У ці дні в соцмережах з'являється чимало історій про те, яке приємне здивування пережили деякі іноземні вболівальники, котрі прибули в Росію подивитися матчі футбольної першості світу. Багато, виявляється, очікувало побачити ледь не ведмедів на вулицях і похмурих суб'єктів в шкурах, схожих на мешканців печер. А зустрічали їх сучасні люди з посмішками і запрошеннями: «Нумо тусуватися!» І, мовляв, єдине, що затьмарює свято, це брак пива.
Якби я став закликати не вірити цим захопленим відгуками, то мене б, напевно, вважали таким собі злостивцем, котрий з нелюбові до путінського режиму намагається видати біле за чорне. Тому я нічого такого не робитиму. Навпаки, на додаток до цих розповідей можу навести свідчення росіян про те, що мундіаль де-не-де змусив російську владу набути людськішого вигляду.
Наприклад, як розповів відомий російської опозиціонер Олексій Навальний, в одному з московських спецприймальників МВС РФ, який він нещодавно покинув після закінчення чергового неправедного 30-добового адміністративного арешту, камери до футбольної першості відремонтували «під євро». У них повісили плазмові ТВ-панелі , а в меню для заарештованих з'явилися їстівні продукти.
Такого кшталту милостиві картинки не повинні затьмарювати тих фактів, що матчі ЧС-18 проходять лише в кількох великих містах Росії. До прибуття іноземних уболівальників ці міста жорстко, якщо не сказати нелюдяно, зачистили від безхатьків, жебраків і собак-волоцюг. Останніх винищували особливо садистськими методами. Ну, а облуплені будинки закрили тентами зі зображенням красивих фасадів. Силовикам, які звикли не панькатися зі співвітчизниками, наказали під час чемпіонату бути уважними і ввічливими...
За такими «потьомкінськими селами» гості мундіалю, зайняті футбольними баталіями, тусовками в фан-зонах, російськими дівчатами і пивом, можуть не побачити справжньої Росії. Країни, яку захопила невелика купка вихідців із силових структур, котрі ведуть війну проти власного народу. Ту Росію, що без перерви на свята і вихідні калічить і вбиває не тільки громадян інших країн, а й своїх синів і дочок.
Понівечили і оштрафували
Нещодавно російське громадське об'єднання «Рух 14%» (раніше вважалося, що стільки населення країни не підтримує Путіна – авт.) оприлюднило дику історію про те, як півтора роки тому молодий москвич Віктор Капітонов, скориставшись своїм законним правом, вийшов на одиночний пікет до Адміністрації президента. Він хотів нагадати владі про нерозкрите підле вбивство журналістки Анни Політковської.
Хлопця схопили співробітники поліції. Дорогою до машини йому зламали руку. Віктор голосно кричав від болю, але люди в погонах не звертали на це жодної уваги. Пізніше в протоколі вони нахабно збрехали, що затриманий ні на що не скаржився.
Швидку допомогу для нього поліція так і не викликала. Коли лікарі прибули на виклик друзів молодої людини, у нього виявили перелом ліктьового відростка зі зміщенням уламків. Потрібна була термінова операція. Після неї Віктору довелося довго лікуватися і проходити реабілітацію. Повноцінно його рука функціонувати вже ніколи не буде.
А тепер – найдивовижніше. Незважаючи на абсолютну очевидність незаконності затримання та перевищення посадових повноважень правоохоронцями (все це було підтверджено відеозаписами), представниця режиму в суддівській мантії на прізвище Орєхова А.Ю. призначила молодій людині штраф у розмірі 250 тисяч рублів. Сума дуже велика навіть за московськими мірками. Цинізм путінського «правосуддя» відверто зашкалює.
До тортур вдається навіть ФСБ
Активістів в Росії б'ють не тільки в момент затримання, а й у відділках поліції. Про це стало широко відомо після акції протесту «Він нам не цар», яка пройшла 5 травня в 27 російських містах і завершилася затриманням близько двох тисяч учасників і випадкових перехожих, в тому числі малолітніх дітей.
Як розповів правозахисникам і журналістам активіст Дмитро Світнєв з Краснодара, поліцейські «виховували» його ногами. Тіло хлопця було перетворено майже на одну суцільну гематому. Катувань не уникнув практично жоден з його товаришів. Ось такими були відповіді «правоохоронців» на відмови підписувати порожні бланки протоколів.
У Росії люди в погонах рідко коли ставилися до затриманих так, як вимагають закони і посадові інструкції. Але за час правління Путіна більшість з них з дрібних порушників законності перетворилися на жахливих садистів. Окрім супервисоких зарплат і різних привілеїв для силовиків, цьому сприяла атмосфера безкарності і навіть заохочення «суворості» щодо учасників протестних заходів з боку поліції, яку насаджував особисто Владімір Путін.
Так, ще в далекому 2010 році російський «цар», перебуваючи на посаді прем'єр-міністра (імітував дотримання Конституції РФ), у притаманному йому стилі радив опозиції «стукаючи копитами, віддалятися у бік моря». А в інтерв'ю газеті «Коммерсант» він заявив буквально таке: «Ось в Лондоні визначили місце. Де не можна, б'ють кийком по голові. Не можна? Прийшов? Отримай, тебе відтоварили і ніхто не обурюється».
Через кілька днів після цих одкровень на масовій акції опозиції, а пізніше майже на всіх протестних акціях добре натреновані люди в погонах з явним задоволенням виконували неформальний наказ свого годувальника. А депутати Держдуми з півмільйонними зарплатами підкріплювали їх дії законами, які дозволяють правоохоронцям стріляти в натовпі, в тому числі в жінок з явними ознаками вагітності.
За роки перебування Путіна на престолі сотні тисяч росіян пізнали міць кийків і кулаків «правоохоронців», тисячі стали з їхньої вини інвалідами, сотні були забиті до смерті. І що вражає – навіть ФСБ, яку раніше вважали відомством інтелектуалів, поступово долучилася до «роботи» з фізичного придушенням протестної верстви населення.
«Те, що правоохоронні органи застосовують тортури, було відомо давно. Але тортури, які застосовують ФСБ, та ще й у центральній Росії – для правозахисників новина. Задумаймося, до кого і навіщо феесбешники могли б застосувати насильство?» – запитував нещодавно на радіо «Эхо Москвы» голова організації «За права людини» Лев Пономарьов.
І сам же навів приклад, коли щодо молодих людей, схоплених співробітниками ФСБ в Петербурзі і Пензі в рамках справи «Мережі», застосовувалися тортури, щоб вибити з них зізнання в терористичній діяльності. «Тобто на тлі різноманітних гібридних політичних декорацій розгортається реальна, знайома з 1930-х років машина політичних репресій. У неї, цієї машини, і назва відповідна: ЧК-ГПУ-НКВД-КГБ-ФСБ», – констатував Пономарьов.
Відроджують каральну психіатрію
До речі, організація «За права людини» в травні опублікувала спеціальне розслідування про тортури і знущання над людьми в місцях позбавлення волі за участі людей у погонах. Особам зі слабкими нервами читати його не рекомендується.
Наведу лише розповідь однієї засудженої. Анна Дмитрієва (ім'я змінено) відсиділа шість років в мордовській колонії. Вона потрапила туди 2008 року.
«Відразу ж завели в кімнату для обшуку. Почали зі мною розмовляти матом, у мене очі на лоб полізли, – згадує жінка, – Я їм кажу: “Як ви зі мною розмовляєте?”, а вони почали бити мене... Завели мене до оперативника, він теж мене побив. Бив кулаками по голові, в живіт – як мужика побив. Потім відправили мене в ШІЗО».
За словами колишньої ув'язненої, в ШІЗО (штрафний ізолятор. - авт.) майже не годували, тільки «каші дві ложки покладуть, розмажуть по тарілці», не дозволяли митися, холодом морили, били кожен день. Конвоювали жінок в позі «ластівки». Спали ув’язнені на голих матрацах, а зранку навіть їх забирали. На ніч мешканок ШІЗО змушували знімати шкарпетки і труси, а двері відкривали навстіж навіть взимку. Концтабір по-путінськи.
Доля чоловіків, котрі намагалися виступати проти свавілля влади і тюремників, ще набагато страшніша...
Варто відзначити, що останніми роками в Росії практично будь-яка неугодна владі людина може запросто загриміти до буцегарні або на «зону». Чи він учасник законної протестної акції, чи успішний підприємець, чи звичайний громадянин, котрий зробив (іноді випадково і дуже давно) перепост якої-небудь публікації, яка владі здасться «екстремістською».
Сотні тисяч зруйнованих доль... Путіністи не випускають з поля зору нікого, хто посміє підняти голос проти диктаторського режиму Путіна. Не милують нікого, навіть цілком добропорядних жінок, котрі мають малолітніх дітей.
Опозиційний поле в Росії витоптане, точніше – затоптане. Основна маса народу мовчить, але я зовсім не впевнений, що це відбувається через моральну недосконалість росіян, як вважають деякі зарубіжні критики. Путіну вдалося створити репресивну машину такої сили, що підняти народ проти неї можуть тільки якісь надзвичайні обставини.
Обнадіює те, що кремлівська банда, судячи з усього, починає теж перейматися страхом. Про це говорить хоча б той факт, що недавно Держдума ухвалила в другому читанні законопроект, який закріплює за прокурорами право звертатися до суду з позовом про примусову шпиталізацію громадян в психлікарні. Швидше за все, окрім душевнохворих, туди будуть відправляти особливо стійких активістів, вбивати яких на даному етапі вважатимуть за недоцільне.
Каральна психіатрія була яскравою ознакою слабкості радянської влади. І де вона тепер?
6000 відвідувачів пекла
Українці в соцмережах зараз висловлюють чимало образливих слів на адресу тих шести тисяч співвітчизників, котрі поїхали до Росії, щоб насолоджуватися видовищем футбольних матчів за участі найкращих збірних світу.
На мою думку: по заслузі. Росію визнано країною-агресором, вона підтримує вогонь війни на Донбасі. Росія, порушуючи міжнародне законодавство, окупувала Крим, нехтує і вбиває там кримських татар, українських громадян. Якось не дуже гідно виглядає відвідування такої країни людьми, котрі вважають себе громадянами України.
Звичайно, в числі цих шести тисяч є такі, як одіозний путінський кум Медведчук, інші проросійськи налаштовані українці. Не думаю, однак, що таких там більшість. Швидше за все, багато хто за звичкою вважає Росію звичайною країною – не кращою, але й не гіршою за інших. А спорт, мовляв, поза політикою.
Дійсно, світовий чемпіонат з улюбленої гри мільйонів, недавні візити канцлерки Анґели Меркель і президента Емманюеля Макрона в Росію, інші пов'язані з нею міжнародні події можуть створити у необізнаних людей враження, що це цілком нормальна країна, хоча і має своєрідного президента.
Це так, та не так. Путінська Росія – не просто країна. Путінська Росія – це рукотворне пекло. Пекло явма, в якому змушені жити десятки мільйонів людей і яке намагається поглинути сусідні країни.
За моїми спостереженнями, українським ЗМІ слід не просто загальними словами таврувати путінську Росію як окупанта і розпалювача війни, а давати конкретнішу інформації про той жах, який творять всередині своєї країни путіністи. Тоді б всім стало зрозуміло, що перебувати поряд з цими упирями – справа вкрай ганебна і непатріотична.
Для ілюстрації статті використано плакат художника Андрія Єрмоленка