Російська громада у Львові стала заручником політики російського уряду. Дуже багато з того, що зроблено чи сказаного президентом Дмитра Медведєва, прем’єр-міністром Володимиром Путіним чи патріархом РПЦ Кірілом, львів’яни сприймають негативно й автоматичного переносять цей негатив на своїх російських сусідів.
Таку тезу висловив редактор часопису "Галицька брама" Ігор Мельник під час чергового засідання Галицького дискусійного клубу «Митуса».
Вступаючи в дискусію, львівський історик Василь Расевич зауважив, що це проблема не стільки російських державних чинників, скільки самих львів’ян, котрі не задаються працею, аби провести чітку лінію відмежування.
Директор львівської школи № 45 з російською мовою навчання Володимир Кравченко закликав українську громадськість усвідомити, що місцеві росіяни не є п’ятою колоною. «Історія наших стосунків була досить складною. Але не слід з історії робити фетиш, треба робити з неї правильні висновки – зазначив він. Володимир Кравченко згадав слова В’ячеслава Чорновола, котрий 20 років тому обіцяв, що росіянам в Україні житиметься краще, ніж в Росії. «Однак цієї обіцянки так і не було виконано» – зауважив він.
Голова Асоціації культури та освіти «Русский дом» Тетяна Швецова заявила, що після виборів 1990 року, коли у Львові перемогли національно-демократичні партії, росіян почали виштовхувати з влади, з правоохоронних органів, з усіх керівних посад. Також вона зазначила, що, якщо до 1990 року зі 100 львівських шкіл 24 були російськомовними, то нині їх залишилося тільки п’ять.