Головного українського законника нещодавно, що називається, змішали з лайном. Сталося от що: заступник губернатора Дніпропетровської області Святослав Олійник дав очільнику ГПУ Віталію Яремі пропозицію, яку зазвичай роблять злодійкуватим чиновникам і кримінальним авторитетам.
«Біжи, Яремо, біжи. Біжи швидше, поки ще можеш встигнути, і забери з собою весь цей непотріб... І не тільки Яремі пора бігти», – написав 30 листопада на своїй сторінці у Facebook підлеглий глави Дніпропетровщини Ігоря Коломойського. Послання тут же розійшлося по ЗМІ.
Залишається тільки здогадуватися, що можуть думати з цього приводу звичайні українські громадяни, платники податків і виборці. На їхніх очах один високий чиновник фактично звинуватив іншого високого чиновника у серйозних гріхах, уникнути покарання за які можна – лише покинувши країну. Такі публічні ексцеси не додають довіри державній владі. А без довіри народу до влади реформи, які й без того йдуть наче мокре горить, приречені на провал. Таким шляхом в омріяний Євросоюз не потрапиш.
Три паспорти Коломойського і котедж Яреми
Сміливість дніпровського зама легко пояснити: він старається для свого впливового патрона. Справа в тому, що ось уже кілька тижнів між Коломойським і Яремою йде публічне протистояння, в орбіту якого втягнута значна частина політикуму. Кажуть, винні у всьому, як завжди, журналісти. Однин з них примудрився таки запитати бородатого олігарха, які паспорти у нього є. «Окрім українського? Ізраїльський і кіпрський», – чесно зізнався Коломойський. І з лукавою посмішкою додав, що ніякого конфлікту з Конституцією України особисто у нього не було і немає: вона, мовляв, забороняє подвійне, а не потрійне громадянство. Від чиновника, який це сказав, за версту війнуло самовпевненістю, яку дають тільки великі гроші.
Що залишалося робити Яремі? Якби він не відреагував, його могли б звинуватити у потуранні подвійному громадянству, що в Україні не вітається. Можливо, тому генпрокурор і запропонував президентові звільнити Коломойського з посади глави регіону. При цьому «крові» олігарха він не вимагав, бо, за його словами, «покарання може бути тільки дисциплінарним, кримінальної відповідальності не передбачено за подвійне або потрійне громадянство». Все інше – у компетенції глави держави.
Здавалося б, керівник ГПУ зробив те, що диктували йому закон і займана посада. І реакція владного середовища повинна бути, по ідеї, відповідною. Але це – в теорії. У реаліях України на цілком розумне, як видається, зауваження наглядового відомства глузливо відповів ще один підлеглий Коломойського: замгубернатора Геннадій Корбан запропонував звільнити Ярему з тієї простої причини, що в ЗМІ з'явилися фотографії його розкішного будинку, які змусили публіку згадати про шикарну резиденцію Пшонки, глави ГПУ часів Януковича.
«Людина, що працює на зарплату в міліції, у парламенті і прокуратурі (перераховано всі етапи трудового шляху Яреми, – А.К.), не міг купити такий будинок», – заявив дніпропетровський чиновник.
Після цієї словесної контратаки відразу якось стихли розмови про іноземні паспорти Коломойського. Немов їх і не існувало. Заява генпрокурора якимось невловимим чином перетворилася приблизно в такий же донос, які свого часу КДБ збирав на дисидентів.
Чудесне це перетворення теж зовсім нескладно пояснити. За паном Яремою тягнеться не менший шлейф сумнівних історій, ніж за Коломойським. Але між ними є різниця, і дуже суттєва. На початковому етапі вторгнення Росії на схід країни Коломойський взяв на себе сміливість і відповідальність, щоб навести порядок на Дніпропетровщині. Якби він цього не зробив, напевно, зараз ще на одну «гарячу точку» в Україні було б більше. Кількість паспортів на цьому тлі здається дрібною формальністю, яку цілком можна врегулювати без розмахування прокурорським кийком. «Плюс» нейтралізував «мінус».
А у Яреми цього, на жаль, поки що немає. Нічого навіть близько схожого на внесок Коломойського у справу захисту суверенітету країни за нинішнім главою ГПУ, на жаль, не числиться. Миготіння на Майдані все-таки замало. У цьому випадку мінуси біографії чиновника не перекриті серйозними плюсами. Суспільство чуйно вловлює такі нюанси.
Імідж у нинішнього генпрокурора незавидний, репутація його виявилася підмоченою. Це кидає густу тінь на всю владну піраміду країни. Законник Ярема може приймати правильні рішення і вимовляти правильні слова, але їхній позитивний вплив на ситуацію в Україні буде нікчемним, якщо не негативним. Після пережитих потрясінь українці не готові миритися з таким станом речей.
Звільнити чи посадити?
Минулої неділі, 30 листопада, активісти, котрі зібралися на Майдані, чітко вказали президентові Порошенку, що призначення колишнього міліцейського оперативника Яреми главою наглядового відомства було помилкою. Цього дня у Києві після довгої перерви знову відбулося народне віче. В умовах фактично війни на Сході громадяни обговорювали не хід переозброєння армії та забезпечення бійців зимовим одягом, медикаментами і продовольством, а роботу генпрокурора. Значить, питання справді назріло.
Учасники віче зажадали від Порошенка та новообраного голови Верховної Ради Гройсмана звільнити Ярему зі займаної посади за «тотальний безкарний розгул бандитизму і корупції в Україні».
«За бездіяльність, невідповідність компетенції займаній посаді, неморальну етику Генерального прокурора України, яка призвела до тотального безкарного розгулу бандитизму і корупції в Україні та гальмування люстрації в органах прокуратури та судах України, звільнити від займаної посади Генерального прокурора Віталія Ярему», – йшлося в резолюції віче, яку зачитав представник координаційної ради Майдану Андрій Хома.
Повідомляється, що активісти мають намір дочекатися обрання в Раді глави профільного комітету і передати йому документи, що підтверджують невідповідність нинішнього генпрокурора займаній посаді.
Згадку в резолюції Гройсмана можна вважати суто символічною: він є протеже Порошенка, тому від нього у цій історії якщо щось і буде залежати, то лише технічна сторона питання. Фракції в парламенті наразі не набрали необхідного темпу роботи. Судячи з усього, долю нинішнього керівника ГПУ вирішуватимуть, головним чином, президент і його найближче оточення. Адміністрація президента нині – такий собі клубок інтересів олігархічних груп України. Пройти між ними і, головне, не образити себе коханого – таке завдання зараз стоїть перед олігархом Порошенком щодо першої особи ГПУ, котра викликала різке невдоволення громадськості.
Важке рішення належить ухвалити президентові України, тим більше, що ще зовсім недавно Порошенко міг робити на Ярему велику ставку. Наприклад, відразу після парламентських виборів, коли у «верхах» почалася дільба портфелів, багато політологів висловлювали припущення, що генпрокурора можуть пересунути в крісло секретаря РНБО. Тоді це не здавалося чимось незвичайним. І раптом – такий поворот подій...
Відомий український блогер і громадський діяч, експерт в галузі люстраційного законодавства Карл Волох пише про це у Facebook: «Ще кілька тижнів тому усунення Яреми з посади розглядали дуже теоретично і тільки в бік підвищення – наприклад, в РНБО. Сьогодні, у міру того, як в громадянському суспільстві міцніє намір «не дати себе нає@ати, як в 2005-му», стає зрозуміло, що буде дуже великим щастям для Генпрокурора, якщо він незабаром не опиниться за ґратами».
Нічого не можу сказати щодо «ґрат» – тут все залежатиме від парламентаріїв, але якщо Ярема після всіх скандалів з корупційним душком і за такої незавидної результативності роботи ГПУ спливе на якомусь іншому ключовому посту, громадськості буде про що подумати щодо самого президента.
Взагалі, з кожним днем стає очевиднішим, що кадрова політика Порошенка потребує серйозного коригування. Він, як і колишні правителі України, постійно прагне оточувати себе залежними людьми і «любими друзями». Непотизм, як і раніше, є візитною карткою влади. Громадяни, котрі перейшли через революцію, поки що кривляться, але терплять. Однак терпіння суспільства не безмежне. Сигналом його виснаження може слугувати хоча б те, що відтепер віче на Майдані знову відбуватиметься на регулярній основі.
Перше після перерви віче відбулося. Люди поставили владі жорсткі питання. Залишається почекати відповіді. На думку експертів, для Порошенка вкрай небажано ігнорувати вимоги людей і не зміщувати чиновника, котрий скомпрометував себе: що довше він буде глухим до голосу суспільства у цьому питанні, то згубніше це відіб'ється на його власній політичній долі. Адже Україна змінилася, і йому теж можуть сказати: «Біжи, Порошенку, біжи!»