23 та 24 лютого у Львівському органному залі звучатиме «Голос Ангела». Концерт із такою назвою дасть тенор Ангел Георгієв, який у супроводі фортепіано та органа співатиме найкрасивіші арії з оперної скарбниці світу. Окрім рідкісного ім’я та вокалу Ангел підкорює і своєю життєвою історією: двічі чемпіон України з тайського боксу вступив до музичного училища не знаючи нот. Вже на 4-му курсі Київської музичної академії він почав співати в оперних театрах.
Ангеле, ви розповідали, що таке незвичне ім’я вам дала мама на честь її друга з Болгарії. Розкажіть трохи більше про ваших батьків та дитинство.
Мама моя українка, батько болгарин. Я народився в Україні, але прожив у Болгарії 6 років (потім родина переїхала на Полтавщину), ходив у дитячий садочок. Болгарія – одна з найкрасивіших країн у світі та найдорожча моєму серцю! Радію, що маленьким хлопчиком багато чого приємного і корисного відкрив для себе там. Додам, що в Болгарії ім’я Ангел є доволі поширеним. Моя мама працювала модельєром одягу, а батько будівельником.
Чи були у вашій родині музиканти, звідки у вас дар співака?
Мама, бабуся, дідусь займалися музикою та працювали в театрах. Першою моєю вчителькою співу була бабуся. З першого класу я ходив до театрального гуртка.
А коли почали займатися спортом, зокрема тайським боксом?
Все дитинство професійно займався футболом, грав за Гадяцьку команду. Тайським боксом почав займатись у 16 років, після закінчення школи, коли вступив у Полтаві в Кооперативний технікум на юридичний відділ. Після двох років освоєння техніки і бази муай-тай почав працювати тренером в місцевому клубі «Торнадо». Протягом шести років виступав на змаганнях по тайському боксу.
І двічі ставали чемпіон України! Чи продовжуєте займатися зараз?
Спорт є частиною мого життя. Зараз я займаюсь спортом зі своєю родиною і намагаюсь приділяти багато уваги своїй фізичній формі.
Розкажіть, чому спочатку вступили до технікуму на юридичний факультет, і як прийшло рішення вступити до музичного вчилища.
Після двох років навчання в технікумі я зрозумів, що творча сторона моєї природи бере гору. Я постійно брав участь у концертах студентської самодіяльності. Мені це подобалося й вдавалося. Тож прийняв рішення вступити до Полтавського музучилища. Першим моїм учителем з вокалу був Путько Володимир Пантелійович. Він мене взяв у свій клас за умови, що буду гарно вчитися. Я взагалі не мав ніякого уявлення про академічний вокал, просто довірився вчителю і почав навчання. Вже за перший рік я вийшов на гарний вокальний рівень.
Але боротьба за красу та силу голосу йде кожен день. Тому що голос – це дикий кінь, якого треба приручити і контролювати кожну секунду!
Зараз вчуся на 5 курсі Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковского під пильним керівництвом народного артиста України Олександра Вострякова. Вже у Києві я вийшов на новий рівень розуміння вокалу та професійної музичної сторони.
Ви брали участь у «Х-Факторі» та «Голосі країни»? Що дали вам ці проекти?
Я хотів отримати нову творчу практику. Проекти дали багато нових знайомств, вражень та практичних естрадних навичок.
Розкажіть трохи про свій майбутній львівський концерт.
Львівський проект виник у зв'язку з розширенням мого концертного репертуару. Мені дуже подобається проводити концерти академічної музики, коли можу зазирнути в очі глядачам, коли виникає енергетичний контакт. Львівський органний зал – ідеальне місце для такого концерту!