Тисячі українців, які проживають поблизу лінії зіткнення на Донбасі, виявилися фактично «відрізаними» від світу. У цих умовах, мабуть, найважче самотнім пенсіонерам, які залишилися наодинці зі своїми проблемами – без медичної та соціальної підтримки. 24 канал розповів, хто все ж приходить людям на допомогу і як сьогодні йде ситуація з доступом до медпослуг в регіоні.
***
«Розумію, що люди залишилися самотні, без дітей, без допомоги. Тому, хоч у мене кожен день чітко зафіксовано 4 людини, але, якщо комусь додатково потрібно – я до нього все одно під'їду. Нехай це більше часу у мене займе», – розповідає Зоя Гончарова.
За професією вона – фельдшер, раніше працювала медсестрою в амбулаторії. Жінка надає допомогу жителям селищ Донбасу, завдяки фінансуванню ЄС через програму солідарності COVID-19 для Східного партнерства.
У села Попаснянського та Новоайдарського районів Луганської області з початку року приїжджають мобільні медичні бригади Товариства Червоного Хреста України – лікар і медсестра. Також, завдяки проекту ЄС, постійно піклується про людей домедична сестра, – це і є одна з наших героїнь – Зоя Іванівна. Саме в її обов'язки входить як контроль лікування людей похилого віку, так і допомога їм по господарству.
«Ангел-хранитель» для самотніх людей похилого віку
Зараз робочий день жінки починається з дзвінків її підопічних, літніх жителів Трьохізбенки (Луганська область), які задають питання, що стосуються лікування, або ж просять привезти деякі продукти з місцевого магазину.
Всього вона працює з 20 пенсіонерами – по 4 обов'язкових візити в день. Але, каже, у разі «позапланових» прохань не відмовляє ніколи.
Прохання бувають найрізноманітніші: від необхідності підмести підлогу до стрижки або допомоги при готуванні обіду. Хоч і офіційно проект для людей 65+ , за фактом наймолодшим підопічним Зої Іванівни – по 70 років. А в основному люди від 85 до 92 років.
«Ось уявіть: лежача людина, яка сама себе не обслуговує. Важко їм іноді навіть по кімнаті ходити. Буває, що сьогодні себе нормально почуває, а завтра приходиш – він вже лежить, навіть голову підняти не може», – пояснює ситуацію домедична сестра.
Регулярно Зоя Гончарова привозить пенсіонерам продукти з магазину і потрібні ліки, оплачує комуналку. Крім цього, обов'язково – контроль лікування і безпосередньо медичні послуги: вимірювання температури і тиску, перевірка сатурації, контроль рівня цукру.
Якщо є підозри серйозної проблеми – завжди на зв'язку лікарка мобільної бригади Червоного Хреста, яка по телефону дає свої рекомендації і приймає рішення, що з пацієнтом робити далі.
Мобільний зв'язок в селищі є не завжди – бувають збої. Але місцеві знають, куди можна піти і «зловити» сигнал у випадках необхідності, як, наприклад, виклик лікаря.
З основних труднощів Зоя Гончарова зазначає все ж транспортні – її підопічні живуть в різних частинах селища, а асфальтовані дороги є далеко не скрізь. У гарну погоду вона їздить до них на велосипеді, в інших випадках доводиться багато кілометрів ходити пішки по багнюці.
А ось зі спілкуванням в побуті часто проблем не виникає: «Я вмію ладити зі старими. З усіх питань ми завжди приходимо до консенсусу (сміється, – ред). Хоча, буває, по два-три рази треба сходити в магазин – людина забуває щось замовити. Але ж він старенький, я не серджуся зовсім».
Як працюють мобільні медичні бригади Червоного Хреста
Поблизу лінії зіткнення передбачений виїзд медиків у віддалені населені пункти 4 рази на місяць – по суботах. Всього медична група, лікарка Тетяна Маніна та медсестра Тетяна Гоцман, по черзі відвідують 5 сіл. Серед них – Кряківка Новоайдарського району.
Тут, замість медпункту – будівля колишнього магазину в самому центрі. Єдину кімнату з уцілілими вікнами обладнали спеціально під такі зустрічі. Її опалюють дровами, а електрику «позичають» у людей, що живуть по-сусідству.
Стіни прикрашені дитячими малюнками, рукописними філософськими цитатами і великим ватманом з фотографіями прийомів лікарів.
Останній запис у цьому зошиті підписаний чотирма пенсіонерами з села Колядівка. Люди називають Тетяну Маніну «лікаркою від бога, до якої можна звернутися в будь-яку хвилину – цілодобово». Також відзначають «доброту і чуйне ставлення до пацієнтів» з боку медсестри Тетяни Гоцман.
До приїзду мобільної бригади на лавочках біля входу збирається невелика черга з місцевих пенсіонерів, які бажають отримати консультацію лікаря і в цілому перевірити здоров'я. Кількість пацієнтів залежить від епідситуації в регіоні: під час карантину запрошують не більше 10 осіб, в нормальному порядку – до 25. Акцент – на людях похилого віку, яким важко дістатися до центральної амбулаторії.
За словами лікарки Тетяни Маніної, найбільш часто місцевих жителів турбують захворювання серцево-судинної системи. В цілому ж звертаються з різними проблемами. Тут їм вимірюють температуру, тиск, рівень глюкози в крові і сатурацію, є можливість зробити електрокардіограму і УЗД. Медики також контролюють стан хворих з COVID-19 – як в гострий, так і у віддалений період (постковидний синдром зберігається до 6 місяців, – ред).
Одна з пацієнток, 64-річна Валентина Профатілова з Кряківки, розповідає: «За прийом встигла зробити кардіограму і виміряти тиск. У жінки – гіпертонія і час від часу турбує серце».
«Навіть якщо нам треба здати якісь аналізи – вони можуть забір крові робити і відвезти в лабораторію. Перевіряють цукор, призначають лікування... у нас тут така яма, що до Новоайдара дуже дорого добиратися. На наші пенсії часто туди на обстеження не поїздиш. Тому ми дуже потребуємо цих лікарів», – пояснює пенсіонерка.
74-річна Катерина Кряковцева також пройшла обстеження і взяла медикаменти для тяжкохворого чоловіка. Він особисто прийти на прийом не в змозі – інвалід 3-ї групи, страждає на цукровий діабет і ходить з великими труднощами. Жінка каже, що сама звертається до медиків не так часто, а ось про проблеми чоловіка вони знають дуже добре і час від часу виїжджають до нього додому.
Після прийому, як правило, медична бригада здійснює візити до пацієнтів, яким важко пересуватися в силу віку або хвороби.
«Іноді приїжджаємо на гострий стан у людини, наприклад, після порушення мозкового кровообігу. Не всі хочуть госпіталізуватися, доводиться стикатися з такими проблемами. При необхідності, можемо зв'язатися з сімейним лікарем, перенаправити на центральну амбулаторію», – розповідає Тетяна Маніна.
Вже знайома нам Зоя Гончарова контролює дотримання рекомендацій лікаря після. Людям похилого віку іноді важко орієнтуватися в призначеннях і медикаментах, а для досягнення результату лікування важливий як своєчасний прийом ліків, так і правильне їх дозування.
Одна з «домашніх» пацієнток – 76-річна Ніна Коржавіна з Калауса (частина Трьохізбенки, – ред), з посмішкою зустрічає медичну бригаду на порозі свого будинку. Про прихід «гостей» її гучним гавкотом сповістив пес, який тут же заспокоївся, побачивши добре знайоме обличчя – Зою Іванівну.
«У мене є хронічні захворювання, та й чоловіка недавно поховала. Важко все це», – поділилася з нами Ніна Коржавіна, яка, до того ж, нещодавно перенесла інфаркт.
Але одужала, за словами лікарів, досить швидко і зараз перебуває під контролем. Зоя Гончарова відвідує її раз на тиждень – допомагає по дому і «тримає руку на пульсі». Медична бригада приїжджає рідше, за потребою: роблять ЕКГ, порівнюють показники, дають рекомендації.
Місцеві жителі дуже цінують роботу пересувних медичних бригад, адже безпосередньо медзакладів у багатьох населених пунктах немає взагалі. Наприклад, від Кряківки Центральна амбулаторія розташована на відстані 60 км, в Новоайдарі. Ще одна амбулаторія, поменше, є в Трьохізбенці – в 6 км від села.
Марія Ланіна, інвалід 1 групи, розповідає, що їх сімейний лікар живе в Муратово (близько 17 км від Кряківки, – ред) і його один-два візити на тиждень у Трьохізбенську амбулаторію – дійсно найближча допомога. Але і туди у жителів села «доступ дуже обмежений» – через відсутність транспорту. В інших випадках лікар, у якого дві тисячі пацієнтів по всьому районі, виїжджає тільки на екстрені виклики.
«У Новоайдар зараз по середах ходить соціальний автобус. Інакше потрібно наймати машину – 170 гривень, якщо 4 людини їде. Не знайдеш попутників – оплачуєш сам 600 гривень», – пояснює Марія.
Що стосується COVID-19, на стаціонарне лікування всіх направляють саме у Новоайдар. Якщо ж мобільна бригада на виклику запідозрила вірус, за словами медсестри Тетяни Гоцман, інформацію відразу передають в найближчу амбулаторію. Там хворий зможе безкоштовно зробити тест, або ж, у важких випадках, медики приїжджають додому.
«Ця мобільна бригада – наш порятунок», – ці слова багато разів повторювали різні пацієнти.
Почувши уривок розмови про те, що строк проекту закінчується наприкінці грудня цього року, пацієнти, які очікують на прийом в імпровізованому медпункті Кряківки, сполошилися: «Може, продовжать адже... Ми тільки їм і живемо. Нам треба, щоб вони були, по-любому. Тому що без них нам тоді "труба" взагалі тут», – пояснює 65-річна Любов Долматова.
Жінка додає – більше просто нікуди звернутися, в їх ситуації це як «паличка-виручалочка». Навіть по телефону лікар відповідає в будь-який час – консультує, підказує, що робити. Але і на особистий прийом Любов Іванівна приходить регулярно: взимку вона важко перехворіла COVID-19, зараз же постійно контролює сатурацію, робить кардіограму.
«Вони і УЗД роблять, і кардіограму – все роблять, якщо треба. Навіть на холестерин і гормони беруть кров, якщо замовляєш. Я здавала влітку – транспортували до лабораторії в спеціальних боксах. Щоб людина не їхала туди, не витрачала гроші. Тому що це – дуже далеко і накладно», – додає мешканка Кряківки.
За словами лікарки Тетяни Маніної, проект потрібен насамперед тому, що медицина стає більш доступною. Люди мають можливість контролювати свій тиск, свої показники по кардіограмі. Немає необхідності їхати в центральну амбулаторію і, при цьому, завжди є зворотний зв'язок навіть в телефонному режимі.
Але одній з найважливіших цілей проекту є все ж підтримка людей похилого віку, які залишилися наодинці зі своїми проблемами.
Цю статтю було підготовлено в рамках проекту EU NEIGHBOURS east. Думки, висловлені в статті, належать виключно автору.