Скажу я вам страшну річ, шановне товариство. Та все ж дочитайте до кінця, будь ласка.
Ми з вами трошки задофіга хочемо від Заходу, особливо від приватних компаній. США, країни ЄС та інші надають нам колосальну за будь-якими мірками матеріальну допомогу. Санкції нищать економіку Росії, так. Але вони також б'ють по економіці всіх союзних держав. Додайде до цього тонни новітнього озброєння (навіть без гіпотетичних літаків), додайте до цього мільярди доларів різноцільової допомоги лише на рівні держав, не кажучи про колосальні приватні пожертви. Додайте до цього тонни гуманітарної допомоги, яка їде з усього світу. Це величезна спільна справа, котра коштує значно більше ресурсів, ніж «Дивна війна» 1939-40 років (коли Франція і Британія формально оголосили війну Німеччині, а фактично дали Гітлеру оперативну павзу на Західному фронті).
Я не знаю, чи ви помітили, але за спиною Росії стоїть Китай. Котрий навряд чи має особливі сентименти до росіян, але допомагає їм на рівні «іхтамнєт» на інформаційному фронті та напевне спробує витиснути з цієї війни максимум для себе. Економіка Росії руйнується, але також потрапляє в економічну залежність від Китаю, бо більше нікому її підтримати. Як на цю ситуацію (а також на питання Тайваню) може вплинути безпосередній вступ НАТО у війну – я прогнозувати не берусь, бо не уявляю.
«Колективний Захід» зацікавлений у тому, щоб Україна перемогла. «Колективний Захід» зацікавлений у мирній, цілісній та стабільній Україні ненабагато менше за нас із вами, хоч наше бачення майбутнього Росії може різнитися. «Колективний Захід» заради цього йде на величезні економічні та інфраструктурні жертви.
Але з нашими вимогами до Заходу добре допомагає попуститись інша тема. Ось ми мали принаймні на 8 років більше, ніж Захід, аби зрозуміти і прийняти, що й до чого. Ми принаймні з 2014 знаємо, що Росія – безумний агресор. Сильно нам це помогло? Всі українські бізнеси свідомо і цілеспрямовано всі ці 8 років відмовлялись від будь-якої співпраці з Росією? Не було гучних голосів про те, що Кремль окремо, а росіяни окремо? Не було чітко окресленої сторони в кожнісінькій дискусії на тему, котра розповідала про хороших руських, на котрих працюють оті українські бізнеси в галузях від харчової промисловости до культури?
Багато хто зараз активно (я б навіть сказав, що агресивно) вимагає від світу, на рівні урядів і приватних компаній, котрі досі не перебувають у стані війни, пройти той шлях усвідомлення, який ми самі не змогли пройти за 8 років, при цьому перебуваючи в стані війни. А чи не задофіга ми чекаємо від інших, скажіть мені?
Той рівень підтримки, який ми зараз маємо, межує з дивом. Так, це заслуга нашого МЗС і дипломатичного корпусу. Але також це заслуга урядів Польщі, Литви, США, Британії та ще численних країн, зусиллями котрих напад Росії розтрощив її власну інформаційну блокаду і не дозволив збудувати міт «спецоперації». Безліч країн дали добро на залучення своїх добровольців до іноземного легіону. І комусь при цьому кортить, аби вони ще посилали сюди бійців своїх регулярних армій?
ЗСУ та інші структури, задіяні в обороні України – герої. Неповороткий державний апарат ворушиться, і з кожним днем все ефективніше. Виконує свою роботу. Логістика тилу налагоджується. Ми всі розуміємо спільну мету і працюємо на неї. Зараз. Коли на території нашої держави йде війна проти зовнішніх загарбників. Але давайте ми при цьому не будемо робити вигляд, що за останні вісім років, які ця війна вже точиться, кожен із нас робив усе необхідне, щоби підготуватись до цього моменту. Що кожен своєю діяльністю і жертвою за останні вісім років має право докоряти умовному колективному Заходу. Бо це просто неправда.