Мене звати Ростик Кулик, я засновник сервісу Gastroli.ua. Хотів би поділити з вами своїми роздумами щодо відміни концертів у Львові, таким собі закуліссям.
Роки два ми не коментували ці речі, але знаємо трошки більше за інших, тому що вже протягом 10 років займаємося організацією концертів, маємо близько 40-50 заходів у рік.
Кілька років тому ми їздили на благодійний концерт для незрячих людей з гуртом «Скрябін» та театром Марії Заньковецької. Не пригадую, чи то в Рівне чи в Луцьк. На зустріч із журналістами зайшов місцевий депутат, який долучився до концерту. Він привів свої медіа, почав піаритися. Ми з Кузьмою відразу звідти вийшли. Він сказав тоді слова, які запам’яталися на все життя: «Там, де починається піар, закінчується благодійність». Так от, ми, як і багато моїх колег, досить багато правильних речей робимо, але не кричимо, не піаримся, не показуємо грамоти, нагороди, подарунки…
Що стосується «відміни» концертів громадськими активістами, які починають свої прес-конференції словами: «Ми вже не допустили, ми відмінили, добилися» і думають, що це серйозна медаль, то я хочу сказати, що це не так.
З усіх скасованих концертів ми мали відношення тільки до Потапа і Насті Каменських. Але наша компанія відмовилася від проведення десь 40 концертів, просто про це ніхто не знає. Більшість продюсерів і директорів артистів зверталися до нас як до найбільшої компанії у Львові і просили допомогти з організацією, рекламною кампанією, з продажем квитків, домовитися про оренду майданчика. Ми ще на корені обрубуємо ці всі речі. Не раз таке було, що я сам дзвонив до директорів залів і казав: «Не підписуйте договір, тому, що вони виступали в ДНР, ЛНР чи Криму». Але я не кричу про це на кожному кроці, ми спокійно робимо свою роботу.
Чому я не коментував ці події, а зараз вирішив сказати? Моє звернення спричинила остання нашуміла історія з концертом Ірини Білик. Я з Іриною Білик не знайомий. Ба більше, я не підтримую її поїздки в Крим, неправильно перетнувши кордон, чи поїздку на концерт Філіпа Кіркорова.
Я добре знайомий з її продюсером. Скажу більше, ми добре товаришуємо понад 10 років з Олегом Збаращуком. Так от, якщо б Олег був невпевнений, що ця людина всередині має абсолютно проукраїнську позицію, то навряд чи він зміг би піти на такі речі, тим паче просити нашу компанію продавати квитки. Тому для себе я зробив висновок, і він тільки мій: не бачу нічого поганого у тому, що концерт Іри повинен у Львові бути без жодних пікетів.
Що стосується громадських організацій, я це говорю насамперед зараз для журналістів і для інших громадян країни, які побачать цей блог. Такий закулісний факт: коли виходять люди і кажуть «Це не наша думка, ми представляємо думку багатьох людей», то це не зовсім правда. У більшості організацій та громадських об’єднаннях, які мають печатку і пишуть звернення до Василя Вовкуна, насправді 3-5 членів. Повірте, це точно не думка львів’ян!
Ми, у своїй більшості, дуже сучасне проєвропейське і відкрите місто. Я прожив тут усе своє життя і дуже хочу, щоб Львів зберіг звання культурної столиці… А головне, щоб це було думаюче місто, щоб люди самі робили висновки, а не велися на провокативні, дрібні, неперевірені закиди, де люди переслідують свої цілі. Якби ці люди не переслідували свої цілі, вони б не нищили, наприклад, мою компанію, тому що кожна відміна концерту – це здача тисячі квитків на сотні тисяч гривень. Так працює ринок, люди не хочуть ризикувати на концерт і бачити, як бігають бритоголові у формі і з мачете. Це, до речі, я бачив на так званому «мирному пікеті» під Оперою на концерті «НеАнгелів». Мені здається вони там чудом нікого не зарубали і не зарізали.
Я хочу сказати цим громадським активістам: ми, нормальні звичайні люди, на вас дивимося і в мене, як і в більшості колег, просто зникає бажання займатися далі тим, чим ми займалися багато років. У нас великі втрати: і репутаційні, і фінансові, і моральні. Ми не бачимо змісту зараз допомагати і дивитися потім, що відбувається із тими хлопцями, які повертаються сюди, на мирну територію і чим вони займаються тут.
Моє основне звернення далеко не про Ірину Білик. Моє звернення до двох складових.
По-перше, я благаю вас, журналісти, які приходять на прес-конференції і розповідають, як громадські активісти блокуватимуть концерти, ви ж тим самим підтримуєте їх дух і даєте впевненість у собі. Вони це роблять тільки заради цього. Якби ви хоч раз це зігнорували, то я переконаний, що це був би дуже мудрий вчинок.
По-друге, сьогодні, вчора, позавчора, до мене подзвонило дуже багато друзів з концертної індустрії, вони не розуміють, що відбувається у Львові. Я відповів їм усім і вам: це не ми, львів’яни – це не ті декілька людей, яких показують по телевізору, львів’яни – це круті, освічені люди, які дуже добре розуміють, що насправді за цим стоїть, які інтереси і які політичні партії, які в них між собою торги і ЗМІ.
Я знайомий з більшістю пікетувальників. З кожним із них я провів не одну годину перемовин. Хочу сказати, що це переважно нормальні люди. Але хлопці, ви заходите занадто далеко. Коли вам приносять зрозумілі факти, я зараз не про останню прес-конференцію і не про Олега Збаращука, я про таких людей як Санта [відомий волонтер], Степанич [учасник АТО], репутація яких беззаперечна. Коли вам годинами розказують і розжовують, що є зло і є добро, а ви знаходите якесь відео, з геєм (я нічого не маю проти геїв) Моісєєвим і Іриною Білик іще до анексії Криму, викладаєте це на сайти ОУН і УПА… Мені здається, що коли Боря Моісєєв на червоно-чорному сайті, то Бандера і Шухевич вами незадоволений.
Будь ласка, просто почніть думати. Не ганьбіть себе і наше місто. Ви зрозумієте, що годуєте російські телеканали, щоб вони показали, що у бандерівському Львові ультранаціоналісти роблять отаке. Ви цього не розумієте?