Пропонуємо до уваги читачів подвійне інтерв’ю з колишнім віце-канцлером Австрії Ергардом Бузеком і Послом Австрії в Україні Дітріхом Гаймом, присвячене відносинам між Україною та Австрією на рівні політики, суспільства та бізнесу.
Окрім того, колишній віце-канцлер у своєму інтерв’ю для ZAXID.NET розповів про популярність націоналістів в Австрії та Європі загалом, а Посол - про те, чим для австрійського бізнесу цікавий власне Львів.
Екс-віце-канцлер Ергард Бузек: «Потрібна більша присутність України в Австрії»
- Нещодавно, 29 вересня, в Австрії відбулися вибори до нижньої палати парламенту. Чи після цих виборів варто очікувати суттєвих змін у складі уряду?
- Я їх не очікую. Гадаю, що робота коаліційного уряду триватиме. Однак впродовж уже кількох виборів ця коаліція (між соціал-демократами і Народною партією, – ред.) втрачає голоси, і зараз вони стикаються з тим, що їхня більшість у парламенті – дуже маленька. Думаю, вже на наступних виборах може відбутися зміна системи.
- Українці на кожні вибори у ЄС дивляться через призму запитання: чи щось для України зміниться у зовнішній політиці країни, про яку йдеться. Отже, нам змін теж не очікувати?
- Ні. Під час цієї передвиборчої кампанії взагалі було дуже мало дискусій з приводу майбутнього Європи. Зараз з’явилися дві нові партії, які можуть такі дискусії заохотити. Одна партія скептично ставиться до Європи, друга – навпаки, тому я сподіваюся на підживлення цієї дискусії.
- В очі знову впадає зростання Партії Свободи Австрії (Freiheitliche Partei Österreichs) – праворадикальної сили. Цього разу вони здобули ще шість місць, і тепер мають 40 мандатів. Чи це вартує занепокоєння?
- І так, і ні. Мені це неприємно. Але зараз ставлення до цього перебільшене. Думаю, що це – не справжня праворадикальна партія, а просто популістська політична сила. Вони намагаються завоювати голоси популізмом. Але зараз вони – не настільки сильні, як були. Мені здається, що в інших, навіть сусідніх країнах є сильніші праві політичні сили.
Головним їхнім аргументом є імміграція, особливо – з арабських країн, з Туреччини тощо. Вони запитують, чи добре іммігранти вивчають німецьку мову… Але іноді це трохи смішно. Вони використовують упередження. Скажімо, мечеті, про які вони також говорять, не є насправді проблемою. Але вони говорять, що ми повертаємося в 1683 рік, до другої осади Відня…
- Здається, деякі політики ЄС переймалися через це і критикували Австрію…
- Ці політики іноді використовують упередження часів Першої і Другої світових воєн. «А, ясно, нацисти повернулися!» і схожі примітивні формули. Я завжди прошу таких політиків подивитися на їхні власні країни. Наприклад, праві партії в Бельгії чи у Франції – більш радикальні, ніж в Австрії.
Не зрозумійте мене неправильно: я їх не захищаю. Я – повністю проти них. Але це – перебільшення, яке надає їм більшої ваги, ніж вони насправді мають.
- Втім, такі результати виборів вказують на те, що принаймні якась частина австрійців скептично ставиться до Європи, до ЄС. Це – так?
- Я думаю, що більшість австрійців є скептиками щодо ЄС. Але якщо в соцопитуваннях поставити питання, чи потрібно нам вийти з ЄС, то більшість буде за те, щоб залишитися. Думаю, що це сильно пов’язано з австрійською ментальністю. Австрійці – загалом скептичні, їм постійно чогось недостатньо. Спитайте в австрійця, яка в країні економічна ситуація, і він почне кривитися. Але ж насправді ми – одна з найбагатших країн!
Один письменник якось сказав, що австрійці – це тестова станція для Судного дня. Нам здається, що все – жахливо. Але якщо порівняти з іншими, то ми живемо в прекрасних умовах. Але це не приймають. Мені здається, що всі хочуть бути незадоволеними.
- Ну, мабуть, у кожній країні люди завжди незадоволені станом речей – навіть у Швейцарії.
- Так. Є така фраза: «Ми незадоволені. На дуже високому рівні» (сміється).
- А чи в Австрії переймаються зростанням популярності націоналістичних політсил в Україні? Маю на увазі партію «Свобода»…
- Переймаються не лише через Україну, а й, скажімо, через Угорщину, яка теж є нашим близьким сусідом. Думаю, що тут ми маємо працювати над тим, щоб зменшити різницю в економічному і соціальному становищі. Це – європейська відповідальність. України це стосується передусім. Не йдеться про новий націоналізм. Це – старий егоїзм. Егоїстична реакція на труднощі, економічні і соціальні. Як кажуть, всі думають тільки про себе, лиш я думаю про мене…
- Між іншим, кажуть, що, власне, назва австрійської партії надихнула Олега Тягнибока назвати свою політичну силу «Свободою».
- В Австрії є проблема, яка сягає корінням ще в часи монархії: ліберальна позиція, в прямому сенсі слова «ліберальний», так і не була розкрита. В ХІХ ст. був ліберальний рух, але він перетворився в націонал-лібералізм і в націоналізм. Різниця з Вільними демократами в Німеччині – у тому, що останні насправді поєднані з тим лібералізмом, на відміну від Партії Свободи Австрії. Якби Вільному демократу в Німеччині сказати, що він близький до австрійського «свободівця», то він був би шокований.
- Як ви ставитеся до проекту асоціації між Україною та ЄС?
- Я вже давно – дуже «за». Ще раніше я критикував те, що Східне партнерство не розвивається, як слід. Я думаю, що нам тут все ще бракує стратегії. Я б сказав, що близькість України до ЄС є надзвичайно важливою – не лише з точки зору стратегії, але й загалом з точки зору розвитку Європи. Далі є питання Євразії – те, чого торкаються росіяни своїм Митним союзом. У власних інтересах ЄС бути противагою цьому.
- Як ви думаєте, чи ця Угода буде підписана…
- Я дуже на це сподіваюся. Зустріч пройде у Вільнюсі, і в Прибалтиці дуже добре розуміють важливість цього, бо розуміють цей регіон. Щодо своїх любих друзів з інших країн ЄС мушу бути дуже критичним і сказати, що вони не розуміють цієї частини Європи. Це – спадок поділу Європи на Схід і Захід. Через нього досі немає розуміння, що тут відбувається.
І, якщо продовжувати критику, то всі високі посадовці ЄС є з Західної Європи. Лише Єжи Бузек був головою Європейського парламенту. Я думаю, тут я погоджуся з Карлом Шварценбергом з Чеської Республіки (колишнім Міністром закордонних справ Чехії, нещодавно – кандидатом на посаду президента країни – ред.), який казав, що нам в ЄС потрібно більше керівників з Центральної і Східної Європи.
- Коли Угоду буде підписано, чи Австрія її ратифікує?
- Без жодних сумнівів.
- А як ви дивитеся на «проблему Тимошенко»?
- Очевидно, що йдеться про політику. Для нас, і, я гадаю, для австрійської громадськості, зрозуміло, що, навіть якщо вона порушила закон, то головна причина її ув’язнення – політична.
- Виглядає так, що ЄС наполягає: перед підписанням Угоди про асоціацію Тимошенко слід звільнити. Але видається, що, навіть якщо Тимошенко не звільнять, Угоду все одно підпишуть, адже ЄС не може собі дозволити випустити Україну з сфери впливу…
- Зараз шукають компроміс. Наприклад, варіант, за яким її відпустять у Німеччину на лікування, але не звільнять від звинувачень. Я думаю, що політика – це завжди збереження обличчя (сміється).
- Давайте поговоримо про відносини власне між Україною та Австрією. Скажімо, останнім часом в Австрії скоротили програму стипендій для українських студентів. Чому так сталося?
- Це пов’язано виключно з бюджетними проблемами. Останнім часом бракувало коштів. Я був одним із тих, хто відкривав ці програми, і я – за те, щоб їх зберегти і розвивати.
- Чи є можливість найближчим часом бодай повернути їх на попередній рівень?
- Я не хочу сказати, що це – також і українська відповідальність… Але це – спільна відповідальність. Потрібна більша присутність України перед австрійською громадськістю. На даний момент її трохи бракує.
- Львів свого часу був частиною Австро-Угорської імперії. Історична, архітектурна спадщина Галичини – не лише українська, а спільна для України, Польщі, Австрії. Чи є плани для розвитку програм зі збереження цієї спадщини? Очевидно, що з українського боку цьому не приділяють достатньо уваги.
- Наскільки я знаю, таких програм немає. І це – помилка.
- Поміж іншим, чи австрійці – в курсі, що частина України колись була частиною імперії?
- Ті, що цікавляться історією – так, без сумніву. Але молоде покоління… Та історія, яку викладають в школах, здається, в це не заглиблюється. Є тенденція вважати, що це – минуле, і нехай.
- Ви ж, коли приїжджаєте до Львова, мабуть, маєте певне відчуття дому…
- Так. Особливо – в центральній частині міста. І в Чернівцях також.
- А які загалом основні враження чи спостереження від України ви отримуєте?
- Я глибоко вражений рівнем молодих людей, їхнім європейським духом.
Посол Дітріх Гайм: «Інтерес до України зростає»
- Наскільки австрійський бізнес представлений в Україні?
- Австрійський бізнес присутній і успішний в Україні. Ті фірми, які з самого початку ризикнули і почали працювати, зуміли тут закріпитись в дуже багатьох секторах. Якщо говорити про виробничу сферу, то тут є два яскраві приклади. Перша – фірма «Фішер» в Мукачево, виробник гірськолижного обладнання, і в Києві фірма «Фроніус», що виробляє зварювальні прилади. Ну і, звичайно, банківський, фінансовий сектор. Тут можна говорити про солідну присутність. Найбільший інвестор у цій сфері – «Райффайзен Банк-Аваль». Ми спостерігали певне скорочення активності. Зокрема, це стосується виходу з ринку «Ерсте Банку» і продаж «Фольксбанку». Але якщо говорити про ті банки, де зумілись закріпитися ці західні стандарти управління, то ці банки, хоча під іншими іменами, є перспективними.
- Наскільки для австрійських інвесторів важливий регіон? І яку репутацію має Львів?
- Львівщина є цікавою для Австрії. В першу чергу це пов’язано із географічною близькістю до європейських країн. Крім цього, є історичні спільності. Ми маємо симпатію до Львова. Львів має символічне значення, що пов’язано зі спільною історією. Візуально Львів нагадує нам Австрію,але також спільне є і в літературі. Зокрема, постать Йозефа Рота. Тут є історичні паралелі, тут є географічні зв’язки: Австрія, Броди, Львів… В екранізації його творів ми час від часу бачимо Львів. Відчуваємо себе досить споріднено з цим містом. Також серед успішних інвестицій можна назвати – «Австрійські авіалінії», які щодня здійснюють прямі авіарейси між Віднем і Львовом. Також саме тут функціонує call-центр, де працює 50 осіб, які на 10 мовах надають інформаційно-консультаційні послуги. Це ще раз свідчить про високий рівень львівських вишів.
- Які напрямки бізнесу є цікавими для інвесторів саме у Львові?
- Львів цікавий у плані логістики. Є вже певні логістичні центри, які розвинули мережу реалізації продукції по усій Україні. Зокрема, це стосується виробів з металу і тих продуктів, які не транспортуються морським шляхом, а залізницею. Варто також згадати будівельну галузь. Тут є потенціал для розвитку. До прикладу, «Дунапак», що виробляє упаковки для великих транспортувань. З часу Євро-2012 дуже розвинулась інфраструктура,здійснюється професійний туризм. Організовуються великі групи з Австрії.
- Зараз спостерігається підйом зацікавленістю Україною чи спад?
- Інтерес зростає. Хоча зараз це не відображається в інвестиційних пропозиціях, але відчувається збільшення інтересу. Особливо, з огляду на переговори щодо підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Підписання ми очікуємо у листопаді. Саме з цим пов’язані перспективи. Щоправда, в останні роки загальна картина бізнес-клімату радше погіршилась. Ми відчували певний регрес діяльності в Україні австрійських компаній, але з огляду на підписання про зону вільної торгівлі можна сказати, що інтерес зростатиме. Зараз ми бачимо змішану картину. З одного боку, бізнес-клімат виглядав не дуже сприятливо, а з іншого – беручи до уваги майбутні сценарії, очікуємо, що інтерес зростатиме.
- Минулого року на Економічному форумі ви сказали, що Львів дуже наблизився до світу. Якби би оцінили цей рік, що пройшов?
- Україна і Львів за останній рік зробили великий крок у напрямку впізнаваності у світі. У маркетингу впізнаваність є дуже важливою, але це не є вирішальний фактор. Адже, якщо товар упізнають, це не означає,що він буде добре продаватися. Треба зробити ще певні кроки, щоб закріпитися на світовій арені. Але те, що стосується впізнаваності, рівня сприйняття, то вдалося досягти значного прогресу. Це стосується і внутрішнього ринку. Львів в Україні сприймають по-іншому. Важливий, як зовнішній, так і внутрішній туризм. Це збільшує зайнятість населення. В Австрії також 10% людей працюють у галузі туризму. Тобто цей сегмент може надати потужного імпульсу для розвитку. У Києві нещодавно була презентація Львова. Все відбулося на дуже високому рівні.
Довідка
Ергард Бузек народився 25 березня 1941 року у Відні. Політик Християнсько-консервативної народної партії. На сьогодні – координатор Південноєвропейської Кооперативної Ініціативи і голова Інституту Дунайського регіону і Центральної Європи.
Був віце-канцлером Австрії з 1991 по 1995 роки. Займався реформою австрійських університетів. З 2002 по 2008 був спеціальним координатором Пакту Стабільності Південно-Східної Європи.
Вольф Дітріх Гайм народився 23 липня 1967 року в містечку Кірхдорф-ан-дер-Кремс, Австрія. У 1994 закінчив Віденський економічний університет, спеціальність: комерційні науки. Отримав диплом магістра менеджменту за програмою CEMSMasters (Барселонська вища школа ESADE Barcelona та Віденський економічний університет, які входять до Community of European Management Schools — Спілки європейських шкіл менеджменту), а також навчався в Національній школі державного управління Франції ENA (Ecole Nationale d´Administration) у Страсбурзі і Парижі (повний курс навчання ENA Cyclelong 1995/1996), в коледжі MarianopolisCollegeMontreal, Канада (1985/1986) та в Університеті Сантьяго-де-Чилі, Чилі (1991).
З 1994 — працює в МЗС Австрії. З 1997 по 2001 — директор Австрійського культурного форуму в Токіо/Аташе з питань культури Посольства Австрії в Японії. З 2001 по 2003 — заступник глави дипломатичної місії (радник-посланник) Посольства Австрії в Фінляндії, Гельсінкі. З 2004 по 2006 — заступник керівника Виконавчого секретаріату з питань ЄС. З жовтня 2006 по серпень 2010 — працював заступником начальника Генеральної інспекції Міністерства закордонних справ Австрії. З 27 серпня 2010 — Надзвичайний і Повноважний Посол Австрії в Україні.