Будівництво – річ прибуткова. Хто і що б не розказував. Прибуткова для забудовників, а особливо – для їхніх лобістів. Тому недивно, що навколо цієї теми стільки маніпуляцій. Сьогодні хочу розставити деякі акценти.
Вже писав про 190 випадків самочинного будівництва за півроку, перевірити які неможливо. Я не боюся визнавати складні речі. Скажу більше, місто у сьогоднішній ситуації може хіба що словом переконувати забудовників бути добросовісними і не порушувати закону. Але ж відомо, що добре слово і револьвер – завжди дієвіше, ніж саме добре слово. Тому повернути містам законні повноваження конче потрібно.
Дико, але правда. Ми, міські посадовці, сьогодні не маємо жодних підкріплених законом важелів впливу. Міське ДАБІ паралізоване – воно не те, що штрафів накладати не може, воно поїхати й зайти на будову для перевірки не має законних підстав. І 9 місяців у країні тривають такі «золоті часи» для недобросовісних забудовників.
Хто винен? Не міський голова чи його заступники. Хоча більшість саме так і думає. До будівельного колапсу в країні призвело так зване реформування Державної інспекції держархбудконтролю, коли одного чудового дня (ще у березні!) уряд своєю постановою забрав геть усі повноваження в міст – і сьогодні місцева влада жодним чином не може впливати на самочинне будівництво. І так в усій країні. Це не голосні слова, це справжній будівельний колапс, позбутися якого можна тільки з волі уряду.
Чи бачили ви хоча б одну ініціативу від народних депутатів – вихідців із Львівщини, який би спробував відновити повноваження місцевих ДАБІ? Я ні. А може, ви хоча б чули виступи обранців, які закликали б уряд нарешті вирішити цю патову ситуацію? Знову ж таки ні.
Ну а тепер про так звану місцеву підтримку.
Мабуть, широкий загал не дуже знає, за ким найперше слово в питаннях будівництва. Так я підкажу. Саме міські депутати голосують за ділянки під будівництво в місті. І лише згодом, за енну кількість часу, містобудівні умови і обмеження розглядають посадовці на виконавчому комітеті. І роблять це, до слова, у прямому ефірі, онлайн.
Ще один нюанс – місто насправді має дуже мало законних підстав, щоб відмовити видати містобудівні умови і обмеження. Коли забудовник не подав усіх документів, коли у цих документах є якісь недостовірні відомості і наміри забудови не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Все.
Саме тому, починаючи з 2016 року, містобудівні умови у Львові видає саме виконком, рішення якого носять колегіальний характер. У такому випадку простір для маневру ширший, зокрема, коли йде мова про ймовірну відмову.
Я розумію, що будівельним лобістам було б зручніше, якби питання містобудівельних умов вирішували в якомусь кабінеті, а не так, як зараз – у форматі онлайн, прозоро, під прицілом відеокамер.
Почув ультиматум декого з новообраних депутатів – скасувати всі містобудівні рішення виконкому після 25 жовтня. А чому взагалі не всі, починаючи з 1 вересня/1 липня/1 березня? Виконком же був у тому самому складі. Якщо вже така недовіра. І нема значення, що час карантину й часто підприємцям розходиться в часі, а вони ж хочуть діяти на законних підставах. І яка різниця, що якась людина чекає на погодження документації, наприклад, для свого магазину. Дрібне, по суті, питання. Лобістам потрібен контроль.
Отже, ДАБІ паралізоване, у міста, по суті, зв’язані руки в плані контролю за будовами, жодної законотворчої підтримки від народних обранців, натомість - тиск від депутатів місцевих, яким кортить мати свій вплив. Отака зараз ситуація.
Попри все, я оптиміст, бо точно знаю: добросовісних забудовників у Львові значно більше, ніж тих, кому важлива тільки кількість квадратних метрів, незважаючи ні на що.
А ще сподіваюсь, що уряд таки спроможеться на державницьке рішення в середу і поверне місцевій владі «револьвер» – законні повноваження перевіряти та штрафувати. Бо ж інші аргументи на чорних забудовників не діють.