28 лютого, в івано-франківському арт-кафе «Хрущ на Вежі» відбулося виїздне засідання львівського Галицького дискусійного клубу «Митуса». Темою дискусії, яка відбулася за сприяння Івано-Франківської Культурологічної Фундації «Цинамоновий Хрущ», була: «Чи можлива Партія галичан?». З тезами виступили львів’янин Володимир Павлів та франківець Володимир Єшкілєв.
Володимир Єшкілєв: «Чи можлива партія галичан?» (аспект можливості створення)
1. Для створення партії галичан (ПГ) можна застосувати два ідеолого-методологічні підходи. Перший: створити проектну «партію для галичан», використовуючи ментальні стереотипи населення Галичини (в тому рахунку й негативні, саморуйнівні). Другий: створити власне «самобутню партію галичан», ідеологія якої буде спрямована на подолання негативних стереотипів і травматичних табу (тобто таких ментальних комплексів, характерних для масової свідомості народів та інших великих історичних соціальних груп, які виникають в результаті репресивних дій, вчинених проти цих народів і груп). Подібні варіанти ПГ створювались у кінці 80-их на початку 90-их років, починаючи з громадського об’єднання «Рух».
2. Прикладами «партії для галичан» є низка проектних радикально-націоналістичних, соціал-популістських та соціал-націоналістичних партій, які використовують наступні травматичні табу (ТТ), характерні для населення Галичини: а) історично тривалу відсутність власної держави й необхідність толерувати на власній землі адміністративно-репресивні та культурно-ідеологічні апарати інших держав; б) зміну культурної парадигми з русинської (руської) на українську, концепт та символічна матриця якої створені за межами Галичини (концепція – в Європі, а символічна матриця – на Сході України Кирило-Мефодіївським товариством (Шевченко, Куліш, Костомаров та їхні послідовники та епігони)); в) швидке соціальне розшарування після падіння СРСР на багатих і бідних; г) дерустикалізацію (розселянювання) Галичини, криза і занепад традиційного села тощо.
3. Самобутня ПГ теоретично мала б спрямувати свої зусилля на два головні політичні завдання (чим власне й дається відповідь на питання: «Чи потрібна ПГ?»). Перше завдання: знайдення місця і ролі Галичини у європейському й – ширше – глобальному розкладі ролей. Друге завдання: дати можливість суб-етносам, що населяють Галичину (бойкам, лемкам, покутянам, подолянам, гуцулам тощо), реалізувати свої соціальні і культурні прагнення, створити повноцінні етносоціальні комплекси, органічно «вмонтовані» у ландшафт і ресурсні спроможності Галичини. Ініціатива тут має виходити саме від галичан (це принциповий момент).
4. Малоймовірним видається формування ПГ на політичній основі (адже реальне політичне поле в Галичині знаходиться в зародковому стані і заповнено кон’юнктурними утвореннями проектного типу). В наявних умовах ПГ може формуватись лише як етно-територіальна організована сила (згромадження) під гаслами національно-регіонального самоствердження. Ліберальна ідеологія (й рівно з нею «компромісна» - націонал-ліберальна ідеологія) вимагають для свого розвитку наявність не лише потужного середнього класу, але й відповідного типу освіченості і ментальності, чого не має в наявності в теперішній Галичині (але може виникнути у майбутньому).
5. Технологічний аспект. Моделювання процесу перетворення проектної партії на ПГ дає неоднозначні результати. В принципі, один із «відпрацьованих» проектних партійних брендів може перетворитись на організаційний «зародок» ПГ при умові повної заміни керуючої групи та значного фінансування. Але такий шлях передбачає дуже дорогий процес ребрендінгу, а, значить, необхідність залучення олігархічного капіталу. Це, у свою чергу, породжує ризик «інструменталізації» ПГ, її перетворення на черговий маніпулятивний проект «для галичан». Самоорганізацію ПГ на базі клубів, професійних рухів, НГО тощо вважаю у найближчий час неможливою. Така самоорганізація відбувається виключно в урбанізованому суспільстві, а рівень урбанізації Галичини поки що недостатній для того, щоби самозароджені політичні згромадження могли конкурувати з проектними партійними брендами.
6. Певний інтерес в означеному аспекті представляє тема етнічних громад. На базі місцевого (локального) патріотизму суб-етносів також можна створитись конфедеративна політична сила. Але для такої консолідації потрібна первинна консолідація суб-етнічних громад у великому місці (скажімо, у Львові). Реально ж такої консолідації не відбувається, у містах представники суб-етносів шлюбляться поміж собою, перемішуються в однорідний національний (а, іноді, й наднаціональний) субстрат.
7. Ще однин аспект перспектив ПГ – можливість створення християнсько-демократичної партії з церковною підтримкою. Але для того, щоби це була не проектна ПГ, потрібно, щоби з ініціативою її створення виступили певні кола Церкви, або ж навколоцерковні кола, які б користувались конфесійною підтримкою, скажімо УГКЦ. Поки що такої перспективи не вимальовується.