У четвер, 30 серпня, в український прокат вийшов український науково-фантастичний фільм «Бобот та енергія всесвіту». Історія про підлітка та трансформаторну будку, які рятують світ, була одним із найочікуваніших українських прем’єр року. Адже не так багато на наші екрани виходить вітчизняних фільмів для сімейного перегляду. На тому, що картина є не дитячою, а саме для перегляду всією родиною, акцентував і режисер фільму Максим Ксьонда.
«Перший український науково-фантастичний фільм, повністю створений в Україні», - говорять про нього його автори. Що вдалося та що розчарувало у цьому проекті, спробує розібратись ZAXID.NET.
Звідки він узявся?
Ідея фільму про «трансформаторну будку, яка вирішила в якийсь момент залишити своє насиджене місце і почати мандрувати» народилась у 2010 році. Автори стрічки запропонували зробити відеокліп на пісню «Новина» гурту «Танок на майдані Конго» (до слова, Фагот є композитором фільму).
Після його випуску творча група отримала величезну кількість позитивних відгуків і почала працювати над сценарієм повнометражного фільму.
Зйомки фільму розпочалися восени 2016 року та тривали до літа 2017 року. Бюджет фільму складає ₴20 млн, з яких ₴10 млн профінансувало Держкіно.
Про що кіно?
Внаслідок потужного вибуху на Сонці по всій Землі може зникнути електроенергія. Електромагнітне поле Землі – це щит, збудований людьми, що формується спеціальними енергетичними Станціями. Лиховісні Сміттярі, істоти невідомого походження, відключають станції та намагаються позбавити людство електроенергії.
12-річний Вадим потрапляє у вир подій і на його плечі лягає місія з порятунку світу. Йому на допомогу приходить Бобот – трансформаторна будка, носій Енергії Всесвіту. Разом з професором вони намагаються запобігти катастрофі.
Що вдалося?
Більш ніж половину фільму складає комп'ютерна графіка. Над створенням спецефектів працювала команда зі 100 осіб, всі вони з України. Саме спецефекти є головною принадою та головним успіхом фільму. Вони вражають і змушують згадати, що не раз Голлівуд замовляв комп’ютерну графіку саме в Україні.
Амбіційний проект та вихід картини одночасно на 166 екранах, розрахунок на масового глядача, усе це не може не тішити.
Більш ніж половину фільму складає комп'ютерна графіка
Прекрасно працюють головні герої фільму – діти. Вони максимально органічні, розмовляють природно, без фальшивих інтонацій. Перша частина фільму, дія якої відбувається у таборі, просто чудово зроблена. Тішить добрий гумор.
Для деяких проектів усіх цих чеснот було б цілком достатньо. Але у випадку «Бобота» - ні.
Що пішло не так?
Головним провалом фільму, мабуть, можна вважати його сценарій. Цікаві герої, живі діалоги, дивна цивілізація зловісних Сміттярів, божевільний професор та бродячі трансформаторні будки мають потенціал стати крутими героями. Проте вони звалені в одну купу.
Віктор Григор’єв у ролі Вадима
Розібратися із сюжетом, не кажучи вже про мотивації чи якусь логіку подій, складно. Логіки часом немає не лише у сюжеті, але й у вчинках героїв. Як тільки завершуються органічні та дуже живі сцени у таборі, фільм спочатку просто зависає, потім починає борсатись, ніби у болоті, а потім розвалюється на дрібні кавалки, щоб так і не зібратись у фіналі. На жаль, не рятують сюжету ані вдалі діалоги, ані почуття гумору.
Зазвичай усі невдачі українського кіно списують на малий бюджет. І у «Бобота» він аж ніяк не астрономічний. Парадокс полягає в тому, що коштовні спецефекти вийшли майже ідеальними, а от основа, первісна ідея, яка, на жаль, не коштує у наших реаліях надто дорого, провалилась повністю, потягнувши за собою увесь проект.
На зйомках фільму
Вміння вигадати й струнко викласти історію авторам забракло. Тож глядач не зможе отримати відповіді на прості сюжетні питання. Проте він зможе подивитись справді виняткові спецефекти та усвідомлювати, що усі вони повністю створені в Україні. Тим більше, як стверджують автори, вперше.
На жаль, не вперше ніби-то елементарне вміння та бажання пояснити щось глядачеві, особливо важливе для масового кіно, не працює.
Але в кіно таки піти варто. Хоча б для того, аби скласти власну думку.