Білоруський диктатор Лукашенко постійно міняє своє бачення щодо російсько-української війни та можливої участі в ній білоруських збройних сил. Якщо ще рік тому Лукашенко заявляв, що російська армія ніколи не нападе на Україну з території Білорусі, то зараз не тільки повністю віддав свою територію та всю військову інфраструктуру (аеропорти, транспортні шляхи тощо) російській армії для нападу на Україну, але й цілком серйозно розглядає можливість нападу білоруської армії на нашу державу.
Нещодавно генштаб ЗСУ повідомляв, що ймовірність нападу білоруських військ на Україну є доволі високою. Та після численних маневрів та провокацій значна частина білоруської армії була відведена від українського кордону та повернулася у місця своєї постійної дислокації. Проте це, на мою думку, жодним чином не означає, що загроза офіційного вступу Білорусі у війну проти України повністю минула.
Більше того, напад Білорусі на Україну в майбутньому може вбачатися для Путіна більш доцільним, адже такий хід можна використати тоді, коли російська армія збере достатню кількість сил для повторного масштабного штурму України. У такому випадку білоруські війська можуть відволікти на себе частину ЗСУ та збільшити шанси Росії на перемогу чи, принаймні, на часткове покращення позицій російської армії.
Проте в згаданих вище міркуваннях є щонайменше два великих «АЛЕ».
По-перше, зовсім не факт, що російська армія зможе перегрупуватися, поповнити свої запаси, відновити сили та спромогтися на повторний масштабний штурм України. Це пов’язано як з тим, що вільних боєздатних військ в Росії практично не залишилося, так і з тим, що ЗСУ постійно наносять удари по агресору, перешкоджаючи його відновленню та перегрупуванню.
По-друге, зовсім не факт, що Лукашенко наважиться віддати наказ про напад на Україну, зважаючи на «високий» рівень боєздатності білоруської армії. А якщо й віддасть такий наказ, то зовсім не факт, що білоруські військові його виконають. Лукашенко прекрасно розуміє, чим йому загрожують такі авантюри, тому старається всіма силами опиратися Путіну та не вв’язуватися у війну.
Якщо ж Лукашенко все таки наважиться ввести війська в Україну, такий крок однозначно буде небезпечним для України та матиме низку негативних наслідків:
- Може стати тим чинником, який змінить баланс сил на війні не на нашу користь (хоча, зважаючи на «боєздатність», «досвідченість» та «високий» бойовий дух білоруської армії, вважаю це малоймовірним).
- Підвищить і так неймовірно високу ціну, яку платить український народ за цю безглузду війну.
- Відтермінує нашу перемогу.
Водночас у випадку нападу Білорусі ситуація відкриває перед Україною і певні можливості, скориставшись якими, наша держава стратегічно може досягнути в підсумку і певних важливих для себе цілей:
- Вступ Білорусі у війну призведе до додаткових санкцій проти Лукашенка (читай – проти Путіна), та може спричинити революцію (або ж військовий заколот) в країні.
- Росія використає чи не останній свій реальний козир, після якого вже тузів у Путіна практично не залишиться (ядерний шантаж свідомо упускаю).
- Загроза білоруського нападу змушує Україну значну частину армії тримати в резерві. Якщо ж ми відіб’ємо білоруську атаку та розіб’ємо її армію, то збільшимо свої оперативні військові можливості. Шанси ж на те, що білоруська армія зможе завдати нам суттєвої шкоди чи тим більше поразки, є дуже малоймовірними, зважаючи на малу чисельність, відсутність досвіду та вкрай низький бойовий дух білоруської армії. Вже зараз достеменно відомо, що значна частина білоруських військових готова саботувати наказ Лукашенка про напад на Україну, або ж його виконати та одразу ж здатися в полон ЗСУ.
- Збройні сили України вже не будуть обмежені у своїх діях. Зокрема, у такому випадку ніщо нас не стримуватиме, до прикладу, від того, щоб нанести удар по білоруських аеродромах та знищити там російську авіацію, яка постійно з території Білорусі наносить по нас авіаудари.
Загалом же хочеться вірити, що Лукашенко все ж зберіг хоча б краплю мудрості, совісті та незалежності і не наважиться на напад. І кожен день героїчного опору ЗСУ та наші успіхи зменшуватимуть шанси на участь Білорусі у війні, адже збільшення кількості втрат серед рашистів ставатиме додатковим аргументом для Лукашенка про те, що його напад на Україну нічим добрим для білоруського диктатора не закінчиться.