Саакашвілі не має жодного плану – він або створює шум для самого шуму, або діє в інтересах інших осіб. Чи може він відіграти якусь роль в українській політиці?
Для людини, яка стільки разів запевняла, яке велике значення вона надає українському громадянству, щонайменше дивним виглядає її силове вторгнення на територію України. До того ж: якщо за кордоном Саакашвілі охоче демонстрував український паспорт, то в Україні він жодного разу його не показав. Чому? Екс-очільник Одеської області стверджує, що його документ викрали українські поліціанти, і тепер ним володіє Петро Порошенко. Однак сам Міхеїл Ніколозович не поспішає доказувати свою правоту в суді. Тим часом ті, хто продерся крізь кордон разом з ним, притягнуті до відповідальності.
Юлія Тимошенко приїхала до Ряшева, щоб підтримати Саакашвілі, і разом з ним та ще кількома депутатами перетнути польсько-український кордон без контролю. Лідерці «Батьківщини», мабуть, було не до смаку перебування поруч із таким яскравим політиком, тому вона вирішила за краще заявити, що опозиційні сили прагнуть до об’єднання, а потім зникнути.
Шанси на альянс Тимошенко та Саакашвілі – навіть ситуативний – нині все ж невеликі. Двійці таких яскравих політиків буде важко працювати разом в одному проекті.
Саакашвілі планує до середини жовтня їздити Україною, а 17 жовтня в Києві і в обласних центрах хоче організувати акцію: закликатиме до реформи виборчого законодавства, спрощення процедури імпічменту і створення антикорупційного суду. Сьогодні важко сказати, наскільки масовою може стати ця акція; а от її фіаско може підірвати позиції грузинського політика, котрий бореться за українське громадянство. Саакашвілі навряд чи вдасться організувати потужний громадський рух – йому бракує прихильників, проте він здатен відігравати іншу роль: криголама.
Нещодавно він провів два дні у фешенебельному львівському готелі «Леополіс». У той час ми бачили, з одного боку, що його пов’язують теплі стосунки з тамтешнім мером Андрієм Садовим, з іншого боку, що грузин не має жодного плану дій. Проблема полягає в тому, що навіть якщо б йому вдалося відновити громадянство України (Порошенко пообіцяв виконати рішення суду в цій справі), Саакашвілі зможе взяти участь у парламентських виборах щойно восени 2019 року, а в президентських – п'ятьма роками пізніше. Сьогодні він зайнятий тим, щоб максимально привернути увагу до своєї персони.
Серед європейських політиків, котрі публічно підтримали Саакашвілі, виділявся лише Яцек Саріуш-Вольський – нещодавній кандидат від партії «Право і Справедливість» на посаду президента Європейської Ради. Однак не можна применшувати досвідченості євродепутата. Його роль була б ще значнішою, якби Саакашвілі не вдалося потрапити в Україну й залишитися в Польщі. Тоді багато осіб у Європейському Союзі могли б розгніватися на українську владу, вимагати дотримання відповідних прав грузинського політика.
Сам Саакашвілі підкреслює, що між ним і Порошенком немає конфлікту; утім часто називає останнього «баригою». Цей термін так часто злітає з уст грузина, що у Вінниці в розмові з продавцями на ринку він навіть вів мову про «добрих бариг».
Колишній президент Грузії заявив, що має намір стати «селекціонером» і завести до наступної Верховної Ради 300 «депутатів-спартанців», котрі за одну каденцію здійснять необхідні реформи, щоб потім піти з політики. Ті, хто бачив результати «селекції» Саакашвілі в Одесі, почувши ці слова, сповнювалися скептицизмом.
Бажаючи зосередити на собі якнайбільше уваги, грузинський політик роздаватиме щораз більше обіцянок, а його противники зможуть використати ці обіцянки проти нього. Під час спекотної політичної осені, яка нас чекає в Україні, його досвід може відігравати певну роль – на жаль, вона не буде конструктивною.
Текст опубліковано у межах проекту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia. Попередні статті проекту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів,Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом,Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході,Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут.
Оригінальна назва статті: Błąkający się Saakaszwili („Nowa Europa Wschodnia”)