Минулого року у складі української делегації вона була в Стамбулі на сесії парламентської асамблеї ОБСЄ. Як генеральний консул я опікувався делегацією, що включало можливість поспілкуватися з делегатами на загальні теми.
Звичайно, я знаю багатьох нардепів, трохи знаю систему взаємин у Раді. До зустрічі з Бондаренко був перекоаний, що люта ненависть і непримеренність, якою щедро бризкають нардепи під час виступів з трибуни чи в ЗМІ, насправді є політичною грою. Поза межами цього ігрового поля усі вони толерантні люди, більш-менш нормально спілкуються між собою, а багато хто з представників "ворогуючих" партій навіть дружать. Цей стереотип був повністю зруйнований. Олена Бондаренко цілком щиро і від усього серця ненавидить своїх опонентів. Опоненти або вороги для неї це всі і все, що є українським. Україну і українськість вона не переварює органічно.
Якщо влада коли-небудь повернеться до неї (а наш президент з прем"єром та усіма парламентськими партіями цілком здатні до цього довести), то я не маю ні найменшого сумніву, вона з задоволенням і радістю нищитиме нас усіх. Зрештою її коментарі про Небесну сотню, закони 16 січня це прекрасно підтверджують. Ніякі закони гуманізму і толерантності, правові норми і демократичні підходи не можуть поширюватися на подібних виродків і людиноненависників.
Це колорадські жуки нашого суспільства. А з колорадськими жуками треба боротися.