П’ятирічний Дмитрик хоче, щоб його життя почалося з нового листка - з мамою, татом та рідним братиком. Його ж рідні батьки не можуть малечі цього дати, тому хлопчик чекає на диво.
Вже майже два роки, як Дмитрик - в дитячому закладі. Директора називає дідусем. Батька не кличе, бо той помер, а слово "мама" не має кому сказати - жінку позбавили батьківських прав та й навідувалася вона вкрай рідко, ще й нетверезою.
Та за цей час хлопчик адаптувався. Навчився рахувати. Знає малюк кольори та віршики.
З Дмитриком жодних клопотів, - кажуть вихователі: не хворіє, не вередує - тут його всі люблять. А він любить ходити в садочок. Щоправда, спершу там дуже плакав, бо бачив, що в інших діток - гарні родини. Тому маля сподівається на нових батьків.
Але в тій "новій" сім’ї обов’язково має бути і його рідний братик, якого він вже давно не бачив, бо той - в іншому закладі. Тому важливо, щоб дітей усиновили разом.