Нарешті! В Україні формально припинила існування міліція, повністю втративши довіру співвітчизників. 7 листопада набув чинності закон «Про Національну поліцію», ухвалений Верховною Радою ще влітку. За минулі відтоді чотири з гаком місяці влада всіляко намагалася створити враження, що реформа МВС України йде в потрібному руслі і належним темпом. Чи так це? Чи можна вважати, що зі зникненням напівкримінальної «ментовки» в країні з'явився сучасний, некорумпований і відданий народу правоохоронний орган?
Питання можна вважати риторичним. Хоча глава МВС України Арсен Аваков в день набуття чинності названого закону радісно повідомив на своїй сторінці в Facebook: «... Ну все! Міліція сьогодні закрилася», – не варто поспішати прощатися з «ментовкою». Якщо, звичайно, дивитися не тільки на юридичну форму «нового» правоохоронного органу, а насамперед на його суть.
На жаль, вона поки що значною мірою залишилася старою. Адже, за законом, у складі Національної поліції повинні функціонувати: кримінальна поліція, патрульна поліція, поліція охорони, органи досудового розслідування, спеціальна поліція, поліція особливого призначення. З цього солідного переліку, як відомо, більш-менш готова до повноцінної роботи лише патрульна поліція, та й то в ліченій кількості великих міст.
«Ще буде кілька місяців кадрових змін і атестацій, ще буде миготіти кілька тижнів стара форма...», – повідомив Аваков. За його словами, на час атестації затверджується перехідна (тимчасова) штатна структура нацполіції, яка існуватиме «до остаточного і повного комплектування всіх підрозділів».
Як бачимо, термін закінчення реформи позначений досить розпливчасто. І це не може не насторожувати. Якщо більш ніж за півтора року на посаді глави відомства Аваков зміг просунути реформу лише до створення найочевиднішої структури – патрульної поліції, то скільки часу йому знадобиться на докорінне перетворення згаданих підрозділів? Адже складність їхньої роботи – значно вища, ніж навчити новим стандартам вуличні патрулі.
І що ще характерно, навіть у такій дрібниці, як термін переодягання співробітників у нову форму, Аваков виявився не зовсім точним. Так, він стверджує, що «поліцейську форму зможуть отримати тільки ті співробітники, які успішно пройшли всі етапи атестаційного конкурсу». Але ж це (див. вище) триватиме не «кілька тижнів», а «кілька місяців»... За язика міністра ніхто не тягнув.
Під виглядом реформи міліції нам подають напівфабрикат з украй низьким ступенем готовності до «вживання». Не дивно, що навіть такий затятий прихильник нинішньої центральної влади, як закарпатський губернатор Геннадій Москаль, днями заявив, що механічне перейменування міліції в поліцію не є дієвим кроком. «Реформа повинна відбуватися для того, щоб люди не боялися йти на вибори, щоб в їхній двір не кидали гранати, щоб не палили їхні машини... Я хочу бачити реальні результати», – висловив побажання Москаль, у минулому міліцейський генерал.
Які ж реальні результати півторарічної роботи Авакова з перетворення міліції? Щоб їхня оцінка ні в кого не викликала сумнівів, на роль «оцінювача» потрібно вибрати людину, яка користується великою довірою українського суспільства. На цю роль найкраще підходить одеський губернатор Михайло Саакашвілі – за даними проведеного в жовтні групою «Рейтинг» опитування, він лідирує серед українських політиків і чиновників, до яких українці ставляться позитивно. Але справа навіть не в цьому. У часи, коли Саакашвілі був президентом Грузії, у цій кавказькій республіці радикально реформували правоохоронну систему, і сьогодні грузинських правоохоронців мало хто запідозрить у хабарництві та перевищенні посадових повноважень.
Щось змінилося у підходах команди Авакова до реформування МВС за той місяць, який минув після винесення її процесу такої критичної оцінки з боку грузинського реформатора? Не порпайтеся в пам'яті. Нинішній головний міліціонер-поліцейський України дуже любить відображати мало не кожен свій «чих» у Facebook’у. Судячи з його сторінки у соцмережі, окрім патрульної поліції в декількох містах, похвалитися йому особливо нічим.
Щоправда, протягом 6-8 листопада у нібито новій нацполіції посилено стукали клавіатури комп'ютерів. У спішному темпі проводилося «перепризначення» дванадцяти з половиною тисяч слідчих, повідомив виконувач обов'язків заступника глави відомства – начальник Головного слідчого управління Олександр Вакуленко. За його словами, таким чином вдалося уникнути «правового колапсу», своєчасно реагувати на злочини і належним чином реєструвати їх. Справа хороша. Ось тільки до справжньої реформи МВС має віддалений стосунок.
Звички колишніх міліцейських оперативників та слідчих добре відомі українцям за численними заявами правозахисників і гучними історіями про побиття або вкрай підозрілі смерті затриманих у райвідділах внутрішніх справ. Перевищення повноважень, грубість, вибивання зізнань стали у багатьох правоохоронців чимось на зразок хобі. Якщо таких людей у погонах просто «перепризначувати», то вони навряд чи позбудуться своїх згубних звичок.
В умовах ґрунтовно корумпованої України не дуже багато надії й на те, що оголошена атестація колишніх міліціонерів пройде до кінця принципово і об'єктивно. Адже навіть призначення в нібито нову поліцію викликають обурення громадськості. Наприклад, як повідомив народний депутат Андрій Лозовий, на посаду в.о. головного поліцейського Рівненщини міністерством обраний відомий «бурштиновий міліціонер», як називають в регіоні правоохоронців, котрі «кришували» незаконний промисел. «Про яку «реформу» МВС і про яку «національну поліцію» може йти мова, якщо в.о.начальника поліції у Рівненській області призначили… полковника Сергія Максимова. Так, того самого Максимова... Під час його керівництва міліцією з будівлі обласного управління кудись зникли $80 тис. та 136 кілограм конфіскованого бурштину», – повідомив нардеп.
Повідомляється, що Максимов відразу ж потягнув на керівні посади в райвідділах Рівненщини низку своїх знайомих екс-міліціонерів з Житомирської області. За свідченням Лозового, прославилися вони саме тим, що брали участь у схемах з незаконного видобутку бурштину. «Потрібні», словом, люди. І що такі «поліцейські» нареформують в регіоні?
Інший не менш характерний інцидент стався у Львові. Він дивно почався і ще більш дивно завершився. Суть така. У серпні керівником патрульної поліції міста був призначений 26-річний киянин Юрій Зозуля. Не встиг він приступити до роботи, як, їдучи сусідньою областю, був оштрафований співробітниками ДАІ за значне перевищення швидкості. Незабаром з'ясувалося, що останнім часом на чоловіка шість разів накладали штраф за ігнорування Правил дорожнього руху (ПДР). А одного разу у нього в машині виявили нарковмісні препарати. Коли львів'яни дізналися про все це, спалахнув скандал. Люди хотіли більше знати про призначенців Авакова, за яким теж тягнеться шлейф сумнівних історій. Де конкретно Зозуля працював раніше? Хто його батьки і чим займаються? Питання не пусті.
За словами самого Зозулі, ще півроку тому він не мав жодного стосунку до правоохоронних органів. У Києві відзначився лише тим, що склав протокол за порушення ПДР на одного відомого депутата. Не густо. І раптом – відправили працювати начальником патрульної поліції Львова. Дивно... Хто ж його «тягне» вгору? Чому? На жаль, простежити біографію Зозулі місцевим журналістам і активістам не вдалося, а сам він фактично відмовився її привідкрити...
Важко погодитися з такою позицією. Біографія держчиновників такого рангу взагалі має бути прозорою, а шефа поліції – особливо. Від цього теж буде залежати довіра населення до нового правоохоронного органу, без чого успіху йому не добитися. Тим більше, що українці вже не раз обпікалися на випадках кумівства та протекціонізму, якими грішить багато посадових осіб держави.
Тим часом серійного порушника ПДР, котрий так і не зумів налагодити роботу дорученої йому служби і згуртувати її колектив, наказом згори перевели зі Львова на посаду в.о. начальника патрульної поліції Києва. Невже більш гідної кандидатури не знайшлося? Або хтось і справді дуже настирливо «тягне»?
Цивільним активістам, політикам і звичайним громадянам варто уважніше відстежувати такі призначення. У зоні так званої АТО через призначених за кумівство і дружбу корупціонерів та дилетантів загинули й постраждали сотні людей. У мирних містах корумпований глава поліції може наробити не менше бід.
Україна поки що лише формально позбулася антинародної, напівбандитської міліції, яка берегла тільки себе і злодійкуватих чинуш, а в дні Майдану перетворилася на угрупування катів для народу. Стане поліція, що прийшла на зміну ненависній «ментовці», справжньою народною захисницею, чи не зрадить вона українців у разі, якщо вони за необхідності знову піднімуть голос проти корупціонерів, які зарвалися? Шукати відповідь на це питання і виправляти різного роду перекоси та відхилення від норми треба зараз. Потім, коли система зміцниться, зробити це буде набагато важче.