Наближаються місцеві вибори. По всій країні розвішені борди, які знайомлять нас із кандидатами. Хтось обіцяє виборцям «золоті гори», а хтось – бути чесним, не красти, не розчарувати. На власному досвіді знаю, як це складно – не лише не розчарувати, а й виправдати довіру свого виборця.
Рік тому я йшла на вибори. Чесно зізнаюсь, вже тоді знала, якщо люди мене оберуть - легко не буде. За цей рік із моєї передвиборчої програми вдалося багато реалізувати і, безумовно, перші перемоги тішать та надихають працювати ще краще.
Освіта
Я поставила собі за мету – реформувати профільну школу, аби забезпечити учням старших класів можливість вибирати індивідуальну освітню траєкторію. Простіше кажучи, обирати майбутню професію вже в школі. Працюючи секретарем освітнього Комітету, разом із Міністерством освіти і науки ми розробили концепцію профільної школи для старших класів. Вірю, що це покращить якість нашої освіти та збільшить мотивацію школярів до навчання.
Так склалося, що цього року через пандемію освіта втратила частину фінансування. Для мене це було черговим підтвердженням того, що в нашій країні, на жаль, освіта не пріоритет. Як це буває – влада вирішила забрати гроші там, де їх найпростіше забрати. Але великими зусиллями нам вдалося не лише повернути 1,6 млрд грн у сферу освіти і науки, а й домогтися, щоб усім педпрацівникам під час карантину виплатили заробітні плати.
Парки
Цього року мені вдалося захистити Сихівський ліс (Парк Івана Павла II) від недоброчесних забудовників, які впритул підібралися до парку. Наразі йде процес виготовлення необхідної документації. Після цієї перемоги ми з командою ініціювали юридичний захист усіх парків та скверів Львова: направили низку звернень у відповідні органи й контролюємо процес визначення та встановлення меж кожного парку, який їх ще не має. Позитивний досвід захисту парків Львова можна буде використати для всієї України.
Екологія
Продовжуючи тему парків і озеленення – в моїй програмі було покращення екологічної ситуації у великих і малих містах та забезпечення механізму дотримання норм озеленення. Не можу сказати, що за рік вдалося вирішити проблему на законодавчому рівні. Проте, екологія для мене залишається одним із пріоритетів. Дуже приємно, коли люди згадують гасло, з яким я йшла на вибори – «Менше бордів – більше дерев!». А ще приємніше, коли отримую фото з квітучими деревами, посадженими нашими руками. Ініціативу озеленення Львова ми продовжуємо й після виборів.
Енергоефективність і ЖКГ
Весь рік я спілкувалась із головами ОСББ щодо реформування житлово-комунального господарства шляхом здійснення комплексної термомодернізації багатоквартирних будинків. На їх прохання працюю над продовженням дії програми «Теплі кредити», яка дозволяє оновлювати опалення та утеплювати багатоповерхівки. Як завжди, не вистачає фінансування. Але докладаю зусиль, щоб це питання було вирішене.
Спортивна інфраструктура
Я планувала зосередитися на стимулюванні будівництва стратегічно важливого для розвитку спорту Палацу спорту на Сихові у Львові. Але через чисельні звернення людей, довелося заглибитися у роботу і з іншими спортивними об'єктами Сихова. Наразі, спільно із Львівською міською радою вдалося знайти фінансування на відновлення будівництва спорткомплексу 95-ї школи. Це важлива подія для всіх мешканців Сихова. Адже люди чекали добудови цього об'єкту довгих 5 років. Тепер їхня мрія про новий спорткомплекс стане реальністю. Сихівчани, через оранжевий колір цього спорткомплексу, вже навіть дали йому назву – «мандаринка».
Парламент
Не знаю, добре це чи погано, але мене не можна назвати досвідченим політиком. Та й в українському парламенті «досвідчений» – не тотожно з «чесний» чи «фаховий». Така реальність, я в цьому пересвідчилась. У нашій фракції всього 20 людей. Чи достатньо ми досвідчені? Ні. Чи чесні? Так. На жаль, про більшість депутатів цього не можна сказати. Скандали, інтриги – невід'ємна частина парламентських буднів. Під виглядом законопроєктів так звана монобільшість чи «бувалі» депутати часто намагаються «просунути» злочинні речі. Так, нас мало, але нам вдається реалізувати в парламенті свої добрі ініціативи та блокувати ганебні законопроєкти. Наша фракція усвідомлено перебуває в опозиції до чинної влади.
Робота депутата – марафон
За цей рік я переконалась, що будні депутатки – це складна рутинна робота: законотворчість, робота в комітеті, участь у заходах, регулярні ефіри, зустрічі з громадянами і вирішення проблем на окрузі, які роками не вирішувались. Але, крім того, це і постійні «сюрпризи», у вигляді недолугих рішень влади чи різних антиукраїнських ініціатив деяких парламентарів.
Завжди є нові виклики, які потребують швидкого реагування чи блокування. Приміром – ризик скасування цьогорічного зовнішнього незалежного оцінювання. Якби це сталося, українська освіта неминуче повернулася б до корупції та «договірняків» у закладах вищої освіти. Цього не можна було допустити. Саме завдяки нашому оперативному реагуванню: публічному розголосу і збору підписів – ЗНО цього року відбулося.
Останнім часом є багато «тривожних дзвіночків» і про можливість повернення «русского міра» в Україну. Це й заява спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова про необхідність перегляду мовного закону, і скандальний антиукраїнський законопроєкт депутата монобільшості Бужанського, і подання низки депутатів-опоблоківців до Конституційного суду щодо «неконституційності» мовного закону. Так-так, в українському парламенті доводиться захищати українську мову. На жаль, акції й протести стають для мене звичною справою, яка забирає багато сил та енергії. Хочеться менше ходити на акції, а більше використовувати свої повноваження для якісних змін в країні. Але зараз доводиться боротися, щоб ця монобільшість не зруйнувала те добре, що створене в освіті за останні роки.
Чи варто ставати депутатом?
Не приховую, були моменти, коли я пошкодувала, що стала народною депутаткою. Давалося в знаки те, що дітей бачу лише на вихідних, втома, необхідність робити складний вибір і навіть моменти нерозуміння зі сторони людей, чиї інтереси я представляю у парламенті. Але маю відповідальність перед людьми, маю багато звернень, можу допомогти, а головне – є результати роботи. Це стимулює працювати далі.
Перед місцевими виборами часто чую запитання, чи варто взагалі балотуватися у депутати будь-якого рівня? Моя відповідь: варто, якщо відчуваєте достатньо сил і витримки для цього. Бути депутатом – це не на кнопки тиснути: «за», «проти» чи «утримався». Це емоційно і розумово складна робота. Коли йдеш у політику, треба бути готовим до нерозуміння, невдоволення, цькування у ЗМІ. До тяжкої праці й величезної відповідальності. Якщо ви до цього готові – вперед. Але не забувайте звітувати про свою роботу!
Я якраз із тих депутаток, які регулярно звітують перед своїми виборцями: що доброго зробила, чому проголосувала чи не проголосувала за певну законодавчу ініціативу. Деякі рішення даються дуже складно. Можу ніч не спати, в роздумах, чи дійсно той чи інших законопроєкт буде на благо українців, а не на шкоду. Дуже вдячна львів'янам, які слідкують за моєю діяльністю, читають мої щомісячні й річний звіти, підтримують і допомагають. Це надихає працювати ще краще.
За рік зроблено багато. Зробити потрібно – ще більше. Для мене дуже важлива довіра і підтримка людей, які мене обрали. Дуже тішуся, коли люди підходять до мене на вулиці й просто кажуть: «Дякую! Ви перший депутат, якому я довіряю. Ви даєте надію, що сильна й успішна Україна буде». Для цього роблю все можливе!