На слухачів Львівської національної опери вже наступного тижня чекає грандіозна прем’єра: вперше в історії театру відбудеться постановка опери «Турандот» італійського композитора Джакомо Пуччіні. Через запровадження карантину вихідного дня, прем’єра відбудеться у будні, а саме – 20-го (здача вистави), 26 та 27 листопада (прем’єра). Кожну виставу зможуть відвідати лише 362 глядачів, згідно з чинними карантинними нормами.
Казка для дорослих
Дія опери відбувається у Стародавньому Китаї. Однак ця вистава-«казка» (за ремаркою композитора) розрахована на дорослих – адже за сюжетом твору на сцені вирують неабиякі емоції – кохання, засліплююча пристрасть і, навіть, жорстокість.
Холодна і неприступна у своїй неземній красі китайська Принцеса Турандот вийде заміж за того, хто відгадає три її загадки. Досі це не вдалося нікому: десятки царевичів очікувала страта, як тільки сходив блідий місяць.
У юрбі перед імператорським палацом з’являється татарський Принц (Калаф). Він щойно відшукав свого батька, якого увесь цей час на шляху вигнання підтримувала вірна рабиня Лю. Колись Принц подарував Лю коротку усмішку, і з того часу вона ніжно кохає його. Однак минуле, сім’я та відданість – все тьмяніє перед чаруючою красою Турандот. Принц засліплений жагою кохання.
Невідомий Принц першим відгадав три загадки Турандот і уникнув страти. Турандот пригадує легенду, яка тисячу років тому сталася в імператорському палаці: її пращурка була схоплена і вбита чужинцем. Принцеса заприсяглася відплатити за її смерть всім чоловікам-чужоземцям, і не буде нікому з них належати. Та невідомий Принц не здається. Він відгадав загадки Турандот, натомість пропонує їй відгадати лише одну. Якщо до світанку зуміє назвати його ім’я, тоді він піде на страту, а Турандот буде вільна.
Цієї ночі у Пекіні ніхто не спить: усі шукають розгадку таємниці. Варта спіймала Тимура і Лю – адже їх останніми бачили разом із Принцом. Лю зізнається, що лише вона знає ім'я невідомого Принца, але навіть під тортурами не виказує його. Рабиня розповідає Турандот про силу кохання, адже почуття таке сильне, що муки стають насолодою. Зненацька Лю забирає кинджал у одного з солдатів і заколює себе. Всі вражені жертовною смертю рабині.
Загадка останнього твору Пуччіні
Світову славу Джакомо Пуччіні принесли опери «Манон Леско», «Богема», «Мадам Баттерфляй» та «Тоска», які за життя композитора ставилися й досі ідуть на провідних сценах світу. Як яскравий представник італійської оперної школи, у своїх творах він ніколи не зраджував істині: найголовніше – це чарівність мелодії, вишуканість та краса співу.
«Турандот» – остання опера композитора, фінал якої він не встиг завершити. Активна робота над твором розпочалася ще 1920 року, разом з лібретистом Джузеппе Адамі (який працював разом з Пуччіні над попередніми його операми – «Ластівка» і «Плащ») та відомим драматургом та критиком Ренато Сімоні. Непередбачувано для композитора, який із великим ентузіазмом працював над оперою, підшукуючи характерні китайські теми, робота над твором розтягнулася на довгі чотири роки через зайнятість лібретистів над іншими проєктами. Цим у численних листах їм дорікав композитор.
«Моя туга, я б сказав – майже страждання від байдикування і бажання працювати над тираном-Принцесою – щодня стають більшими. Пам’ятаю, що був серпень, коли ми говорили про сценарій! А через двадцять днів вже Різдво! Я не дорікаю, але якщо б мої слова мали вістря, то ти, породистий коню, відчув би, що твої боки поколені шпорами» (Джакомо Пуччіні, лист до Ренато Сімоні, 4 грудня 1920 року).
Пуччіні якомога швидше намагався завершити оперу (прем’єра вже була призначена на квітень 1925 року), однак його самопочуття погіршувалося, і врешті, восени необхідна була операція на горлі. В лікарню Брюсселя Пуччіні взяв собою найцінніше – ескізи фінального дуету та хору опери «Турандот», які так і не зміг завершити: серце композитора не витримало ускладнень після операції і зупинилося 29 листопада 1924 року. Після смерті Пуччіні, завершити оперу «Турандот» за його ескізами взявся учень композитора Франко Альфано. Був доданий любовний дует та щаслива кінцівка: у серці Турандот любов до Принца зародилася разом зі світанком – більше не буде жорстоких страт, у новий день всі славлять перемогу кохання.
Отож одвічне питання для постановників – який фінал опери «Турандот» обрати? Той, що встиг написати Джакомо Пуччіні (з фінальною сценою смерті рабині Лю, її жертовного вчинку заради кохання до Принца) чи завершений фінал його учнем після смерті композитора?
На сцені Львівської національної опери у постановці польського режисера Міхала Знанецького та диригента Івана Чередніченка прозвучить оригінальна версія композитора. Однак режисер Міхал Знанецький додав свою особливу кінцівку: після смерті Лю, батько Принца – Тимур раптово вбиває Турандот та вмирає сам.
Диригент Іван Чередніченко так відреагував на трактування фіналу опери режисером: «Мені імпонує така режисерська задумка. Адже Лю – це персонаж «другого плану», а трагедія в опері завжди має стосуватися головного героя, а їх двоє – Принц Калаф і Турандот. І коли зміщається акцент – вбивають ще й Турандот, тоді дійсно зміст опери передає трагедію людини, яка зачарована її «магією». Принц втрачає Лю – людину, яка його любила та допомагала; він втрачає батька; він, більше того, ще й втрачає свою пристрасть, адже його ж батько вбиває Турандот. Режисер вдало зміщує цей акцент, і Калаф залишається на сцені один – це трагедія чоловіка, який піддався чарам пристрасті».
Безпрецедентна постановка онлайн з митцями чотирьох країн
Постановка «Турандот» присвячена 120-річчю Львівської національної опери: її планували здійснити ще в травні 2020-го, але через запровадження карантину перенесли на пів року. І навіть зараз постановка відбувається у безпрецедентних в історії українського оперного театру умовах, адже уся робота із запрошеними постановниками із чотирьох країн світу ведеться онлайн!
Сцену і репетиційні класи оперного театру власними зусиллями обладнали екранами, веб-камерами та динаміками, щоб паралельно проводити репетиції із постановниками через Інтернет-зв'язок. Генеральний директор – художній керівник театру Василь Вовкун розповів про непросте прийняття такого рішення: «Від польської сторони отримали пропозицію, що режисер ставитиме «Турандот» Пуччіні в онлайн-режимі. Це теж експеримент. Відверто кажучи, всі перелякалися, а я як директор сказав: «Давайте, спробуємо!»».
До числа постановників залучені митці з Польщі, Італії, Аргентини та Греції, а саме режисер Міхал Знанецький, художник Луіджі Скольйо, художниця костюмів Малгожата Слоньовська, балетмейстерка Діана Теохарідіс та її асистенти – Стратос Мпапагіанакіс та Костантінос Кафандаріс. Лише художник світла – Даріуш Альбрихт з Польщі зміг приїхати до Львова, і працює безпосередньо в театрі.
Диригент-постановник опери – Іван Чередніченко, для якого ця вистава є першою постановкою, відколи молодий диригент наприкінці минулого року очолив музичну частину театру. Музика опери, що переносить слухачів у казковий Стародавній Китай, є надзвичайно колоритною: «Щодо оркестру, то він і справді є нетиповим для Дж. Пуччіні. Як зауважуємо, вже прослідковується модерна музична мова ХХ століття. Цікавим є ще й те, що композитор, який до того не писав стільки ударних, акцентує на них увагу, базуючи на їх ґрунті звучання струнної групи, додаючи певні барви міддю, деревом».
Підготовкою хору займався 26-річний хормейстер-постановник Вадим Яценко, який поділився враженнями щодо постановки опери: «Вже із самого початку роботи над оперою, музика Дж. Пуччіні нас неймовірно захопила! Один із найкращих творів маестро, його остання робота, вразила нас своєю глибиною, драматургією та абсолютно фантастичним музичним матеріалом».
Режисуру здійснив славетний польський режисер Міхал Знанецький, який поставив близько 200 вистав по всьому світу – від Польщі до Аргентини, і це його перша постановка в Україні. Графік режисера розпланований на три роки вперед, тож здійснення постановки на сцені Львівської національної опери – велика удача для театру та українського глядача.
Асистентують міжнародній команді постановників митці театру – режисерка Галина Воловецька, хормейстерка Ірина Коваль, художник Тадей Риндзак, художник світла Олександр Мезенцев, керівниця кравецького цеху Жанна Малецька, асистент балетмейстера Ігор Храмов.
Серед виконавців – солісти, балет, хор і оркестр театру, а також запрошений дитячий хор – учасники Львівської національної академічної чоловічої хорової капели «Дударик» (керівник – Дмитро Кацал).