24 лютого 2022 року лінія фронту простяглася від Білорусі (звідки на Київ просунулося близько 60 батальйонно-тактичних груп російської армії) через Чорнобиль і Чернігів до узбережжя Чорного моря, яке було заблоковане російськими кораблями. Одночасно ракетні обстріли були завдані майже по всіх обласних центрах та великих інфраструктурних об’єктах – від Львова до Маріуполя, Чернігова та Одеси.
Через зраду в силових структурах Херсонської області на четвертий день російського наступу Україна втратила контроль над гирлом Дніпра та торговельними портами в Маріуполі й Бердянську на Азовському морі. Миколаїв, який має вихід до Чорного моря річкою Буг, опинився в зоні інтенсивного артилерійського обстрілу. Порти Одеси та її міст-супутників Південне і Чорноморськ залишалися під контролем Києва, але вони були щільно заміновані, щоб запобігти російському десанту.
Це означало, що Україна втратила ворота, через які традиційно експортувалося приблизно 85% зерна, добрив, сільськогосподарської продукції та сталевого прокату. Надходження до бюджету від діяльності морських портів досі становили щонайменше 8% національного ВВП.
Після захоплення росіянами острова Зміїний використання дунайської логістичної зони ускладнилося. Кремль планував перетворити острів на десантний плацдарм для Бессарабії – південної частини Одеської області між Дунаєм і Дністром. Російська наступальна стратегія передбачала закриття всього Чорноморсько-Азовського коридору з молдавським Придністров’ям, контрольованим Росією з 1993 року.
Усе це означало, що Україна втратила не лише п’яту частину території країни, а й значний економічний потенціал та можливість експорту зерна, для якого, окрім морського, практично немає транспортних шляхів. Наземний шлях був надзвичайно перевантажений, зокрема через кордон із Польщею – основний шлях постачання України паливом та необхідним для ведення війни матеріально-технічним забезпеченням.
Збіжжя на вагу золота
У 2021 році Україна посіла п’яте місце серед найбільших світових експортерів пшениці (10% світового експорту), третє – за експортом кукурудзи (12%) та друге – за експортом ячменю (15%). В останні роки вона експортувала від 40 до 62 млн тонн зернових і зернобобових культур на рік. Через відсутність експортного каналу внутрішні ціни на сільськогосподарську продукцію в Україні впали на 40-50%, як порівняти з довоєнним періодом, а світові ціни зросли майже удвічі. За словами віцепрезидента Київської школи економіки, професора Олега Нів’євського, державні втрати становлять близько 24 млрд доларів.
Попри розкрадання зерна з елеваторів у Херсонській та Запорізькій областях та тисячі гектарів покинутого або знищеного зерна на передовій, розблокування портів дозволить Україні продати понад 20 млн тонн зернової продукції на суму приблизно 10 млрд доларів. Про це повідомив Сергій Данилов з Українського центру досліджень Близького Сходу.
З урахуванням тимчасово окупованих територій та понищених посівів аграрії зберуть близько 70 млн тонн зерна проти 106 млн тонн у 2021 році, повідомляє Українська зернова асоціація.
Як запобігти спалаху голоду
Єдиним способом уникнути продовольчої кризи в країнах, критично залежних від українського зерна, є, з одного боку, отримання Збройними Силами України оперативно-тактичної переваги в Північному Причорномор’ї, а з іншого – зусиллями країн-партнерів для покращення експорту сільськогосподарської продукції.
Першим кроком було витіснити російські кораблі з української акваторії Чорного моря. Ця операція тривала з квітня до початку липня. Спочатку був потоплений флагман російського Чорноморського флоту крейсер «Москва». Він забезпечував контроль над островом Зміїний і гирлом Дунаю, тому його нейтралізація дозволила відбити острів наприкінці червня.
Так зменшувався ризик наступу на Одесу з моря. Використання ЗСУ новітніх західних засобів боротьби з кораблями, таких як ракети Harpoon і легкі ракетні установки HIMARS (High Mobility Artillery Rocket System), дозволило диктувати умови на Чорноморському театрі бойових дій. На даний момент нормалізацію логістики експорту зерна передано партнерам України в ООН, до компетенції яких входить запобігання продовольчій кризі в країнах Азії та Африки.
За таких умов у середині липня було запропоновано чотиристоронній формат угоди, який мав забезпечити експорт зерна через українські чорноморські порти. Угоду підписали з одного боку Україна, Туреччина та ООН, а з іншого – Туреччина, ООН та Російська Федерація.
Про що офіційно домовлено
Домовлено, що судна, які прямують в українські порти за зерном і добривами, контролюються в Туреччині співробітниками Спільного центру координації (СЦК). До нього входять представники усіх країн-підписантів.
У морі судна можуть супроводжуватися безпілотними літальними апаратами, військовими літаками або кораблями ВМС, якщо таке рішення погоджено в Центрі. Турецька сторона наполягала на цьому, оскільки йдеться про частину її флоту в конвоях. Як повідомляє інформаційне агентство Anadolu, для цього з Чорного і Середземного морів уже виведені судна ВМС Туреччини, зокрема підводний човен типу 214.
Українська сторона зобов'язалася розмінувати порти Одеса, Південний та Чорноморськ. За словами джерел у Міноборони України, ці дії не призведуть до військової загрози, оскільки ЗСУ мають достатні артилерійські ресурси для контролю над територією, про що свідчить історія деокупації острова Зміїний.
Угода діятиме протягом 120 днів з дати підписання та може бути продовжена, якщо хоча б одна зі сторін не заявить про односторонній вихід. Сторони гарантують безпеку суден.
На жаль, безпека інфраструктури не була узгоджена в принципі, як це вже визнала Організація Об’єднаних Націй. Показово, що не забезпечено механізму притягнення до відповідальності сторін за порушення гарантій безпеки.
Саме цей факт дозволив Росії безкарно вдарити по інфраструктурі Одеського порту вже наступного дня після підписання угоди. ООН поки що не висловила «глибокого обурення» з цього приводу, як це робила раніше.
Це означає, що інфраструктура та працівники порту не будуть у безпеці навіть під час завантаження суден. Сума страхування суден і вантажів за таких умов може виявитися вищою за вартість самого зерна.
Зрада чи перемога?
І українські, і зарубіжні експерти, з якими я спілкувався, готові повірити, що від виконання угоди сторонами матеріальні вигоди отримають фактично всі, а от щодо репутації, то тут найменше виграє Росія. Путін втратить стратегічно важливий вплив на лідерів країн Африки, Центральної Азії та Близького Сходу.
Статус продовольчого рятівника перебирає на себе Туреччина. І для неї це надзвичайно важливий інструмент напередодні запланованої військової операції в Сирії та зміцнення позицій у Лівії, де турецький спецназ уже знищив підрозділ російських кондотьєрів з ПВК «Вагнера».
Розблокування експорту дозволить українським агрокомпаніям завершити фінансовий рік з набагато меншими збитками, ніж вони побоювалися. Багато агропідприємств врятуються від банкрутства. Завдяки цьому українські аграрії зможуть збирати врожай, для якого звільнено місце в елеваторах, отримувати валюту та платити податки до державного бюджету, запевнив виконавчий директор Українського центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. «Це не вирішує проблему стабільного дефіциту бюджету в розмірі близько $5 млрд на місяць, але дозволяє уникнути непотрібного ризику неплатоспроможності», — запевнив Вишлінський.
Експорт сільськогосподарської продукції нині забезпечує близько 5% ВВП України та значно компенсує девальвацію національної валюти. З кінця лютого гривня втратила вже понад третину свого номіналу. Організація Об'єднаних Націй відновлює свою репутацію, оскільки її дії в останні роки викликали багато критики з точки зору ефективності та відповідальності. Установа виконує своє безпосереднє зобов’язання – рятувати мільйони людей у країнах третього світу, яким загрожувало нищівне зростання цін на продукти харчування та, можливо, міграція.
Проте найбільше виграла Туреччина: 25% знижка на закупівлю українського зерна та престижний статус гаранта економічної стабільності в критично залежних від імпорту українського зерна країнах, особливо на Близькому Сході.
Росія домагалася більшого
У рамках угоди Росія скасувала антидемпінгові мита на експорт сільськогосподарської продукції, насіння, кормів і добрив, а також санкції на імпорт ліків і медичного обладнання. Через ці обмеження 14 із 20 міжнародних судноплавних компаній, на які припадало близько 70% торгівлі товарами, покинули російський ринок, пише російське видання «Коммерсантъ». Тож логістичний потенціал Російської Федерації значно знизився.
Найголовніше, про що Росії вдалося домовитися внаслідок зернової угоди, — це постачання комплектуючих для літаків Boeing і Airbus, понад 500 яких вона «націоналізувала» на початку війни з флоту, орендованого російськими авіакомпаніями. Така щедрість свідчить про те, що власники цих літаків не втрачають надії повернути їх через суд чи переговори. «Розблоковуючи постачання комплектуючих, вони намагаються не допустити їх “канібалізації”, тобто розбирання на запчастини для підтримки льотної придатності підрозділів російського флоту», — прокоментував експерт Мінінфраструктури України на умовах анонімності.
Угода також дає Росії інструменти для обходу газових санкцій, оскільки дешевий російський газ використовується для виробництва добрив. До війни частка Росії в їхніх поставках до ЄС і США становила близько 12%. Reuters зазначає, що ЄС готовий розморозити активи кількох підсанкційних банків, щоб вони змогли реалізувати угоди про торгівлю продуктами харчування та добривами.
Військові злочини
Однак заковика криється в іншому: чи готова Росія взагалі виконати свою частину угоди? Ці сумніви виправдані, особливо після обстрілу Одеського порту, який російські ЗМІ спочатку назвали «українською провокацією». Участь Російської Федерації в угоді може стати запобіжником від визнання її спонсором тероризму, про що всерйоз говорять не лише в МЗС України, а й у Конгресі США.
«Саме цим можна пояснити нахабний акт вбивства українських військовополонених в Оленівській колонії на Донеччині 29 липня: тепер у Росії є козир у вигляді хлібного пакту», – каже професор Riga Business School Ґлен Ґрант, колишній аналітик Генерального штабу британських збройних сил. В Оленівці утрималась частина військовослужбовців маріупольського гарнізону, здача яких на заводі «Азовсталь» відбулася наприкінці травня під суворі гарантії ООН і Міжнародного Червоного Хреста. «Тепер Путін може буквально плювати на них усіх, розуміючи зацікавленість і України, і Туреччини в реалізації зернового коридору», — підсумовує Ґрант.
Як відомо, Москва вимагала набагато більшого, зокрема повного «хлібного перемир'я». Це означає припинення вогню на лінії фронту та розблокування українських портів. «Це головний інтерес Путіна, тому що його війська на Східному фронті вичерпали свій наступальний потенціал, потребують поповнення та перегрупування, а на Південному фронті вони перебувають у вкрай невигідній тактичній позиції», — розповідає військовий експерт Олег Жданов, колишній співробітник Генштабу ЗСУ.
На брифінгу після підписання угоди генеральний секретар ООН Антоніу Ґутерреш заявив, що світ нарешті може зітхнути з полегшенням. Того дня на Чиказькій фондовій біржі ціни на пшеницю впали на три відсотки. «Водночас Росії немає сенсу відмовлятися від шантажу голодом, щоб тиснути на Україну, особливо в умовах майбутньої зими, коли ЄС буде змушений зіткнутися з безпрецедентним дефіцитом газу», — підсумовує Жданов.
Чи був секретний протокол?
Ймовірно, кулуарно обговорювалися й більш цікаві для Росії умови, як-от подальше послаблення західних санкцій. Всупереч пропаганді Кремля про так зване «імпортозаміщення», вони завдають значної шкоди російській економіці. Наприклад, компанії «Роснефть» і «Газпром» можуть найближчим часом відновити поставки нафти в треті країни, які були заборонені четвертим пакетом санкцій. Рішення ухвалили представники країн ЄС, щоб «уникнути негативних наслідків для продовольчої та енергетичної безпеки в світі», повідомляє Reuters.
У Ємені проживає 3,5 млн людей, які страждають від голоду. Щороку країна імпортує близько 3 млн тонн пшениці, 26% з яких надходить з України. Інша країна, Шрі-Ланка, збанкрутувала через зростання цін на продукти харчування. Вона на 75% залежить від імпорту зерна з України.
Зерно, доставлене до країн Близького Сходу посередниками з непевною репутацією нібито для уникнення «гуманітарної кризи», може бути конфісковано в портах ЄС і Туреччини, оскільки значна його частина була вкрадена з окупованих територій України. Нещодавно влада Лівану заарештувала судно з викраденим українським зерном, повідомляє Bloomberg.
Зерно з домішкою крові
Хоча набуття чинності зернової угоди стабілізує регіональні та світові ринки, воно також дає Кремлю зелене світло для військових злочинів.
У ніч на 31 липня балістична ракета, запущена з Криму по Миколаєву, вбила президента найпотужнішої української агроінвестиційної компанії «Нібулон» Олексія Вадатурського, відомого як архітектора зернової угоди з української сторони.
Його помешкання в передмісті Миколаєва не було розташоване поблизу військових об’єктів, а адаптовані до наземних цілей ракети С-300 належать до сучасної високоточної зброї. Багато експертів пов'язують цю загибель із російською помстою за угоду, остаточний варіант якої не був схожий на той «Мінськ-3», на який розраховував Путін. Про цю версію подій повідомив агентству «Інтерфакс-Україна» генеральний прокурор України Андрій Костін.
Проте найнепередбачуванішим наслідком офіційної присутності Росії в укладенні міжнародного врегулювання – вперше після вторгнення – є розстріл військовополонених маріупольського гарнізону в Оленівській тюрмі 29 липня. Повертаючись до застережень Ґлена Ґранта, російська сторона зможе вчиняти такі показні злочини під прикриттям участі в зерновій угоді.
Питання в тому, скільки ще таких українських Катинів витримає цинізм міжнародної спільноти та самої ООН? Остання все ще сподівається на домовленості з росіянами, але, як показує історія, рахунки за такі угоди з Росією рано чи пізно доведеться оплачувати кров'ю. Поки що – кров’ю українців.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут
Оригінальна назва статті: Bitwa o ziarno.