Його називали духовним і моральним авторитетом не лише греко-католики, а й віряни інших конфесій і навіть релігій. По собі Блаженніший Любомир Гузар залишив найважливішу настанову кожному українцю: бути людиною.
Він народився у Львові, але ще 11-річним хлопцем із батьками емігрував за кордон. Спочатку, тоді ще просто Любомир, здобував освіту в Австрії, потім у США, а уже згодом в Італії. Там же ж пішов у монахи. І лише у 90-х роках повернувся на рідну землю.
«Я повернувся в Україну повний ентузіазму, що я тепер на рідній землі. Ну, а тут раптом діються такі різні погані речі. І я собі ставлю питання: Боже, а чому то так? Я ніяк не можу на це питання відповісти і у мене починається сумнів: а чи направду Бог нас любить? Але я пізніше сказав собі: Бог-Отець знає, що він робить», – згадував Блаженніший в інтерв'ю у документальному фільмі «Любомир. Бути людиною».
Прощання з Любомиром Гузаром. Онлайн-трансляція ZAXID.NET
У 2001 р. кардинал Любомир Гузар на 10 років став главою УГКЦ. За цей час сприяв примиренню між християнами, мусульманами, юдеями України, а ще першим попросив вибачення за кривди, які вчинили греко-католики і простив тим, хто чинив кривди їм. Був із народом на Майдані, багато спілкувався із молоддю і не цурався гумору.
«Моя мрія в житті – бути людиною, але я не є стовідсотково певний, що то значить бути людиною», – жартував Владика Гузар.
Отець Ростислав Будзан ще зовсім юним прислуговував Кардиналу Любомиру в церкві і допомагав у побуті. Згадує, передовсім, його людяність.
«Блаженніший Любомир був таким безпосереднім, також мав добре почуття гумору, не тільки щодо інших людей, а перш за все, щодо себе. Він завжди бажав усім гарного дня, завжди був щирий, відкритий і мені тепер як священику ця школа святоюрської дипломатії допомагає», – зізнається о. Ростислав Будзан.
Тривалий час Владика Любомир мешкав у Святоюрських Митрополичих палатах у Львові.
«Тут, у палатах Блаженніший мав улюблене місце для молитви. У митрополичій каплиці проводив досить довгий час, перебуваючи в духовній розмові з Отцем Небесним», – розповів о. Павло Дроздяк, секретар Львівської Архиєпархії УГКЦ.
У побуті Кардинал Гузар був невибагливий, кімната, де ночував, була скромна.
Цього дня провели у молитві студенти католицького університету, бо саме Блаженніший Любомир Гузар був їхнім Великим Канцлером, сприяв розвитку університету як світського, а не катехитичного закладу.
Про найважливіші кроки Владики згадує Мирослав Маринович: «Я ціную Патріарха Любомира за те, що він, приймаючи рішення перенести осідок церкви зі Львова до Києва, тим самим привніс у наше українське життя саму ідею об'єднаної київської церкви».
Для нас Кардинал Любомир Гузар залишив настанову: «Ми можемо відбудувати державу спільними силами, ніхто не може нам це зробити чи дати. Ми мусимо самі».