19 жовтня виповнюється 100 років від дня народження Богдана Гаврилишина – українського економіста, який допомагав створювати міжнародні освітні інституції, консультував політичних лідерів і шукав відповідь на запитання, чому одні суспільства розвиваються успішніше за інші. Після десятиліть за кордоном він повернувся до України та взявся за підготовку людей, здатних змінювати країну. Його ідеї про відповідальність, освіту та ефективну державу залишаються актуальними й сьогодні. Детальніше про нього розповідають на сайті Фонду родини Богдана Гаврилишина.
Англійська по 40 слів на день і шлях до університету
Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року в містечку Коропець на Тернопільщині. Навчався в гімназіях Бучача, Чорткова та Дрогобича, був членом Пласту. Під час Другої світової його вивезли на примусові роботи до Німеччини. Після війни він опинився в таборі для переміщених осіб, а 1947 року емігрував до Канади.
На новому місці майбутній економіст спочатку працював лісорубом. Проте він хотів здобути освіту й наполегливо до цього йшов. Англійську мову вивчав за власною методикою – щодня опановував 40 нових слів, а потім переказував їх іншим, закріплюючи вивчене.
Традиційні методи навчання не виправдовують ваших очікувань? Альтернатива є! Дистанційна школа «Оптіма» пропонує інноваційний підхід. Комбіновані уроки, інтерактивні завдання, авторські матеріали – усе це не просто забезпечує високу ефективність навчання, але й формує в учнів цікавість до нового. Дізнайтеся, як вступити до дистанційної школи, та розпочніть захопливу подорож до знань!
У 1954 році Гаврилишин здобув ступінь магістра інженерії в Університеті Торонто. А через шість років переїхав до Швейцарії. Там він займався управлінською освітою та міжнародною економікою, 1976 року здобув докторський ступінь з економіки в Женевському університеті.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleЯк українець долучився до створення Давоського форуму
У Швейцарії Богдан Гаврилишин зробив міжнародну кар’єру. Майже три десятиліття він працював у Міжнародному інституті менеджменту в Женеві, де викладав економічний розвиток, міжнародний бізнес та державне управління, працював із керівниками компаній та представниками різних країн. У 1968–1986 роках очолював інститут.
Він також долучився до створення Європейського форуму менеджменту в Давосі, який згодом став Всесвітнім економічним форумом. Гаврилишин підтримував ідею зустрічей, на яких керівники компаній могли б не лише обмінюватися досвідом, а й спільно обговорювати економічні виклики. Упродовж кар’єри він працював із міжнародними фаховими спільнотами, брав участь у конференціях у десятках країн і став членом Римського клубу – міжнародної організації, що досліджує глобальні проблеми людства.
Важливою частиною його роботи було порівняння різних країн. У книжці «До ефективних суспільств. Дороговкази в майбутнє» Гаврилишин намагався пояснити, чому країни з різною історією, політичним устроєм і культурою досягають різних результатів. На його думку, суспільну ефективність не можна вимірювати лише економічними показниками. Важливі також цінності, політична система та спосіб організації економіки. Навіть потужна економіка не гарантує добробуту, якщо політичні інституції не працюють належним чином або суспільство нехтує гідністю людини.
Чому він повернувся до України
Після десятиліть життя за кордоном Богдан Гаврилишин почав активно працювати в Україні наприкінці 1980-х років. Він міг і далі будувати міжнародну кар’єру, проте хотів використати накопичений досвід для розвитку своєї країни. У 1990 році він став одним з ініціаторів створення Міжнародного інституту менеджменту в Києві, який готував управлінців за програмами MBA.
Того самого року Гаврилишин долучився до створення Міжнародного фонду «Відродження» і став головою його наглядової ради. Фонд підтримував розвиток громадянського суспільства, освіти та демократичних інституцій.
Після проголошення незалежності України Богдан Гаврилишин консультував президентів, прем’єр-міністрів та інших державних діячів. Він добре знав міжнародний досвід і міг порівнювати українські реалії з практиками інших країн і був впевнений, що самих порад для змін недостатньо. Державі потрібні не лише компетентні керівники, а й люди, які готові брати на себе відповідальність, працювати разом і змінювати правила, що не дають суспільству розвиватися. Тому більше уваги він приділяв молоді. Гаврилишин розраховував на формування спільноти компетентних людей у містах, громадах, організаціях.
У 2014 році він створив Декларацію відповідальності людини – документ із 15 принципів, які стосуються особистої поведінки, професійної діяльності, взаємин із суспільством і ставлення до світу. У ній йдеться про чесність, дотримання моральних принципів, навчання впродовж життя, підтримку здоров’я, турботу про довкілля, повагу до інших людей і внесок у добробут суспільства.
Богдан Гаврилишин помер 24 жовтня 2016 року в Києві, за пʼять днів після свого 90-річчя. Проте його ідеї продовжують жити в освітніх програмах, роботі Фонду родини Богдана Гаврилишина та дискусіях про те, якою має бути Україна. За ініціативи Фонду родини Богдана Гаврилишина Верховна Рада у 2021 році встановила Всеукраїнський день відповідальності людини. Його відзначають щороку 19 жовтня – у день народження економіста.
Чого можна навчитися у Богдана Гаврилишина сьогодні
Вчитися на досвіді інших країн, але не копіювати його механічно. Гаврилишин пропонував досліджувати, як працюють успішні суспільства, зʼясовувати причини їхніх досягнень і шукати рішення, які відповідають українським умовам.
Учитися впродовж життя. Гаврилишин поєднував практичний досвід, академічні знання й міжнародну співпрацю. Він не обмежувався однією професією чи країною, а постійно розширював коло своїх знань.
Якість держави залежить не тільки від тих, хто нею керує. Професійні управлінці потрібні, але без активних громадян, відповідального бізнесу, незалежних громадських організацій і готовності людей співпрацювати навіть найкращі правила можуть залишитися на папері.
Не сприймати обставини як остаточне обмеження. Війна, вимушений виїзд із батьківщини та важка фізична праця не завадили йому здобути освіту й побудувати міжнародну кар’єру. Його приклад показує, як шукати можливості навіть у складних умовах.
Найголовніший урок його життя показує, що справжня цінність освіти та досвіду визначається тим, що людина робить із цим далі. Для Богдана Гаврилишина відповіддю стала робота заради України – через освіту, розвиток молоді та поширення ідеї відповідальності.