглядів. До речі, цьогоріч на такі табори міністерство виділило близько 4 млн грн.

Таких «якби» можна назвати багато, і всю цю історію можна було б пояснити одиничними випадками або бюрократичним розгардіяшем. Проте в голові не вкладається поведінка батьків, що віддають свою восьмирічну дитину в руки невідомих людей, які забивають ідеологічним мотлохом її голову, привчають до поводження з вогнепальною зброєю і кажуть, що є люди, а є недолюди. І останніх можна вбивати. Дивує також нестримний потяг дорослих обов’язково залучити дітей до карґо-культу. Як можна оповідати дитині, що вмирати за батьківщину солодко і почесно? Як можна змалечку когось готувати на гарматне м’ясо?

І ще кілька слів про так зване національно-патріотичне виховання. Як правило, таке виховання відбувається на прикладі полеглих героїв. Але вкладання в голови дітей кліше, що героєм є той, хто загинув, хто не живе, не творить і не будує, насправді є злочином проти їх особистості. І тут історичні приклади є якраз тими мертвотними цвяхами, які не тільки вбивають критичне мислення, але руйнують особистість. Тут немає відмінності між більшовицькою і націоналістичною пропагандою та індоктринацією. Більшовики співали «і как одін умрьом в борьбє за ето». Націоналісти заявляли: «Здобудеш українську державу або поляжеш в боротьбі за неї». Степан Бандера у промові на Львівському процесі 1936 року заявив: «Наша ідея в нашому понятті є така велична, що коли йде про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, а мільйони жертв треба посвятити, щоб її таки зреалізувати».

Насправді ж, якщо йдеться про подвиг дітей та молоді, що поклали свої життя за ідею, то краще подивитися на це явище також з іншої опції. А чи не заплатили своїм життям ці діти і підлітки за недолугість та промахи дорослих? Чому дітей треба мобілізувати на війну? Що, дорослих бракує, а може вони ухиляються, або може з них організатори та стратеги, як з однієї субстанції куля? Одне слово, залучати дітей до подібних справ – огидно та аморально. Вбивати в голови, що, віддавши своє життя за ідею, вони неймовірно прислужаться Вітчизні – підло.

Замість післямови. Судячи з проаналізованих двох репортажів, Україна постає расистською і ксенофобською країною, готовою використовувати дітей як гарматне м’ясо. В Україні влада не тільки не запобігає цим загрозливим тенденціям, вона їх фінансує. Українська влада в такій подачі повністю зливається в одне ціле з «виховниками» від ВО «Свобода». І навіть якщо припустити, що цей репортаж є однією з піар-кампаній «свободівців» й одночасно їх черговою послугою російській пропаганді, то відсутність реакції влади і суспільства на такі явища робить це українською нормою.