При написанні цього поста постараюся дотримуватися двох принципів. Перший – писати коротше. Для розгорнутої статті ще буде час. Другий – називати речі своїми іменами.
Які були цілі Блокади? Звільнити полонених і припинити торгівлю з окупантами, припинити фінансування російських найманців з боку України, що робить цю війну нескінченною. Чому на третьому році війни подібних речей доводилося домагатися Ветеранам виходячи на рейки?
Які причини? Невиконання своїх обов’язків депутатами ВР, Президентом і прем’єр-міністром України. Головою СБУ, міністром ВС, керівництвом Донецької та Луганської областей. Чому, незважаючи на те, що в України маса больових точок для російського бізнесу, наші полонені досі не були обміняні? Причина та ж. Але який мотив бездіяльності цих керівників держави? Давайте окинемо поглядом інші проблеми, які виявила Блокада і разом зробимо висновки.
Чому в Україні маса підприємств була скуплена російським або проросійським бізнесом, а потім закрита? Наприклад ті ж шахти, заводи з виробництва добрива і так далі? Чому частка російських банків в українському фінансовому секторі неухильно зростає і вже перевищила 40%? Чому ми досі закуповуємо в РФ ТВЕЛИ для АЕС і вугілля антрацит? Кому належить той же МТС (незалежно від довжини ланцюжка засновників – прокладок)?
Чому досі ЛНР-ДНР не визнані терористичними організаціями? Чому РФ досі не визнана агресором, а частина Донецької і Луганської областей окупованими? Де посаджені корупціонери Януковича і Порошенка? Де посаджені офіцери поліції і СБУ за здачу міст у 14 році? Де суд за Іловайськ та Дебальцеве?
Чому три роки у воюючій Україні спокійно працюють Інтер, NewsОne і маса інших відверто проросійських ЗМІ? Чому багато нардепів досі спокійно літають у Москву? Чому під час війни державні чиновники шокують своїми електронними деклараціями навіть арабських шейхів?
Для мене причина очевидна. Український Народ у 2014-му зупинив військову окупацію. Але повним ходом йде інша окупація України. Економічна, інформаційна, культурна. Йде захоплення органів влади корумпованими елементами. Парламент, Уряд, президент, керівництво спецслужб і правоохоронних органів не виконують завдань поставлених перед ними Народом.
За моїми розрахунками «ефективний контроль» РФ повинен бути закріплений законодавчо (особливий статус) або рішеннями Уряду («ефективний контроль», «контрольовані підприємства», «примирення», «реінтеграція») вже цієї осені. Блокада все це Призупинила. Звідти і істерика Порошенко і Гройсмана. Звідти і гра м’язами Авакова, звідти все, що ви бачите по ТБ і в житті. Що робити далі?
Для мене абсолютно зрозуміло, що зупинятися – смерті подібно. Причому у багатьох випадках – буквально. Штаб блокади торгівлі з окупантами повинен перейти на наступний рівень роботи. Стати штабом ДЕОКУПАЦІЇ УКРАЇНИ. Штабом її ЗВІЛЬНЕННЯ. Ось які завдання потрібно вирішити щоб процес ЗВІЛЬНЕННЯ став незворотним:
1) Домогтися початку визволення полонених.
2) Домогтися прийняття Закону «Про окуповані території».
3) Почати процес конфіскації підприємств країни-агресора до бюджету України.
4) Розпочати процес розірвання договорів про приватизацію (за порушення інвестзобов’язань) з власниками підприємств стратегічно важливого для України паливно-енергетичного сектора. В основному це російський і «умовно український» бізнес.
5) Знищити ЗМІ, які пов’язані з країною-агресором і займаються дезінформацією громадян України і підривною роботою.
6) Поламати основні олігархічні схеми – Роттердам +, тарифи, розкрадання кредитів МВФ і так далі.
7) Почати РЕАЛЬНУ чистку органів влади за двома ознаками. Незаконне збагачення (неможливість підтвердити свої витрати) і зв’язок з органами країни-агресора.
Це довга розмова, друзі. Давайте проведемо його в цю суботу, о 16:00 у базовому Редуті Штабу Блокади у Бахмуті. Хотілося б бачити всіх патріотів України, хто брав участь і продовжує брати участь у Блокаді.
Це ще більш важка робота. Це на порядок важче, ніж ми всі пройшли за ці місяці. Але результат – він того вартий. Зараз у нас є не тільки наш особистий досвід Війни за Незалежність 2014-17 років. У нас є досвід наших предків. І на цей раз ми не повинні втратити шанс побудувати Незалежну Українську державу. Для людей.
Це мої особисті думки, це не офіційна думка Штабу. Давайте в цю суботу знайдемо згоди за всіма пунктами. Давайте підемо по цьому шляху і поведемо за собою людей. Це важко. Небезпечно. Невідомо. Але ж Україна понад усе? Тим більше ми вже зробили перший крок у 2014. Ми зробили другий крок у 2017. Ми зробимо третій крок. Ставайте поруч і підемо.
До зустрічі у Бахмуті.
Слава Україні!
Текст опублікований з дозволу автора (оригінал)