26 травня у відомого письменника Павла Грабовського народився син Борис. Він сам зробив своє ім’я відомим завдяки науці і винаходам. Борис Грабовський винайшов електронну систему телебачення, за допомогою якої вперше у світі здійснив демонстрацію електронної передачі рухомого зображення на відстані. Втім, радянська влада не оцінила науковий прорив, а згодом цей винахід «вистрілив» у США.
Майбутній винахідник народився 1901 року у російському Тобольську, де відбував заслання його батько. Павло назвав сина на честь свого товариша – Бориса Грінченка, а вже за півтора року Грабовський-старший помер. Мама з сином мігрувала між Одесою, Харковом та країнами Центральної Азії. Борис вчився і працював у Середньоазійському університеті в Ташкенті.
Лише важливі новини – підписуйся на наш WhatsApp-канал
Як пише «Укрінформ», мама Бориса Анастасія теж була революціонеркою. Вона навчила його стріляти з раннього дитинства. Таке специфічне хобі посприяло тому, що одним із його ранніх технічних експериментів була конструкція реактивної гвинтівки. Юний конструктор також винайшов катодний акумулятор – основу для створення електронного телепередавача, пристрої для людей із порушеннями зору та слуху, малолітражний гелікоптер, трикрилий планер – загалом близько 30 винаходів.
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
1928 року Борисові Грабовському вперше у світі вдалося передати й отримати на екрані рухоме телезображення. Разом з колегами у Ташкенті він удосконалив відкриття і хотів продемонструвати його у Москві. Проте там не оцінили сенсацію: апаратура прибула поштою пошкоджена. Натомість радянські спецслужби заборонили Грабовському продовжувати дослідження і вилучили всю документацію, креслення, схеми з розрахунками та рукописи. Як він не намагався переконати наукову спільноту, прихильники електромеханічного телебачення називали його телефот безперспективним.
А за кілька років у США запустили масове виробництво електронної системи телебачення. Російський інженер та білогвардієць Володимир Зворикін у 1929 році виготовив кінескоп, а ще через два роки – електронно-променеву передавальну трубку, завдяки яким у 1933 році вдалося передати телезображення.
Борис Грабовський дізнався про це випадково: в 1960-х роках він отримав роман Мітчела Уілсона «Брат мій, ворог мій», де прочитав детальний опис його власних досліджень. Це сприяло початку боротьби. Спершу ситуацію детально висвітлювала радянська преса.
«Відомості про ранні експерименти Грабовського та його колег в галузі електронного телебачення з’явилися в газетах великих міст, таких як Нью-Йорк, Лондон, Париж і Токіо. Це вразило науковий світ, інші вчені вірили в це, а інші сумнівалися. Проте преса постійно надавала нові факти. Визнання авторитету Грабовського як винахідника електронного телебачення висловив президент Міжнародної асоціації преси з радіотехніки й електроніки Єжен Айсберг», – розповіли у статті про Бориса Грабовського у збірнику «Історія розвитку науки, техніки та освіти».
1963 року Борис Грабовський отримав листа з Державного комітету з радіоелектроніки, у якому зазначалося: «Ваш пріоритет на одержання рухомого зображення за допомогою "апарата для електронної телескопії" незаперечний. А факт видачі патенту юридично скріплює пріоритет за авторами винаходу».
Втім, через підірване здоров’я винахідник не працював і жив з дружиною у скруті. Завдяки гонорарам за передрук батьківських віршів Борис Грабовський купив невеликий будиночок у сільському передмісті Бішкеку. За рік до смерті у 1965 році Борис Грабовський отримав звання заслуженого винахідника Узбекистану. У січні 1966 року він помер після інфаркту.
Вже після смерті ЮНЕСКО високо оцінило заслуги вченого у розвитку електронного телебачення. 7 червня 1971 року UIPRE оформило «Свідоцтво про незаперечності заслуг Б. П. Грабовського і І. П. Белянського, що здійснили першу у світі телевізійну передачу за допомогою електронних телевізійних пристроїв в 1928 р. в СРСР».