Російська влада створила умови, які в майбутньому точно покажуть її слабкість та нездатність контролювати ситуацію і допоможуть регіонам протистояти центру. Усе це є основою для потенційного розпаду Росії.
У цьому контексті я хочу виокремити три чинники, які вплинуть на подальші процеси розпаду, такі собі бомби сповільненої дії.
Перша бомба – окупація нових регіонів України
«Референдуми» та окупація нових територій України, на думку Кремля, мають зупинити український контрнаступ. Подальші дії Сил оборони вони називатимуть «нападом на Росію». Цей крок спрямований передусім на власних громадян. Адекватна частина світу не сприймала і не визнає правомірність дій росіян. Ми точно не будемо звертати увагу на ці псевдоголосування і продовжимо звільняти свою землю.
Кремль же в такий спосіб лише продемонструє свою слабкість. Про що саме йдеться. Наразі урапатріотично налаштовані росіяни вважають Крим, Херсонщину, Запоріжжя, Луганщину та Донеччину новоздобутими російськими регіонами. Але після неминучої поразки Росія втратить окуповані території. І ті ж урапатріоти трактуватимуть це як слабкість влади і сигнал до дії для інших.
Друга бомба – «нацбати» в кожному регіоні
У регіонах Росії формують так звані добровольчі батальйони для участі у війні проти України. Набираються вони з місцевих мешканців. А найбільше батальйонів формується в регіонах з низьким рівнем життя і там, де, власне, мешкають корінні народи. Фактично ці регіони тепер можуть мати власну мініармію.
Однією з причин відсутності протистояння з центральною владою на початку 90-х у різних регіонах Росії була відсутність збройних сил. Силовий блок був під контролем центру. Лише Чечня, створивши власну національну армію, намагалася протистояти імперським силам центру. Але їй забракло часу, щоб розірвати тісні зв’язки із центром, тому не встигла сформувати потужну військову та правоохоронну систему.
Створення в регіонах Росії «нацбатів» передбачає появу структур, командирів, чоловіків, які вміють і знають як воювати. Тому в разі послаблення системи – регіони цього разу зможуть протистояти центру зі зброєю в руках.
Тут дуже показовим є приклад Кадирова. З одного боку, він вірний пес Путіна, а з іншого – максимально посилює свою військову міць та готується до внутрішньої війни. Дон хоч і дон, але не такий дурний, як його в нас показують.
Кадиров має підрозділи Росгвардії, які напряму підпорядковуються йому. А тепер його частини з’явились і у структурі Міністерства оборони. На території Чечні є найкращий навчальний центр РФ для силовиків. Також Кадиров заявив, що в Чечні мобілізації не буде, бо за час війни республіка «перевиконала план». Він показує, хто господар у республіці й береже людей для своїх цілей.
Третя бомба – загальне зростання кількості потенційних бойовиків
Тобто йдеться про збільшення кількості людей, для яких убивства та жорстокість – єдиний шлях виживання. Вербування злочинців та кидання на смерть великої кількості «м’яса» на тлі економічних проблем перетворить Росію на країну, коли 90-ті будуть вважатись забавою хлопчаків у рожевих штанцях. Слабшання системи центральної влади призведе до втрати нею монополії на застосування силу. А це своєю чергою посприяє посиленню регіональних груп та внутрішньої боротьби. Потенційно навіть між регіонами. Наприклад, Чечня може окупувати Дагестан.
Версії про те, що росіяни дізнаються правду, зрозуміють, що їх обманули, велика кількість похоронок змінить ситуацію – не розглядаю. Усе це самообман. У 2022 році людині, якщо вона дійсно прагне отримати більше інформації, не треба докладати багато зусиль. У росіян є можливість більше дізнатись про війну в Україні, але вони цього не хочуть. Не захочуть і тоді, коли кількість знищених їхніх чоловіків зросте в рази. Це все може стати тільки ідеологічною основою для якоїсь із груп Кремля, щоб замінити Путіна, але не більше.