Економічна безпека країни, яка переживає десятий рік війни та другий рік повномасштабного вторгнення, є однією з найважливіших тем порядку денного Уряду та місцевих органів влади (як виконавчих, так і органів місцевого самоврядування). Бо без належного стану в економіці неможливо забезпечити армію необхідними ресурсами.
Економічна безпека – це дуже широкий термін, який передбачає величезну кількість економічних факторів. І охопити їх в одному блозі нереально. Тому я вирішив розпочати із одного фактора, але дуже важливого – заробітних плат і податків, які ми з них сплачуємо. Ці податки, які ми називаємо ПДФО (податок на доходи фізичних осіб), є бюджетоутворюючими, особливо для місцевих громад, адже 63% цього податку залишаються в місцевому бюджеті, 15% потрапляють в обласний бюджет, а 22% – у державний.
Тобто, як ви уже могли зрозуміти, то чим вищі зарплати ми отримуємо, тим більший податок з них наш роботодавець повинен сплатити у бюджети різних рівнів. А чим більше податків платить роботодавець, тим більшими і спроможнішими стають бюджети нашої громади, нашої області і нашої держави загалом. Це, в свою чергу, означає, що влада (як місцева, так і державна) має набагато більші ресурси для зміцнення нашої обороноздатності, національної безпеки та розвитку територій.
Тому детінізація економіки в частині легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення завжди була на перших позиціях порядку денного влади. Але успіхи у цій сфері, на мою суб’єктивну точку зору, завжди були достатньо скромними.
Цьому є ряд як об’єктивних, так і суб’єктивних причин. Дії влади у цьому питанні дійсно були не завжди найпрогресивнішими і здебільшого зводились до перевірок контролюючих органів. Каральна функція – це, звичайно, потрібний механізм, але зловживати ним не можна. Та й сподіватись, що лише за його рахунок ми вирішимо проблему мінімізації заробітних плат, теж не варто. Особливо ми це відчули упродовж “ковідних” років, коли був накладений мораторій на проведення перевірок бізнесу.
На мою думку, є два більш дієвих способи вирішення цієї проблеми. Перший - це проведення систематичної роз’яснювальної роботи серед роботодавців щодо необхідності виплати достойної заробітної плати і автоматично сплати реальних податків у бюджети різних рівнів. Бо насправді провина виплати заробітних плат “у конвертах” лежить в першу чергу на самих роботодавцях та тих, хто таку винагороду за свою роботу погоджується отримувати «у конверті», а не «на картку».
Поки ми не достукаємось до сумління цих людей, жодні каральні методи не будуть працювати. Ми всі повинні врешті усвідомити: якщо я працюю, то повинен за це отримувати гідну офіційну заробітну плату. Якщо я отримую гідну офіційну заробітну плату, то мій роботодавець сплачує податки до місцевого, регіонального та державного бюджетів. Якщо мій роботодавець сплачує податки до місцевого, регіонального та державного бюджетів, то в моєму місті будуть будуватись школи і садочки, в моїй області будуть ремонтуватись дороги, а в моїй державі будуть сильні і оснащені Збройні Сили України.
Другий метод - це стимулювання бізнесу, який працює із «білими» зарплатами. І тут, насправді, наша держава зробила дуже дієвий механізм у вигляді кредитування бізнесу «5-7-9%». Адже таку форму підтримки можуть отримати лише ті роботодавці, які виплачують гідну офіційну платню своїм найманим працівникам, і створюють нові робочі місця. Більше того, наші обласні програми, які реалізовує обласна військова адміністрація, теж заохочують бізнес легалізовувати заробітні плати.
Якщо ці два вектори діяльності органів влади ми помножимо на зміну свідомості роботодавців і найманих працівників, то реально зможемо отримати хороший результат у напрямку «відбілення» виплати заробітних плат та побачимо серйозний ріст надходжень від ПДФО у бюджети усіх рівнів.
А тепер давайте зробимо невеликий екскурс у минуле і подивимось, як сплачувався ПДФО на Львівщині упродовж 2019-2021 років (цифри 2022-2023 років я не буду розголошувати із зрозумілих для всіх причин). Так от, мінімальна заробітна плата в 2019 році була законодавчо закріплена у розмірі 4173 гривні. У той час (за даними податкової служби) середня заробітна плата в області на початку року становила 8022 гривні, до кінця року вона зросла до 9678 гривень. А кількість суб’єктів підприємницької діяльності у 2019 році була достатньо великою - понад 36 тисяч. Із тих 36 тисяч понад 1700 суб’єктів підприємницької діяльності виплачували своїм найманим працівникам заробітну плату меншу, ніж встановлена законом. А це майже 5% від усіх роботодавців Львівщини.
Поряд з цим, держава для себе визначає так звану «групу ризику» роботодавців, які виплачують заробітну плату своїм працівникам на 30% більшу від мінімально встановленої законодавством. У 2019 році до «групи ризику» потрапляли ті суб’єкти підприємницької діяльності, які виплачували зарплату меншу за 5500 гривень. Я, мабуть, вас зараз шокую, але до цієї «групи ризику» потрапляли упродовж року 27-28 тисяч суб’єктів підприємницької діяльності!!! А це 75-80% від усіх роботодавців Львівщини, які декларували у себе наявність найманих працівників.
Тобто, у 2019 році приблизно 80% роботодавців платили своїм працівникам заробітну плату меншу, ніж законодавчо встановлена, або близьку до мінімальної!!! Шок? Думаю, що так.
Приблизно така ж ситуація була і в 2020-му році. Мінімальна заробітна плата на початку року становила 4723 гривні, а до кінця року вона зросла до 5000 гривень. Через те, що це був «ковідний» рік, загальна кількість суб’єктів підприємницької діяльності зменшилась до 34-35 тисяч, а кількість так званих «мінімізаторів», тобто тих, хто платить заробітну плату меншу за мінімально встановлений розмір, зросла до понад 3000. А це вже майже 10% від усіх роботодавців області. «Група ризику» на початку року кардинально зменшилась - до орієнтовно 16 тисяч. Але упродовж року зросла до понад 23 тисяч. Тобто ми все одно мали в області на початку року понад 55% суб’єктів підприємницької діяльності, які виплачували заробітну плату близьку або навіть меншу за мінімальну. А наприкінці року цей відсоток зріс до 75%.
Завдяки зменшенню «групи ризику» у 2020 році зріс рівень середньої заробітної плати. На початку року він становив майже 9000 гривень, а вже наприкінці року близько 12 тисяч гривень. Але, незважаючи на це, ми всі чудово розуміємо, що велика частка заробітних плат і далі виплачується «в конвертах», бо в реальності знайти на таку зарплату кваліфікованого працівника майже нереально. Тому проблема легалізації заробітної плати і далі залишалась надзвичайно актуальною.
У 2021 році мінімальна заробітна плата становила 6000 гривень і лише наприкінці року вона зросла на 500 гривень. Загальна кількість суб’єктів підприємницької діяльності поступово повернулась до доковідного рівня і становила приблизно 36 тисяч. Упродовж року ми мали приблизно 1500 так званих «мінімізаторів», але наприкінці 2021 року ця цифра виросла до 3600. А це 10% суб’єктів підприємницької діяльності, які в порушення закону платили зарплату меншу за мінімально встановлену. «Група ризику» упродовж року кардинально не змінювалась і до неї потрапляли приблизно 23 тисячі роботодавців. Тобто перед початком повномасштабного вторгнення на Львівщині майже 80% суб’єктів підприємницької діяльності мінімізували розмір заробітних плат своїм найманим працівникам.
Насправді ці цифри шокуючі! І вони повинні кожного з нас змусити задуматись над тим, як ми сприяємо розвитку нашої Держави. І чи може держава, де громадяни не хочуть сплачувати податки, захистити цих громадян від агресора. Тому я закликаю усіх, а в першу чергу бізнес, почати більш відповідально ставитись до своїх обов’язків перед своєю Батьківщиною.
Про ці всі проблеми із виплатою заробітних плат ми розмовляли із головами громад під час регіонального з’їзду територіальних громад Львівщини, який організувала Всеукраїнська асоціація об’єднаних територіальних громад. І якщо раніше всі в унісон говорили, що мораторій на перевірки – це надзвичайно правильне рішення Уряду, то зараз ми зійшлись на думці, що мораторій пора відміняти і знову починати застосовувати контрольні функції держави у питаннях виплати заробітних плат і сплати ПДФО.
Ми всі чудово розуміємо, що бізнес пережив складні часи пандемії і одразу після них перейшов у воєнний стан, але справедливість у питаннях виплати заробітних плат і сплати податків потрібно відновлювати і ми повинні у собі виховувати культуру сплати усіх податкових зобов’язань. Бо інакше нам буде дуже складно в Європейській Спільноті, куди ми всі з вами так прагнемо. Тепер у трикутнику «влада - бізнес – громадськість» ми маємо знайти спільні рішення. Департамент економічної політики готовий розглядати всі ваші пропозиції і чути ваші думки, але просто залишити статус кво ми не можемо собі дозволити.