У 2016-му Антон Дацко був серед тих, ким пишалася вся Україна. У «золотому» фіналі він не залишив шансів суперникові з Греції і здійснив заповітну спортивну мрії ‒ став паралімпійським чемпіоном. Фехтувальник викликає захоплення і тепер, бо постійно розвивається і ставить перед собою нові завдання.
В юності Антон хотів працювати у сфері туризму. Тож пропонуємо йому майстер-клас від одного з найвідоміших екскурсоводів Львова ‒ Петра Радковця. Знавець історії та вподобань гостей міста одразу ділиться професійними порадами. Насамперед екскурсовод має любити людей і у факти «вдихати» життя.
Радковець дістає годинника і каже: «Насправді це не годинник, а машина часу, і зараз ми перенесемося на 760 років раніше в часи засновника нашого міста Данила Галицького. З'явиться король Данило і запросить нас на званий обід. От можете сказати, в яку руку треба було брати ніж, а в яку виделку за столом у короля Данила?» ‒ «Ну, не знаю, чи тоді були ножі та виделки», ‒ відповідає Антон. «Не було, ‒ сміється екскурсовод. ‒ Крім того, що вони їли руками, то ще й ті брудні руки витирали об себе, бороду, волосся. Ще й під стіл кидали».
Львовознавець підкреслює: аби зацікавити туристів, з ними треба вести жвавий діалог. А ще приходити лише у хорошому гуморі. Дати і події ‒ не основне у презентації міста. Бо гості запам'ятають не сухі цифри, а атмосферу, якою ви їх оточите.
«Я хочу, щоб ви зараз трішки покупалися в мовному середовищі Львова, ‒ пропонує Петро Радковець. ‒ От слухайте: шпацерує фацет до кнайпи. Одну лабу заклав до маринарки, другою тримається за камізельку, дивиться на шпіци своїх мештів. Щоб там в кнайпі при шинквасі здибати свою коліжанку, спожити свою гальбу, для коліжанки замовити кецик цвібака».
Екскурсовод наголошує: у його професії дуже важливим є зовнішній вигляд. Мандрівники мають розуміти, що до зустрічі він ретельно готувався. Радковець говорить: «От, скажімо, прийшов чоловік неголений на екскурсію. Ну ніби воно нічого особливого, правда? Але вже не те враження. Або прийшов чоловік в брудній сорочці. Фе, це вже взагалі…».
Після майстер-класу Антон пробує провести невеличке знайомство із Львовом для гості з Литви та її супутника. Розповідає: «Львів веде такий розмірений спосіб життя. Тут дуже розвинена культура спілкування, особливо за чашкою кави».
Наш герой проводить туристам паралелі з іншими європейськими містами. Каже: «Якщо ви будете гуляти проспектом Свободи, то знайдете статую Свободи, це французький слід. Тому що французи подарували і нам цю статую, і в Америку її відправили».
Публіка задоволена. А Петро Радковець говорить: «В Антона є одна професійна для екскурсовода риса: він, коли говорить, дуже активно жестикулює (сміється). Я це теж роблю. Кажуть, якщо екскурсоводу зв'язати руки, він, напевно, оніміє. Також мені дуже подобається, з якою емоцією він говорить. Зразу видно, що людина щира, хоче ділитися своїми емоціями. Значить, все буде добре і все вдасться».
Сам фехтувальник каже: коли їде на змагання, завжди, попри щільний графік, намагається вловити настрій міста.