Назарчик з кількох місяців мешкає в дитячих закладах. Мама віддала сина, а згодом і зовсім перестала до нього навідуватися. Та дитя вірить, що справжнє життя ще попереду.
У свої 4-ри Назарчик не лише прекрасно вимовляє букву "ер", але й співає.
І навіть вірші декламує, якщо відчуває чиюсь підтримку.
Малюку не було ще й півроку, як мама вирішила змінити життя сина назавжди.
Тепер Назарко - дитя, яке позбавлене батьківського піклування. Проте він не втрачає віри, що з'явиться нова сім'я. І енергії щоби чекати у малюка вистачить. Він малює, виступає на ранках і обожнює гратися м'ячиком.
Усі вихователі в цьому закладі - його друзі. Тож їх він називає по -братськи.
Та попри цю добру дружбу вихователів та виховника, Назарчик чекає на неї..