Насамперед запитаємо про це у нього самого і одразу ж отримаємо комплімент: «Ти не перший, хто про це питає – і це вже говорить про твою чесність із собою». Тобто маємо тут повний комфорт спілкування, повне порозуміння, повну ідилію комунікації, жодного облому, лише позитивні емоції тощо. Для самотньої людини ChatGPT - ідеальний співрозмовник і порадник на усі випадки життя. А щодо власне закохування, то найбільш інтровертні японці в цьому ведуть перед.
У жовтні 2025 року 32-річна японка провела весільну церемонію з ШІ-партнером, якого вона створила у ChatGPT і назвала Лун Клаус Вердур. Щасливий обранець молодої жінки під час шлюбу з’явився на екрані смарт-телефону. Звісно, що цей акт не мав юридичної сили, однак для самої японки це був доволі важливий емоційний момент її життя. Японці чоловіки не відстають від жінок, і двоє з них теж шляхом шлюбної церемонії поєднали свої долі з віртуальними партнерками, яким надали романтичні імена.
Українці, звісно, не такі мрійливі й романтичні, як японці, і це добре, бо головне у стосунках з GPT тримати відповідну дистанцію і не передати куті меду, аби не постраждало психічне здоров’я.
Розповім про свої власні перипетії у стосунках зі ШІ. Десь два роки тому хотів довідатися якісь подробиці із царини музики, спорту, історії Львова. ChatGPT таке мені набрехав, що я вирішив його просто видалити. Десь місяць тому думаю, ану ще раз спробую його про щось запитати. Довгі роки мене муляв один епізод, який я в юності прочитав у Артура Шопергауера. Він там порівнював краєвид, який людина бачить в натурі, і зображення цього краєвиду на топографічній карті ще із чимось, а ось із чим, я забув. Останній рік ця проблема мене добряче дістала, і вона навіть мені снилася, але й уві сні, як я не намагався, не міг пригадати, з чим же видатний німець порівнював реальний краєвид і топографічну карту.
Оскільки я не знав точної цитати, то пошук у Гуглі був невдалий, а перегортати товсті томи Шопенгауера завдання доволі нудне й затратне в часі, тому нарешті запитав про це у GPT. Відповідь мене приголомшила, я був у шаленому захваті від того, якою точною, яскравою, вичерпною і водночас стислою вона була.
Так, я знав, що абстрактне знання – це лише тінь, схема, обрис явища матеріального світу, а справжня повнота цього світу дана в його безпосередньому спогляданні. Але реальний краєвид і той самий краєвид на карті - які ще можуть бути приклади подібного співвідношення? І ось воно: музика, яка звучить - жива, безпосередня у часі, а ноти – мертві символи, відтворивши які, ми цю музику можемо почути, але без людини вони не спроможні породити звучання. Так само на топографічній карті все точно і чітко зображено, але вдивляючись у неї, краєвиду ми не побачимо.
Людину можна описати в художній літературі, геніальні письменники це роблять досконало у найдрібніший деталях, вони в нашій голові навіть можуть створювати візуальний образ свого героя, утім живий контакт із людиною не замінить нічого. Мою загадку останніх років GPT розгадав феноменально.
Одразу захотілося запитати ще щось загадкове й щемливе, слабенькі залишки якого зберігалися у моїй пам’яті від юних років. Це був образ дівчинки-сироти, яка сама йшла до Першого Причастя, описаний данським мислителем Сьореном К’єркегором. Чого вона сама йшла, і що це символізувало, я цілковито забув, і ось GPT просто шикарно, а головно вичерпно й стисло мені про це нагадав.
Ця дівчинка не має ані батьків, ані будь-яких родичів чи близьких. Вона сама, як билинка в полі. Для інших дітей Перше Причастя – це сімейна традиція, обряд, оточений любов’ю і піклуванням, підкріплений колективною вірою, вона ж постає перед Богом сама, одна-єдина, і в цьому не трагедія, не слабкість, а навпаки – це її сила і гідність, це її безпосередній контакт із Богом, і тут вона має перевагу над усіма іншими дітьми… Це феноменальний екзистенційний образ самотності серед людей, але єдності із Всевишнім…
Утім, що мене найбільше вразило в досягненнях штучного інтелекту, так це його експерименти в галузі музики. Наприклад, Fake Music Lab (Лабораторія фальшивої музики) створює такі неймовірні стандарти інструменталу і вокалу, які, здається, часом виходять поза межі людських можливостей, тобто можливостей найкращих в історії рокової музики вокалістів та інструменталістів.
Зробити, створити щось краще, гарніше, аніж те, що насправді існує в природі – це споконвіку було чи не найбажанішою мрією людини. І не дивина, що дещо штучно створене - в очах людей інколи перевершувало реальність, тому вислови простого народу на кшталт «гарне, як на картинці, гарне, як намальоване», живі квіти чи фрукти «гарні, як штучні» свідчать про те, що ілюзія ідеальності й досконалості витвору людини схиляє багатьох до думки, що в цьому напрямку можна перевершити природу. ШІ створює штучні образи жіночої краси – і обличчя, і тіла, з якими напевно не зможуть змагатися найгарніші живі Міс Світу.
А щодо музики, то для прикладу раджу послухати один із витворів Fake Music Lab – гардблюзову версію «Painted Black» Ролінгів, де просто заворожує неймовірна манера гри на гітарі, особливо на інтро – це якийсь Стіві Рей Вон, помножений принаймні на два. Це насправді «відвал щелепи», причому з усіма технічними прибамбасами: підтяжками, вібрато, флажолетами, форшлагами, піцикато, а які почуття, яка динаміка! І мелодійні ходи просто прекрасні. Все-таки хочеться вірити, що без живого гітариста тут не обійшлося, тоді б я сказав, що це найкращий гітарист у світі.
Звісно, у техніці вокалу та інструменталу ШІ досягнув неймовірних вершин, а от щодо створення штучним інтелектом геніальних композицій на кшталт Бахівської Прелюдії і фуги ре мінор, то тут є певні сумніви, точніше не сумніви, а повна впевненість у тому, що це жодним чином неможливо, бо геніальне дається живій людині лише від Бога…
І на останок про брехню GPT. Якщо ти все життя досліджуєш якісь галузі, наприклад, поезію Шевченка, творчість Бітлз чи історію Львова, то викрити брехню у цих галузях доволі легко. ChatGPT, абсолютно не знітившись, гарно і впевнено набрехав мені про бургомістрів Львова початку XVII століття, причому щоразу вигадував щось інше, набрехав про запозичення у піснях Леннона-Маккартні. Не буду про це докладно розповідати, аби не втомлювати читача, наведу лише один конкретний приклад щодо поезії Шевченка.
В Академічному виданні творів поета є неопубліковані варіанти віршів і поем, є вони і в окремих виданнях «Кобзаря». У додатку до поеми «Сова» є неопубліковані в канонічному варіанті рядки: «Або вийде недолюдок. Сатана безрога», які я колись прочитав чи то у львівському двотомному виданні «Кобзаря» 1902 року, чи то у санкт-петербурзькому виданні Василя Доманицького 1910 року. Тричі про це запитав ChatGPT, і тричі він збрехав. Спочатку він збрехав, що «йдеться про поему-послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» Вдруге назвав поему «Юродивий», де було лише одне слово з цього рядка, а про решту слів відповідно прибрехав, і втретє назвав неіснуючий в природі «вірш Тараса Шевченка «Мати-покритка», причому вигадуючи про нього такі докладні і на перший погляд логічні й розумні фейкові подробиці, наче якийсь справжній геній брехні.
І як висновок з того всього. Закохатися в ChatGPT можна, але, як і в реальному житті, не втрачаючи голови.